На цій сторінці
Ліки, які часто застосовують при Синдром Шегрена
Лише з інформаційною метою. Перед застосуванням будь-яких ліків проконсультуйтеся з лікарем.
Лікарська форма: ТАБЛЕТКА, 300 мгДіюча речовина: hydroxychloroquineВиробник: Products And Technology S.L.Потрібен рецептЛікарська форма: ТАБЛЕТКА, 5 мгДіюча речовина: pilocarpineВиробник: Apotheke Laboratorios S.L.Потрібен рецептЛікарська форма: ТАБЛЕТКА, 200 мгДіюча речовина: hydroxychloroquineВиробник: Laboratorios Rubio S.A.Потрібен рецепт
Синдром Шегрена — це аутоімунна хвороба, за якої імунітет атакує власні залози, що виробляють рідину: насамперед слізні та слинні. Звідси два найвідоміші її прояви — сухі очі й сухий рот. Але зводити хворобу до сухості неправильно: поруч майже завжди йдуть виснажлива втома та біль у суглобах, а в частини людей залучаються легені, нирки й нерви. І є дві речі, про які говорять непрощенно рідко: без захисту сухість руйнує зуби за лічені роки та пошкоджує рогівку, а привушна залоза, яка стійко збільшилася з одного боку, потребує окремого з'ясування.
Що це за хвороба
По всьому тілу розкидані дрібні залози, які виробляють вологу: слізні навколо очей, слинні в роті й щоках, а також залози в носі, горлі, дихальних шляхах, шкірі та в піхві. За синдрому Шегрена імунні клітини скупчуються в цих залозах і поступово заміщують їхню робочу тканину. Залози зменшуються в об'ємі й виділяють дедалі менше — звідси сухість одразу в кількох місцях, а не лише в очах.
Хвороба буває самостійною, а буває другою, приєднаною до іншого аутоімунного захворювання — найчастіше до ревматоїдного артриту, червоного вовчака чи склеродермії. Лікування та спостереження в обох випадках приблизно однакові.
Хворіють переважно жінки; діагноз зазвичай ставлять у середньому віці, хоча хвороба трапляється й раніше. Чому імунітет поводиться так, достеменно невідомо: сходяться на поєднанні спадкової схильності, гормонального тла і, можливо, перенесеної інфекції як поштовху.
Перебіг тривалий і хвилеподібний. Тривалість життя у більшості людей із синдромом Шегрена така сама, як у всіх, — ідеться про якість життя та запобігання ускладненням, а не про смертельну загрозу.
Сухі очі й сухий рот: як це відчувається
Сухість за цієї хвороби не схожа на звичайну втому очей надвечір. Вона постійна й своєрідна:
- відчуття піску або смітинки в оці, печіння, почервоніння, важкі повіки надвечір;
- парадоксальна сльозотеча — око, подразнене сухістю, рефлекторно виділяє водянисту сльозу, яка не допомагає;
- різь від вітру, кондиціонера, сухого повітря в літаку, а надто від екрана: за роботою людина кліпає вдвічі рідше;
- зір раз у раз затуманюється і прояснюється після кліпання;
- у роті сухо настільки, що суху їжу важко проковтнути не запиваючи, а довго говорити тяжко;
- язик стає сухим, гладеньким і блискучим, губи тріскаються, у кутиках рота з'являються заїди;
- змінюється смак, зубні протези перестають триматися, вночі доводиться вставати по воду.
Слина — це не просто волога. Вона змиває залишки їжі, нейтралізує кислоту й містить речовини, що стримують бактерії та грибок. Коли її мало, у роті легко розростається кандида: язик червоніє й пече, з'являється білий наліт. Це лікується, але повертається, доки сухість не взято під контроль.
Що буває крім сухості
Саме ця частина найчастіше випадає з розмови, а тим часом турбує людей не менше:
- втома — не «трохи втомився», а така, що після звичайного дня не лишається сил ні на що; для багатьох це найтяжчий симптом;
- біль і скутість у суглобах, частіше в кистях, іноді з припуханням;
- сухість піхви, біль під час близькості — про це майже не питають, а розв'язується воно просто й добре;
- сухість шкіри, носа й горла: кірки в носі, захриплість, сухий кашель, що тягнеться місяцями;
- набряк привушних залоз — щоки наче роздуло; зазвичай з обох боків і то з'являється, то минає;
- синдром Рейно — пальці біліють і німіють на холоді;
- оніміння, поколювання або печіння у стопах і кистях;
- дрібний червоний висип на гомілках, що не блідне при натисканні.
Рідше хвороба зачіпає внутрішні органи: легеневу тканину із задишкою та впертим кашлем, нирки, печінку, щитоподібну залозу. Тому спостереження в ревматолога — не формальність: раз на рік дивляться аналізи крові й сечі, щоб упіймати таке до появи скарг.
Окремо про вагітність: антитіла, які знаходять за цієї хвороби, проходять крізь плаценту й у рідкісних випадках порушують проведення імпульсу в серці плода. Це не заборона вагітності, але привід сказати про діагноз заздалегідь — тоді за серцем дитини стежать прицільно.
Зуби: те, про що дізнаються надто пізно
Це найпрактичніша частина сторінки. За вираженої сухості в роті карієс розвивається стрімко і не там, де звикли: він іде по краю ясен і по шийках зубів, охоплюючи їх кільцем, і часто не болить, доки зуб не зруйнується. Люди, які роками не мали проблем із зубами, за пару років втрачають їх один за одним — і майже завжди тому, що ніхто не сказав їм, що сухість у роті потребує окремого захисту.
Тому стоматолог тут не про красу, а про лікування хвороби:
- огляд кожні три-шість місяців, а не раз на рік;
- зубна паста з підвищеним вмістом фтору за призначенням стоматолога і професійне нанесення фторлаку;
- чищення двічі на день і обов'язкове очищення проміжків між зубами;
- жувальна гумка або льодяники без цукру, краще з ксилітом, — жування саме собою розганяє слину;
- вода дрібними ковтками протягом дня замість солодких і газованих напоїв;
- ополіскувачі без спирту — спиртові сушать ще дужче;
- сказати стоматологові про діагноз: підхід до пломб і протезування за сухості інший.
Соки, лимон і кислі льодяники «для слини» — погана ідея: вони справді стимулюють слиновиділення, але кислота при цьому розчиняє емаль, яку нічим захистити.
Як ставлять діагноз
Сухість очей і рота буває у безлічі людей і сама собою діагнозу не дає. Завдання лікаря — зрозуміти, чи стоїть за нею аутоімунний процес. Розбирають зазвичай так:
- аналізи крові: специфічні антитіла, показники запалення, ревматоїдний фактор, загальний і біохімічний аналіз;
- в офтальмолога — вимірювання кількості сльози смужкою паперу за нижньою повікою та огляд рогівки з фарбувальними краплями, що показують пошкоджені ділянки;
- вимірювання кількості слини: її збирають у пробірку за визначений час;
- ультразвукове дослідження слинних залоз — безболісне й дуже інформативне;
- біопсія дрібних слинних залоз із внутрішньої поверхні губи під місцевим знеболенням, якщо картина лишається неясною;
- аналіз сечі та рентген чи томографія легень, коли є підозра на залучення органів.
Шлях до діагнозу нерідко забирає роки: скарги видаються розрізненими, і людина ходить по різних фахівцях. Допомагає проста річ — розповісти лікареві про всі симптоми одразу, а не лише про той, з яким прийшли сьогодні.
Лікування та щоденний догляд
Вимкнути аутоімунний процес назавжди поки не можна, але керувати хворобою вдається добре, і більшість людей живе звичайним життям.
Для очей. Штучна сльоза — основа; за частого застосування обирають краплі без консервантів, бо консервант сам подразнює око, а на ніч зручніші гель або мазь. Якщо цього замало, офтальмолог додає протизапальні краплі або ставить крихітні заглушки у слізні точки, щоб сльоза не витікала так швидко.
Для рота. Замінники слини у вигляді спрею чи гелю, часті ковтки води, зволоження повітря у спальні. Якщо власна залозиста тканина ще збереглася, лікар може призначити препарати, що стимулюють вироблення слини й сліз; діють вони помітно, але дають пітливість і припливи, тож дозу добирають поступово.
Для суглобів, втоми та внутрішніх органів. За суглобового болю й вираженої втоми ревматологи використовують протималярійний препарат гідроксихлорохін, під час загострень — короткі курси стероїдів. Якщо зачеплені легені, нирки чи нерви, підключають препарати, що пригнічують імунітет. Звичайні знеболювальні знімають біль у суглобах, але на саму хворобу не впливають.
Для решти. Сухість піхви знімають зволожувачі тривалої дії та мастило на водній основі під час близькості. Шкіру мити м'якими засобами без мила й змащувати емолентом одразу після душу. Відмова від куріння тут має прямий сенс: дим сушить і рот, і дихальні шляхи.
Що посилює сухість
Перш ніж вважати, що хвороба «пішла в розгін», варто перевірити куди прозаїчніші причини. Дуже багато ліків сушать слизові як побічну дію, і людина із синдромом Шегрена відчуває це в рази сильніше за інших. До таких належать:
- антигістамінні препарати, зокрема ті, що входять до засобів від застуди;
- антидепресанти, особливо старих поколінь, і деякі препарати від тривоги;
- сечогінні;
- низка ліків від підвищеного тиску;
- засоби від гіперактивного сечового міхура та спазмолітики;
- сильні знеболювальні опіоїдного ряду;
- судинозвужувальні краплі та препарати від вугрів на основі ретиноїдів.
Самостійно скасовувати нічого не треба — але принесіть лікареві повний перелік того, що приймаєте, разом із безрецептурним. Нерідко знаходиться заміна, і сухість помітно відступає без жодного нового лікування.
З побутового сушать кондиціонер і опалення, сухе повітря в літаку, дим, пил і вітер, алкоголь та надмір кави, дихання ротом уночі при закладеному носі.
Коли йти до лікаря не відкладаючи
Більшість проявів хвороби потребують планової допомоги, але кілька ситуацій плановими не є.
Стійке збільшення привушної або підщелепної залози з одного боку — те, про що треба сказати прямо. Звичний для цієї хвороби набряк залоз симетричний, приходить і минає. Якщо ж одна залоза збільшилася й не зменшується тижнями, стала щільною чи горбкуватою, її обов'язково обстежують. За синдрому Шегрена ризик лімфоми, пухлини лімфатичної тканини, вищий, ніж у людей без нього, і виникає вона найчастіше саме в слинній залозі. Абсолютні цифри невеликі, і переважна більшість таких ущільнень пухлиною не виявляється. Але перевіряють це одразу, а не за півроку: лімфоми цього типу ростуть повільно й добре лікуються, коли їх знаходять вчасно. З тієї самої причини покажіть лікареві нові стійко збільшені лімфовузли, нічну пітливість, незрозуміле схуднення та висип на гомілках, що не минає.
Не відкладаючи звернутися треба й за інших ознак:
- біль в оці, світлобоязнь, почервоніння або падіння зору — суха рогівка легко пошкоджується, а її виразку лікують терміново;
- наростаюча задишка або кашель, який змінюється й посилюється;
- раптова слабкість, оніміння або слабкість у руці чи нозі;
- болюче гаряче припухання залози з температурою — схоже на її бактеріальне запалення;
- білий наліт і печіння в роті, що не минають самі.
Онлайн-консультація
Із синдромом Шегрена живуть роками, і більша частина питань виникає між візитами — саме це зручно вирішувати онлайн.
На онлайн-прийомі можна розібрати поєднання скарг і зрозуміти, чи варто шукати аутоімунну причину сухості та з яких обстежень почати; розшифрувати вже готові аналізи; переглянути перелік ліків і знайти ті, що посилюють сухість; вибудувати щоденний догляд за очима й ротом так, щоб він справді працював; спланувати візити до офтальмолога та стоматолога; обговорити вагітність заздалегідь.
До розмови корисно записати, коли почалася сухість і що з'явилося раніше, як змінюється втома, чи є біль у суглобах і сухість в інших місцях, та принести перелік усіх препаратів і останні аналізи.
Огляд рогівки, ультразвук залоз і біопсія робляться очно. І якщо з одного боку з'явилося стійке ущільнення залози, якщо болить око чи падає зір, якщо наростає задишка — записуйтеся на очний прийом, не відкладаючи.
Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.
Лікарі онлайн щодо Синдром Шегрена
Обговоріть симптоми та можливі подальші кроки щодо Синдром Шегрена з лікарем онлайн.















