Хлистова травма шиї

Хлистовою називають травму шиї від різкого маятникового руху голови: вона ривком іде назад, а потім уперед, або навпаки. Класична ситуація — удар автомобіля ззаду, але так само можна постраждати під час падіння, у контактному спорті, на атракціоні. Назва описує не пошкодження, а рух — голова хитнулася, наче кінчик батога. Страждають при цьому м'які тканини: м'язи, зв'язки, капсули дрібних суглобів шийного відділу хребта. Кісток і спинного мозку це зазвичай не стосується, і в переважній більшості випадків усе закінчується добре — але минає не за два дні, і перші дні бувають неприємними.

Що відчуває людина

Головне — біль і скутість у шиї: важко повернути голову, подивитися вбік, відхилитися назад. Часто додається головний біль, який зазвичай починається від потилиці, біль і м'язові спазми в плечах, між лопатками, у верхній частині спини.

Рідше, але цілком звично трапляються й інші скарги: запаморочення, шум у вухах, втомлюваність, труднощі із зосередженням, дратівливість, поганий сон, біль у щелепі під час жування, нечіткість зору. Вони лякають дужче, ніж варто було б: це супутники м'язової напруги й недосипання, а не ознака того, що пошкоджено щось серйозне. Минають вони разом із болем у шиї.

Важлива особливість: одразу після удару людина часто почувається нормально. Біль і тугорухомість розгортаються за кілька годин, а іноді лише наступного ранку — адреналін у мить пригоди притлумлює відчуття. Тому «одразу після аварії нічого не боліло» не означає, що травми не було, і не означає, що біль, який з'явився надвечір, — це щось нове й грізне.

Коли потрібна термінова допомога

Сама собою хлистова травма не небезпечна, але той самий рух голови зрідка пошкоджує хребець, судину чи нерв. Розпізнати це можна за цілком конкретними ознаками. Викликайте швидку (в Іспанії, Італії, Португалії, Польщі та Україні це єдиний європейський номер 112), якщо після травми з'явилося хоча б одне з такого:

• оніміння, поколювання або слабкість у руках чи ногах, відчуття удару струмом уздовж хребта;
• порушення сечовипускання або контролю над випорожненням;
• сильний біль точно по середній лінії шиї, по самих хребцях, надто якщо боляче навіть торкнутися;
• неможливість повернути голову в жоден бік;
• після удару головою — сплутаність, сонливість, погіршення свідомості, повторне блювання, судоми, наростаючий головний біль;
• порушення мовлення, двоїння в очах, хиткість ходи, слабкість у половині тіла.

Не треба сідати за кермо самому й не треба чекати до ранку. До приїзду допомоги розумно не рухати шиєю різко, але й спеціально фіксувати її підручними засобами не потрібно.

Кому варто показатися лікареві в будь-якому разі

Поріг звернення нижчий у двох ситуаціях. Перша — літній вік: із роками кістки стають крихкішими, і перелом шийного хребця стається від удару, який у молодого минув би без наслідків. Друга — приймання препаратів, що розріджують кров, тобто антикоагулянтів і антиагрегантів: у таких людей після удару головою крововилив усередині черепа може розвиватися поступово, протягом доби й довше, при цілком стерпному самопочутті спочатку. В обох випадках після скільки-небудь помітної травми шиї чи голови треба показатися лікареві, навіть якщо нічого особливого не турбує.

Окремо до лікаря того самого дня, без швидкої, варто звернутися, якщо удар був сильним, якщо біль дуже інтенсивний, якщо він зовсім не зменшується за кілька днів або якщо травму дістала дитина.

Комір і спокій не лікують

Це головне, що варто винести з тексту, бо протилежне уявлення тримається десятиліттями. М'який шийний комір досі вважають лікуванням: його купують в аптеці самі, його інколи радять знайомі, він має переконливий вигляд і начебто приносить полегшення в перші години.

Але при звичайній хлистовій травмі комір не пришвидшує одужання, а гальмує його. Знерухомлені м'язи шиї слабнуть швидко, суглоби втрачають рухливість, і за тиждень у комірі повернути голову виявляється важче, ніж першого дня. Додається й психологічний бік: комір на шиї переконує і саму людину, і оточення, що вона тяжко травмована й рухатися їй не можна. З цього потім важко вибиратися. Те саме стосується й ліжкового режиму: відлежатися тиждень у тиші — найгірше, що можна зробити з хворою шиєю.

Правильне протилежне — рухатися й повертатися до звичного життя якомога раніше, починаючи з перших днів. Не через силу й не ривком, але й не оберігаючи шию до останнього. Спокійні повороти й нахили голови в доступному обсязі, кілька разів на день; звичайні хатні справи; прогулянки; повернення на роботу без довгої паузи. Рухатися буде трохи боляче — це нормально й не означає, що ви щось собі пошкоджуєте. Комір має сенс лише тоді, коли його призначив лікар із конкретного приводу, наприклад при підтвердженому переломі.

Що робити в перші дні

• Знеболення. Підійдуть парацетамол або нестероїдні протизапальні засоби на кшталт ібупрофену — коротким курсом і з урахуванням протипоказань, зазначених в інструкції. Сенс не в тому, щоб «перетерпіти»: без болю легше рухатися, а рух тут і є лікуванням. Якщо безрецептурних засобів не вистачає, лікар може призначити сильніше знеболювальне або коротким курсом препарат, що знімає м'язовий спазм.
• Тепло. Теплий душ, грілка чи зігрівальна подушка на плечі розслабляють напружені м'язи. Комусь у першу добу краще допомагає холод — можна спробувати і те, і те.
• Сон. Одна подушка звичайної висоти, щоб шия лежала на одній лінії з хребтом. Спеціальні ортопедичні конструкції тут нічого не вирішують.
• Робоче місце. Екран на рівні очей, перерви щогодини, щоб розім'яти шию й плечі. Довга нерухома поза за комп'ютером посилює біль дужче за навантаження.
• Кермо. За кермо можна повертатися тоді, коли ви здатні вільно подивитися через плече. Поки поворот голови обмежений, водіння небезпечне.
• Спорт. Ходьба, плавання й легке навантаження корисні одразу. Контактні види спорту й важке варто відкласти до відновлення рухливості.

Скільки це триває

Більшість людей повністю одужує за кілька тижнів, а переважна частина решти — за два-три місяці. Сила удару й вигляд пошкодженої машини на результат впливають слабко: відновлення залежить радше від того, як людина поводиться після травми.

Є спостереження, яке варто знати: те, чого людина очікує, пов'язане з тим, що вона отримує. Ті, хто від самого початку налаштований на одужання й далі живе звичайним життям, відновлюються швидше й повніше за тих, хто впевнений, що біль залишиться назавжди, і заздалегідь себе обмежує. Це не заклик мовчки терпіти й не натяк, що біль уявний — біль справжній. Але страх руху й постійна перевірка «чи не стало гірше» справді затягують одужання й перетворюють гострий біль на хронічний.

Якщо за кілька тижнів поліпшення немає, це привід не для тривоги, а для наступного кроку. Зазвичай ним стає лікувальна фізкультура з фізіотерапевтом: дібрані вправи на рухливість і силу м'язів шиї працюють краще за будь-який пасивний метод. При болю, що тягнеться місяцями, до справи долучають фахівця з хронічного болю, а іноді й психологічну підтримку — не тому, що «все в голові», а тому, що затяжний біль після аварії часто сплетений із тривогою, порушеним сном і страхом знову сісти в машину, і розбирати це треба разом.

Чи потрібні знімки

При звичайній хлистовій травмі — здебільшого ні. На рентгені й томограмі видно кістки, а страждають тут м'які тканини, яких на знімку однаково не роздивитися; нормальна картина нічого не змінить у лікуванні, а зайве опромінення буде отримано. Лікар призначає дослідження не всім поспіль, а тоді, коли є насторожливі ознаки: біль строго по середній лінії над хребцями, неврологічні симптоми, літній вік, приймання антикоагулянтів, сильний удар, неможливість повернути голову. Якщо нічого цього немає, відсутність знімка — не недбалість, а нормальний підхід.

Онлайн-консультація

Після аварії зручно, коли є з ким розібрати ситуацію, не вирушаючи нікуди з хворою шиєю. На дистанційному прийомі лікар розпитає про обставини удару, про те, коли почався біль і куди він віддає, а головне — перевірить за списком невідкладні ознаки: оніміння й слабкість у руках, порушення сечовипускання, біль по середній лінії, симптоми з боку голови. За підсумками стане зрозуміло, чи достатньо домашніх заходів, чи потрібен очний огляд і знімок.

Розібрати онлайн можна й усе інше: яке знеболювальне підходить саме вам з огляду на інші хвороби та ліки, які рухи робити з перших днів, коли повертатися за кермо й на роботу, чому комір краще відкласти і в який момент має сенс іти до фізіотерапевта. Межі очевидні: оглянути шию й перевірити рефлекси дистанційно не можна, а за будь-якої з перелічених вище невідкладних ознак потрібен не онлайн-прийом, а швидка.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.