На цій сторінці
Ліки, які часто застосовують при ВІЛ і СНІД
Лише з інформаційною метою. Перед застосуванням будь-яких ліків проконсультуйтеся з лікарем.
Лікарська форма: ТАБЛЕТКА, 150 мгДіюча речовина: ДарунавирВиробник: Janssen-Cilag International N.VПотрібен рецептЛікарська форма: ТАБЛЕТКА, 200 мг / 25 мгДіюча речовина: emtricitabine and tenofovir alafenamideПотрібен рецептЛікарська форма: ТАБЛЕТКА, 200/245 мгДіюча речовина: tenofovir disoproxil and emtricitabineВиробник: Mylan Pharmaceuticals LimitedПотрібен рецепт
ВІЛ — вірус, який оселяється в клітинах імунної системи і роками руйнує її зсередини, майже не подаючи ознак. Прибрати його з організму назавжди поки що не вміють, але за сорок років розмова змістилася з виживання на звичайне життя: щоденна таблетка тримає вірус так надійно, що людина з ВІЛ живе стільки ж, скільки всі інші, і не передає вірус партнерові. СНІД — не окрема хвороба, а назва пізньої стадії, до якої доходять ті, хто не знав про діагноз або лишився без лікування. Коли терапію починають вчасно, до цієї стадії справа не доходить.
Якщо ризик стався за останні три доби
Це єдина частина тексту, яку не можна відкласти на завтра. Існує постконтактна профілактика (ПКП, PEP) — курс антиретровірусних препаратів приблизно на чотири тижні. Він працює лише тоді, коли розпочатий у перші 72 години, і що раніше, то краще: різниця між «за дві години» і «за дві доби» відчутна.
Звертатися по неї варто, якщо:
- був секс без презерватива або презерватив порвався, а статус партнера невідомий чи в нього ВІЛ із визначуваним вірусним навантаженням;
- ви скористалися чужою голкою, шприцом або спільним розчином;
- сталося сексуальне насильство;
- ви медичний працівник і вкололися голкою після пацієнта.
Іти треба туди, де є чергова допомога: до приймального відділення лікарні, до інфекційної служби, до центру чи кабінету, що займається інфекціями, які передаються статевим шляхом. Маршрут у різних країнах свій, але принцип один — того самого дня, а не «запишуся на тижні». Якщо 72 години минули, профілактика вже не допоможе, зате тест обов'язковий.
Як вірус передається — і як не передається
Вірус живе в крові, спермі, передсім'яній рідині, піхвових і ректальних виділеннях та грудному молоці. У слині, поті, сльозах і сечі його немає в кількості, здатній когось інфікувати. Звідси й увесь перелік шляхів:
- секс без презерватива — анальний несе найбільший ризик, вагінальний менший, оральний низький, але не нульовий, якщо в роті є ранки або кровоточать ясна;
- спільні голки, шприци, фільтри, ложки та рідини для розведення наркотиків;
- секс-іграшки, що переходять від однієї людини до іншої без презерватива й обробки;
- передача дитині під час вагітності, пологів або годування груддю, якщо жінка не отримує лікування.
Чого боятися не треба: рукостискань, обіймів, поцілунків, спільного посуду й рушників, унітаза, басейну, чхання і кашлю, укусів комарів. Жити й працювати поруч із людиною з ВІЛ безпечно, і жодного окремого посуду їй не потрібно. Донорську кров у всіх країнах перевіряють, тому ризик при переливанні сьогодні мізерний.
Здавати тест не раз у житті, а за розкладом має сенс тим, у кого партнер із ВІЛ, хто змінює партнерів, має секс із чоловіками, вживає наркотики ін'єкційно, працює в секс-індустрії або нещодавно переніс іншу інфекцію, що передається статевим шляхом. Це перелік ситуацій, а не список докорів.
Перші тижні й роки без скарг
Через два-шість тижнів після потрапляння вірусу приблизно в половини людей виникає коротка хвороба, схожа на грип: температура, біль у горлі, збільшені лімфовузли на шиї, висип на тулубі, ломота в м'язах, іноді виразки в роті та рідкі випорожнення. Вона минає сама за тиждень-другий, і в цьому пастка — епізод списують на застуду. Тим часом саме тоді вірусу в крові найбільше, а ймовірність передати його найвища.
Далі настає довга мовчанка: людина почувається здоровою в середньому вісім-десять років, поки імунітет повільно тане. Тому симптоми — поганий спосіб дізнатися про ВІЛ, і більшість пізніх діагнозів ставлять тим, хто ні на що не скаржився.
Пізню стадію впізнають за тим, що організм перестає давати раду звичному: місяцями тримається невелика температура, іде вага, з'являються нічна пітливість, уперта молочниця в роті та при ковтанні, затяжний пронос, оперізувальний лишай, туберкульоз, сухий кашель із наростаючою задишкою. Виникають пухлини, рідкісні при збереженому імунітеті, — саркома Капоші, лімфоми.
Не чекати запису до лікаря, а викликати швидку (у Європі — 112) потрібно при задишці в спокої, сплутаності свідомості, судомах, сильному головному болі з блюванням і напруженням потиличних м'язів, неможливості ковтати. Це ознаки станів, що розгортаються за години.
Тест — єдиний спосіб дізнатися
Лабораторний аналіз крові з вени шукає одразу й антитіла, і білок самого вірусу. Більшість інфекцій він знаходить через місяць-півтора після ризику; щоб упевнено виключити недавній контакт, його повторюють приблизно через три місяці. Експрес-тест за краплею крові з пальця або за зішкрібом з ясен дає відповідь за хвилини, але сліпий період у нього довший.
Домашні набори корисні, якщо куплені в аптеці або в перевіреного постачальника: упаковка не розкрита, термін придатності не минув, набір призначений саме для самостійного використання. І головне — позитивний домашній результат ще не діагноз, а привід здати кров у лабораторії. Хибні спрацювання трапляються, і людина часом тиждень живе з чужим діагнозом на руках.
Негативний результат, отриманий надто рано, теж нічого не гарантує — його повторюють. Позитивний підтверджують другим дослідженням, після чого визначають вірусне навантаження й кількість CD4-лімфоцитів: вони описують, скільки вірусу в крові та наскільки постраждав імунітет. Вагітним тест пропонують під час звичайного спостереження, і відмовлятися не варто — саме він дає змогу захистити дитину.
Лікування і що означає невизначуване вірусне навантаження
Лікують ВІЛ антиретровірусною терапією — комбінацією кількох препаратів, яка сьогодні найчастіше вміщується в одну таблетку на день; існують і ін'єкційні форми тривалої дії. Терапію починають одразу після підтвердженого діагнозу, не чекаючи, поки впаде імунітет.
Мета — довести кількість вірусу в крові до рівня, якого прилади вже не вловлюють. Зазвичай на це йде від трьох до шести місяців. І тут головний факт останніх років, який досі доходить повільно: людина зі стабільно невизначуваним вірусним навантаженням не передає вірус статевим шляхом. Це не пом'якшене формулювання і не «ризик знижений» — великі дослідження тисяч пар не зафіксували жодного випадку передачі. Звідси правило, яке коротко звучить як «невизначуваний означає такий, що не передає».
Умова одна: таблетки приймають щодня. Пропуски дозволяють вірусу повернутися і виробити стійкість, а стійкість звужує вибір схем на роки вперед. Переносяться сучасні схеми непогано, і якщо щось не підходить — нудота, порушення сну, зміни в аналізах, — схему міняють, а не терплять. Про інші ліки й добавки лікаря попереджають: звіробій і частина препаратів від печії послаблюють дію терапії.
Захист до того, як ризик станеться
Презерватив лишається найпростішим засобом і єдиним, що захищає заразом від інших інфекцій, які передаються статевим шляхом. З ним використовують лубрикант на водній або силіконовій основі: вазелін, крем та олія роз'їдають латекс. Для орального сексу існують тонкі латексні серветки — їх кладуть між ротом і партнером.
Другий засіб з'явився нещодавно і змінив картину. Доконтактна профілактика (ДКП, PrEP) — це препарати, які приймає ВІЛ-негативна людина з високим ризиком: постійно або за схемою навколо передбачуваного контакту. При правильному прийомі вона захищає дуже надійно. Призначає її лікар: перед початком треба переконатися, що ВІЛ ще немає, і перевірити роботу нирок, а далі приходити на контроль. Від інших інфекцій і від вагітності вона не захищає й презерватива не скасовує.
Тим, хто вживає наркотики ін'єкційно, допомагає просте правило: свій шприц, своя голка, свій фільтр, своя ложка, нічого спільного. Там, де працюють програми обміну голок, поширення вірусу різко падає. І нарешті, лікування — теж профілактика: якщо партнер із ВІЛ приймає терапію і його навантаження невизначуване, ви в безпеці.
Вагітність, пологи й годування
Жінка з ВІЛ може народити здорову дитину, і здебільшого так і відбувається. За вчасно розпочатої терапії та невизначуваного вірусного навантаження ймовірність передачі знижується до часток відсотка; без лікування вона вимірюється десятками відсотків. Різниця між цими цифрами — ціна одного аналізу під час взяття на облік.
Терапію продовжують усю вагітність, навантаження контролюють, ближче до строку вирішують, як народжувати: при невизначуваному навантаженні можливі природні пологи, при високому обговорюють кесарів розтин. Дитині в перші тижні дають профілактичний препарат і кілька разів беруть кров. Звичайний тест на антитіла в немовляти марний — материнські антитіла тримаються в його крові до півтора року, тому шукають сам вірус.
Годування груддю обговорюють заздалегідь. За стійко невизначуваного навантаження ризик дуже малий, але, на відміну від статевого шляху, не дорівнює нулю, тому там, де суміш і чиста вода доступні без проблем, зазвичай радять суміш.
Онлайн-консультація
Розмову про ВІЛ часто відкладають через ніяковість, і тут дистанційний прийом допомагає більше, ніж в інших темах: питати простіше, коли не треба ні з ким зустрічатися поглядом у коридорі. Онлайн лікар розбере вашу ситуацію і скаже, чи був ризик насправді, підкаже, який тест потрібен і коли його робити, прочитає готовий результат, пояснить, що означають вірусне навантаження і CD4. З ним же можна обговорити доконтактну профілактику, побічні ефекти й сумісність терапії з іншими ліками, вагітність, розмову з партнером і лікарську таємницю. Два винятки: якщо ризик стався за останні 72 години, консультації не чекають, а одразу їдуть по постконтактну профілактику; при задишці, сплутаності свідомості або головному болі з блюванням і напруженням шиї викликають швидку.
Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.
Лікарі онлайн щодо ВІЛ і СНІД
Обговоріть симптоми та можливі подальші кроки щодо ВІЛ і СНІД з лікарем онлайн.















