Лікоть тенісиста (латеральний епікондиліт)

Біль ззовні ліктя, через який важко підняти чашку, повернути ключ або потиснути комусь руку, — це майже завжди один і той самий стан. У нього є медична назва, латеральний епікондиліт, і є розмовна, «лікоть тенісиста», під якою його знають усі. Розмовна назва зручна тим, що за нею шукають, і незручна тим, що вводить в оману: переважна більшість тих, хто захворів, ракетки в руках не тримала.

Теніс тут майже ні до чого

Ззовні ліктя, на кістковому виступі — зовнішньому надвиростку плечової кістки, — сходяться сухожилки м'язів, які розгинають зап'ясток і пальці. Ці м'язи працюють щоразу, коли кисть щось тримає: щоб стиснути пальці, зап'ясток має бути зафіксований у розігнутому положенні. Звідси й уся картина. Страждає не суглоб і не «відкладення солей», а місце прикріплення сухожилків, найчастіше сухожилка короткого променевого розгинача зап'ястка.

Захворіти може будь-хто, хто багато й одноманітно працює кистю із зусиллям:

• малярі, плиточники, столярі, електрики, механіки — усе, що пов'язане з викруткою, дрилем, ключем, пензлем;
• кухарі та м'ясники, перукарі, масажисти, музиканти;
• люди, які цілий день працюють з мишею та клавіатурою;
• ті, хто нещодавно різко додав навантаження: ремонт власноруч, переїзд, новий інструмент, перший місяць у спортзалі;
• і так, спортсмени з ракеткою — але це менша частина.

Найчастіше це трапляється у віці від тридцяти п'яти до п'ятдесяти п'яти і зазвичай на робочій руці. Якщо сухожилки болять не лише в лікті, а ще й у п'яті, коліні чи плечі, може йтися про загальнішу історію — перевантажувальну тендинопатію, їй присвячено окрему сторінку. Тут же розмова про один конкретний лікоть.

Як це відчувається

Упізнати цей біль доволі легко.

• Болить ззовні ліктя, і палець потрапляє точно в одну точку — кістковий виступ або трохи нижче нього. Іноді болісний навіть дотик.
• Біль тягнеться зовнішньою стороною передпліччя вниз, до зап'ястка.
• Найпоказовіше — біль під час захвату. Підняти повний кухоль, налити з чайника, відкрутити кришку, повернути ключ у замку, потиснути руку, взяти сковороду. Причому предмет може бути зовсім легким: важлива не вага, а саме зусилля кисті.
• Боляче піднімати щось долонею вниз і розгинати зап'ясток із опором; долонею вгору — зазвичай легше.
• Уранці лікоть скутий, перші рухи неприємні, потім розходжується.
• Сила хвату падає — предмети іноді вислизають, і це лякає більше за сам біль.

Чого при цьому стані не буває: помітного набряку суглоба, почервоніння, неможливості зігнути й розігнути руку до кінця. Невелике обмеження повного випрямлення трапляється, але лікоть, який розпух і не рухається, — це вже не сюди.

Схоже, але не воно

Тут варто бути уважним, бо «ліктем тенісиста» часто називають усе поспіль.

• Оніміння, поколювання, «мурашки» в пальцях — це вже про нерв, а не про сухожилок. Оніміння в мізинці та підмізинному пальці з болем по внутрішній стороні ліктя свідчить про стиснення ліктьового нерва; глибокий ниючий біль у верхній третині передпліччя зі слабкістю при розгинанні пальців — про стиснення променевого нерва. Обидва стани лікуються інакше, і вправи на розгиначі тут можуть нашкодити.
• Біль по внутрішній стороні ліктя — це інший стан, медіальний епікондиліт, «лікоть гольфіста». Механізм схожий, але працюють там м'язи-згиначі, і вправи потрібні інші.
• Біль, набряк, почервоніння й температура — це не перевантаження. Гарячий, червоний, розпухлий лікоть потребує термінового огляду: так виглядають інфекція суглоба або навколосуглобової сумки, і чекати тут не можна.
• Біль у шиї, що віддає в руку, надто якщо він посилюється при повороті голови та супроводжується онімінням, — це може бути корінець у шийному відділі хребта, а лікоть просто опинився на шляху.
• Лікоть розпух подушкою ззаду, а рухи при цьому майже безболісні — це бурсит ліктьового відростка, зовсім інша історія.

Різке клацання і раптовий сильний біль у момент ривка — рідкість для цього стану, але вони означають можливий відрив сухожилка; таке треба показати лікареві того самого дня.

Чому повний спокій не лікує — і скільки це триває

Слово на «-іт» підказує запалення, але при задавненому епікондиліті в тканині сухожилка знаходять не запальні клітини, а перебудову: розлагоджені волокна колагену, проростання дрібних судин. Таку тканину спокій не відновлює. Тому сучасний підхід — не повний спокій, а зміна навантаження плюс вправи.

«Зміна навантаження» означає ось що: прибрати рухи, після яких назавтра гірше, і залишити все інше. Знерухомлена в косинці рука за два тижні втрачає силу, а біль повертається першого ж робочого дня.

Друге, що треба знати заздалегідь і про що рідко кажуть: це довго. Типовий строк — від кількох місяців до року, іноді довше. Покращення йде хвилями: два хороших тижні, потім день важкої роботи, і наче відкат назад. Повільний перебіг не означає, що лікування не працює, і не привід щотри тижні міняти підхід, кидати вправи або погоджуватися на чергову процедуру. Добра новина в тому, що переважна більшість людей одужує і без операції.

Вправи на розгиначі: що і як

Це основа лікування, і, на відміну від багато чого іншого, тут є що робити власними руками.

• Починають з ізометрії, якщо боляче. Кисть звішена з краю столу долонею вниз, здорова рука м'яко тисне згори, хвора утримує положення без руху кілька десятків секунд. Кілька підходів. Часто це саме собою приглушує біль на пару годин.
• Основна вправа — повільне опускання кисті. Передпліччя лежить на столі, кисть звисає, у ній невеликий вантаж. Здоровою рукою піднімають кисть угору, а опускають уже тільки хворою — повільно, на рахунок три-чотири. Це і є ексцентрична робота, заради якої все затівається.
• Вантаж починається зі смішного — півлітрової пляшки води, гантелі в пів кілограма — і раз на один-два тижні додається. Без додавання немає й перебудови сухожилка.
• Додають роботу з хватом. Стискання м'якого м'яча чи еспандера, скручування рушника, обертання передпліччя з вантажем. Завдання — повернути силу кисті, а не просто прибрати біль.
• Не забувають про плече й лопатку. Слабкі м'язи плечового пояса змушують передпліччя працювати за двох; це одна з причин, чому в когось минає, а в когось ні.
• Правило наступного ранку. Помірний біль під час вправи припустимий. Якщо вранці помітно гірше, ніж напередодні, — наступного разу менше ваги або менше повторів.

Займаються майже щодня або через день, короткими підходами, і продовжують ще місяць-другий після того, як біль минув. Першу програму краще скласти з фізичним терапевтом: він же перевірить, чи немає слабкості або оніміння, які свідчать про нерв.

Хват, інструмент і робоче місце

Вправи не переважать вісім годин того самого навантаження, яке довело до болю. Змінюють зазвичай небагато, але суттєво.

• Товща ручка — легше сухожилку. Потовщені руків'я інструмента, накладка на ручку сумки, широка ручка ножа знижують зусилля хвату.
• Менше тримати на вазі. Спертися передпліччям, покласти деталь на стіл, підставити підставку — замість того щоб утримувати вагу випростаною рукою.
• Працювати двома руками там, де звикли однією: піднімати каструлю, нести пакет, тримати інструмент.
• Долонею вгору, а не вниз. Піднімати предмети долонею вгору, ближче до тіла, а не вихоплювати випростаною рукою долонею вниз.
• Електроінструмент замість ручного, якщо доводиться багато закручувати: шурупокрут замість викрутки помітно знімає навантаження.
• Миша й клавіатура. Лікоть біля тіла і зігнутий приблизно під прямим кутом, зап'ясток не задертий угору, передпліччя має опору. Допомагає миша, при якій кисть стоїть боком, і короткі перерви щогодини.
• Додавати навантаження поступово. Ремонт квартири за один вихідний або нова ракетка з незвичною жорсткістю — типовий початок хвороби.

Ортез, уколи та процедури: чого від них чекати

Ортез. Ремінець на передпліччі трохи нижче ліктя (його називають протиупорним бандажем) перерозподіляє тягу і в частини людей помітно полегшує біль під час роботи. Є й інший варіант — променезап'ястковий ортез, що утримує кисть у легкому розгинанні; він знімає навантаження інакше. Але сам по собі ортез не лікує. Це спосіб дожити робочий день із меншим болем, а не заміна вправам. Носять його під час навантаження, а не цілодобово: постійне носіння послаблює м'язи.

Уколи гормонів. Тут треба бути чесним. Ін'єкція глюкокортикоїду в болючу точку знімає біль швидко й помітно — на кілька тижнів. Але через пів року-рік у тих, кому кололи, результат виявляється гіршим, ніж у тих, хто робив вправи: повернень більше. Повторювати уколи в одне й те саме місце не слід — це послаблює сухожилок. Якщо укол усе ж зроблено, тим важливіше не кинутися одразу в повну роботу: біль вимкнено, а сухожилок залишився колишнім.

Знеболювальні та гелі. Розумні коротким курсом, щоб спати й займатися. Проблему вони не розв'язують.

Апарати та інше. Ударно-хвильова терапія іноді допомагає при затяжному перебігу, але як доповнення до вправ. Ультразвукову терапію й лазер пропонують часто, а переконливих доказів користі в них немає. Ін'єкції збагаченої тромбоцитами плазми — те саме: багато пропозицій, мало доказів.

Операція. Обговорюється рідко, зазвичай після року чесно виконуваного лікування. Відновлення після неї теж триває місяці, тож це не короткий шлях.

Онлайн-консультація

Дистанційний прийом при болю в лікті закриває три завдання. Перше — зрозуміти, чи то воно: лікар розпитає, де саме болить, що провокує, чи є оніміння та слабкість, і відрізнить епікондиліт від защемлення нерва, від болю, що йде з шиї, від бурситу та від інфекції, за якої потрібен терміновий огляд. Друге — розібрати день людини: чим вона працює, як тримає інструмент, що можна змінити у хваті та на робочому місці вже завтра. Тут дистанційний формат навіть зручніший за очний, бо можна показати своє робоче місце і свій інструмент. Третє — вести програму вправ і підтримувати її в ті самі місяці, коли здається, що нічого не змінюється: підібрати вагу, скоригувати темп, вирішити, коли додавати, і втримати від того, щоб кинути на середині або погодитися на черговий укол. Окремо варто зв'язатися з лікарем, якщо з'явилися оніміння, слабкість у кисті або лікоть почервонів і став гарячим.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.