Хвороба Меньєра
Хвороба Меньєра — рідкісне захворювання внутрішнього вуха, за якого нападами накочує сильне обертальне запаморочення, а разом із ним падає слух і з'являється…
На цій сторінці
Ліки, які часто застосовують при Хвороба Меньєра
Лише з інформаційною метою. Перед застосуванням будь-яких ліків проконсультуйтеся з лікарем.
Лікарська форма: ТАБЛЕТКА, 1000 мгДіюча речовина: ПарацетамолВиробник: Mylan Pharmaceuticals S.L.Рецепт не потрібенЛікарська форма: ТАБЛЕТКА, 650 мгДіюча речовина: ПарацетамолВиробник: Dermogen-Farma S.A.Рецепт не потрібенЛікарська форма: ТАБЛЕТКА, 500 мг парацетамолДіюча речовина: ПарацетамолВиробник: Haleon Spain S.A.Рецепт не потрібен
Хвороба Меньєра — рідкісне захворювання внутрішнього вуха, за якого нападами накочує сильне обертальне запаморочення, а разом із ним падає слух і з'являється шум у вусі. Напад приходить раптово, триває від півгодини до кількох годин і минає сам, а між нападами людина може почуватися цілком звично. Вилікувати хворобу поки що неможливо, але її перебіг вдається суттєво пом'якшити, а головне — вчасно відрізнити від станів, які лікують зовсім інакше.
Що відбувається у внутрішньому вусі
Внутрішнє вухо — це кістковий лабіринт, усередині якого лежить перетинчастий мішечок, наповнений рідиною, ендолімфою. Одна його частина, завитка, відповідає за слух, інша, присінок із півколовими каналами, — за рівновагу. Обидві працюють на одній і тій самій рідині, тому хвороба б'є одразу і по слуху, і по рівновазі.
За хвороби Меньєра ендолімфи стає забагато, тиск усередині лабіринту зростає, перетинки розтягуються. Чому так стається, достеменно невідомо: обговорюють порушення відтоку рідини, спадкову схильність, перенесені вірусні інфекції вуха, травми голови та автоімунні процеси. У частини людей хвороба поєднується з мігренню, і механізми в них частково спільні.
Майже завжди хвороба починається з одного вуха, але з часом у частини людей втягується і друге, тож за слухом зі здорового боку теж стежать.
Який вигляд має напад
Багато хто встигає помітити провісники: за хвилини або за кілька годин посилюється шум, вухо ніби закладає, з'являється відчуття розпирання чи тиску всередині. Цей час варто використати, щоб дістатися безпечного місця.
Сам напад розгортається швидко. Виникає відчуття, що кімната поїхала й обертається, стояти й іти неможливо, часто долучаються нудота, блювання, рясний піт, серце калатає. Слух на хворому боці в цю мить падає, шум стає гучнішим. Типова тривалість — від двадцяти хвилин до кількох годин; напад коротший за двадцять хвилин або такий, що тягнеться добами, змушує думати про іншу причину.
Після нападу людина ще день-два розбита, ходить непевно й хоче спати. У перші роки слух між нападами повертається майже цілком. Самі напади йдуть нерівномірно: кілька за місяць, потім півроку тиші. З часом запаморочення в багатьох слабшає, але натомість лишаються стійка приглухуватість, безперервний шум і легка хиткість, надто в темряві.
Раптові падіння
Окремо варто знати про рідкісний вияв пізньої стадії — раптове падіння без жодного попередження. Людину наче штовхають, вона миттю опиняється на підлозі, при цьому свідомості не втрачає й майже одразу може встати. Запаморочення перед цим може не бути зовсім.
Небезпека тут не в самому стані, а в травмах: падіння стається на сходах, біля плити, на вулиці. Якщо таке було бодай раз, скажіть лікареві окремо: це змінює і оцінку хвороби, і розмову про кермування, і підхід до лікування.
Що буває схоже
Запаморочення — скарга часта, а хвороба Меньєра серед його причин рідкісна, тож спершу лікар з'ясовує, чи не йдеться про щось інше.
- Доброякісне позиційне запаморочення: напади тривають секунди, запускаються поворотом голови або вкладанням у ліжко, слух не страждає; лікується спеціальними маневрами за один-два візити.
- Вестибулярний неврит і лабіринтит: один довгий епізод запаморочення на кілька днів після застуди, а не повторювані напади.
- Вестибулярна мігрень: найчастіше саме її приймають за хворобу Меньєра. Запаморочення супроводжується непереносимістю світла й звуку, буває головний біль, а слух лишається нормальним.
- Пухлина слухового нерва: однобічна приглухуватість і шум наростають поступово, без яскравих нападів.
- Побічна дія ліків, низький тиск під час вставання, порушення ритму серця, тривожні розлади.
Ставити діагноз самому за описом в інтернеті тут особливо марно: скарги в цих станів перекриваються, а лікування різне.
Коли потрібна швидка
Раптове сильне запаморочення зрідка виявляється не хворобою вуха, а порушенням кровообігу в стовбурі мозку або мозочку. Викликайте швидку (в європейських країнах номер 112), якщо разом із запамороченням з'явилися:
- перекіс обличчя, слабкість або оніміння руки й ноги з одного боку;
- невиразне мовлення, труднощі дібрати слово, сплутаність;
- двоїння в очах, випадіння поля зору, косоокість;
- утруднене ковтання, поперхування;
- найсильніший головний біль, що виник за секунди, або біль у шиї та потилиці;
- цілковита неможливість стояти й сидіти, коли людина завалюється вбік навіть із підтримкою.
Швидка потрібна й при запамороченні після травми голови, і за високої температури з болем у вусі, гноєтечею та скутістю шиї. Їхати до лікарні за кермом не можна.
Є й проміжний щабель. Зверніться до лікаря того самого дня, якщо слух на одному вусі різко впав за години чи добу: раптова однобічна глухота потребує почати лікування якнайшвидше, лік іде на дні, і згаяного часу потім не надолужити. Того самого дня варто показатися й при нестримному блюванні, через яке не вдається пити.
У спокійному порядку, але не відкладаючи, до лікаря йдуть при перших повторюваних нападах запаморочення з шумом і закладеністю вуха.
Як ставлять діагноз
Діагноз тут клінічний: його збирають із розповіді, огляду та дослідження слуху. Аналізу, який би його підтверджував, не існує, тому докладний опис нападів — скільки тривають, чим починаються, що зі слухом — важливіший за будь-яку апаратуру. Лікар оглядає вуха, перевіряє рівновагу й рухи очей, зокрема після різких поворотів голови: характер цих рухів допомагає відрізнити ураження вуха від ураження мозку.
Ключове дослідження — аудіометрія, перевірка слуху в звукоізольованій кабіні з навушниками. За хвороби Меньєра вона показує зниження слуху на низьких і середніх частотах з хворого боку, причому ці цифри змінюються від візиту до візиту. Саме коливання, вловлене на повторних аудіограмах, і є головним доводом на користь діагнозу, тож дослідження повторюють, а за змоги роблять невдовзі після нападу.
Додатково перевіряють барабанну перетинку та вестибулярний апарат — калоричною пробою, відеозаписом рухів очей, вимірюванням м'язових відповідей на звук. Магнітно-резонансна томографія потрібна не для того, щоб побачити хворобу Меньєра, а щоб виключити пухлину слухового нерва. Аналізи крові діагнозу не ставлять і призначаються лише за підозри на конкретну іншу причину, приміром на хворобу щитоподібної залози.
Що робити під час нападу
Головне завдання — перечекати безпечно. За перших провісників припиніть те, чим зайняті, і сядьте або ляжте там, де ви не впадете з висоти й не опинитеся на проїзній частині.
Лежати зручніше на боці або на спині, трохи піднявши голову, у напівтемній тихій кімнаті. Допомагає зафіксувати погляд на одній нерухомій точці й не крутити головою: рух посилює обертання.
Якщо лікар заздалегідь виписав засіб від нудоти та запаморочення, прийміть його одразу, як домовлялися. Такі препарати беруть із дому й тримають у сумці, бо під час нападу по них уже не сходити. Їх призначають короткими курсами, лише на час нападу: за постійного вживання вони заважають мозку пристосуватися й роблять хиткість між нападами гіршою.
Після нападу вставайте повільно й не сідайте за кермо до наступного дня, навіть якщо здається, що все минуло.
Лікування між нападами
Завдання лікування — зробити напади рідшими та слабшими і зберегти слух. Починають із найпростішого й найбезпечнішого.
Перший рівень — режим. Помірне обмеження солі, рівне пиття протягом дня, регулярна їжа, сталий час сну. Багато хто помічає зв'язок нападів із недосипанням, пропущеним обідом, міцною кавою, алкоголем і стресом; щоденник із датою нападу та подіями попереднього дня допомагає вирахувати саме ваші провокатори. Курити варто кинути.
Другий рівень — ліки для тривалого вживання. Найчастіше призначають препарати, що поліпшують кровообіг у внутрішньому вусі, та м'які сечогінні, які зменшують об'єм рідини в лабіринті. Лікар добирає їх індивідуально; докази їхньої користі неоднорідні, тому ефект оцінюють за щоденником нападів, а не за відчуттям.
Третій рівень — втручання через барабанну перетинку, коли напади лишаються частими. У вухо вводять гормональний препарат, а за неефективності — антибіотик із групи аміноглікозидів, який прицільно вимикає вестибулярну частину хворого вуха. Другий спосіб надійно прибирає напади, але може погіршити слух, і про це домовляються заздалегідь.
Четвертий рівень — операції: розвантаження ендолімфатичного мішка, перетин вестибулярного нерва, у крайньому разі видалення лабіринту, якщо слух на цьому вусі вже втрачено; до них вдаються рідко. Окремо від ліків працює вестибулярна реабілітація — вправи для очей, голови та рівноваги. Нападів вона не запобігає, але допомагає мозку пристосуватися й прибирає хиткість у проміжках.
Слух, шум у вусі та настрій
Слух на хворому боці з часом знижується стійко, і з цим можна й треба працювати. Слуховий апарат добирають, коли втрата перестала коливатися. За глибокої втрати на одному вусі існують системи, що передають звук на здоровий бік, а в окремих випадках обговорюють кохлеарний імплант.
Шум у вусі часто турбує більше, ніж сама приглухуватість. Цілком прибрати його не можна, але до нього можна перестати дослухатися: допомагають фонові звуки, генератори шуму, налаштований слуховий апарат і психотерапія.
Про настрій говорити не соромно, а потрібно. Непередбачувані напади призводять до того, що людина перестає їздити, ходити в гості й працювати, а слідом приходять тривога та пригніченість, які самі собою посилюють запаморочення. Якщо життя помітно звузилося, скажіть про це лікареві: допомога тут така сама частина лікування, як пігулки.
Повсякденне життя
Про кермування поговоріть із лікарем окремо. Поки напади стаються раптово й часто, за кермо сідати не можна; у більшості країн водій зобов'язаний повідомити про такий стан орган, що видає права, і правила в кожної країни свої — з'ясуйте свої.
Перегляньте заняття, у яких раптове запаморочення небезпечне: плавання наодинці та на глибині, драбини й висота, робота з механізмами та гарячим, їзда велосипедом у потоці. Удома допомагають прості речі — килимок на неслизькій основі у ванній, поручень, нічник у коридорі, відсутність зайвих дротів на підлозі.
Завжди тримайте при собі призначені ліки. Попередьте близьких і колег, що під час нападу вас не треба нікуди везти — треба допомогти сісти, прибрати небезпечне довкола й побути поруч. Якщо робота пов'язана з висотою або транспортом, обговоріть із лікарем обмеження на час загострення.
Онлайн-консультація лікаря
Онлайн-прийом добре надається до розбору того, що вже відомо: описати характер і тривалість нападів, показати аудіограми та висновки, зрозуміти, чи вкладається картина у хворобу Меньєра, чи схоже на позиційне запаморочення або мігрень, і які дослідження має сенс зробити далі. Заздалегідь підготуйте щоденник нападів із датами й тривалістю, усі результати перевірки слуху та перелік ліків, які приймаєте: деякі з них самі спричиняють запаморочення.
На повторних консультаціях зручно оцінювати, чи працює лікування, обговорювати переносимість препаратів і вирішувати, чи не час переходити до наступного щабля. Врахуйте межі: оцінити рухи очей і рівновагу як слід можна лише очно, а перевірку слуху дистанційно не замінити нічим.
Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.
Лікарі онлайн щодо Хвороба Меньєра
Обговоріть симптоми та можливі подальші кроки щодо Хвороба Меньєра з лікарем онлайн.















