Фібриляція передсердь

Фібриляція передсердь, вона ж миготлива аритмія, — найпоширеніше стійке порушення серцевого ритму. Верхні камери серця перестають скорочуватися злагоджено й лише дрібно тремтять, через що пульс стає нерівним, а часто й швидким. Сама по собі вона рідко загрожує життю в перші хвилини, але саме ця аритмія відповідає за чималу частку тяжких інсультів — і от їх якраз можна уникнути.

Чому пульс збивається з ладу

У здоровому серці ритм задає невелика ділянка в правому передсерді, і імпульс іде згори вниз рівними хвилями. За фібриляції передсердями хаотично бігають сотні дрібних імпульсів: злагодженого скорочення не виходить, кров застоюється, а до шлуночків доходить випадкова їх частина — звідси й нерівний пульс.

Аритмію розрізняють за поведінкою. Нападоподібна минає сама, зазвичай за добу або кілька днів. Стійка сама не закінчується: ритм відновлюють ліками чи розрядом. Постійною її називають тоді, коли лікар і пацієнт вирішили ритм більше не відновлювати. З часом одна форма переходить в іншу.

Відчувають це по-різному: серце гупає або «спотикається», бракує повітря під час звичайної ходьби, з'являється незвична втома, паморочиться голова, тисне в грудях. Але в чималої частини людей скарг немає взагалі, і аритмію знаходять випадково — на ЕКГ перед операцією чи на огляді. Відсутність відчуттів не означає, що ризик менший.

Перевірити пульс можна й самому: два пальці на зап'ясток з боку великого пальця, рахувати удари рівно хвилину. За фібриляції проміжки між ударами різної довжини, а їхня сила стрибає.

Найбільша загроза — тромб, а не перебої

Коли передсердя тремтять замість того, щоб скорочуватися, кров застоюється в невеликій кишені лівого передсердя. Там утворюється згусток, який одного дня потік крові виносить у судини мозку. Такі інсульти в середньому тяжчі й частіше залишають стійку інвалідність.

Головне: ризик згустку не залежить від того, наскільки сильно ви відчуваєте аритмію. За рідких коротких нападів він може бути таким самим, як за постійної форми. Рахують його за віком, статтю, тиском, діабетом, серцевою недостатністю, хворобами судин і перенесеним інсультом.

За помітного ризику лікар призначає антикоагулянти — препарати, які заважають крові згортатися. Звичайний аспірин такого захисту не дає й замінити їх не може. Пропуски прийому небезпечні: захист зникає швидко. Синці без причини, кров у сечі чи випорожненні, тривала кровотеча з носа або ясен — привід терміново зв'язатися з лікарем, а не мовчки кинути ліки.

Що зриває ритм

• підвищений тиск — найчастіше підґрунтя для аритмії;
• серцева недостатність, перенесений інфаркт, вади клапанів;
• зайва вага: вона збільшує навантаження на передсердя;
• зупинки дихання уві сні, надто за гучного хропіння;
• алкоголь, зокрема разові великі дози у здорових;
• підвищена функція щитоподібної залози;
• діабет, хронічна хвороба нирок, куріння;
• багаторічні навантаження на витривалість — марафони, довгі велоперегони, лижі;
• гострі стани: пневмонія, тяжка інфекція, операція, зневоднення — тут ритм часто нормалізується після одужання.

Дві причини варто виокремити. Перша — надлишок гормонів щитоподібної залози: аритмія буває його єдиною ознакою, а після лікування ритм здатен відновитися сам, тому аналіз на тиреотропний гормон роблять усім, у кого фібриляцію виявили вперше. Друга — рідкісна вроджена особливість провідних шляхів, синдром передчасного збудження шлуночків. Трапляється в молодих, і за неї частина звичних препаратів для сповільнення пульсу не просто марна, а небезпечна: ритм може пришвидшитися до загрозливого. Тому в молодої людини ЕКГ дивляться особливо уважно.

Ознаки, за яких викликають швидку

• тиснучий або пекучий біль у грудях, надто з потом і нудотою;
• перекошене обличчя, слабкість у руці чи нозі з одного боку, невиразна мова, раптова втрата зору — навіть якщо все вже минуло;
• знепритомнення або відчуття, що ось-ось знепритомнієте;
• тяжка задишка, неможливість лежати, клекотливе дихання;
• дуже частий пульс, який не сповільнюється, разом із блідістю, холодним потом і слабкістю;
• перший у житті напад, якщо він триває довше за добу або переноситься тяжко.

Телефонуйте до екстреної служби — 112 або місцевий номер швидкої. Сідати за кермо в такому стані не можна.

Як підтверджують діагноз

Діагноз ставить лише електрокардіограма, знята в момент аритмії. У цьому й складність: напад часто закінчується дорогою до клініки, і звичайна ЕКГ показує норму.

Тому за рідких нападів застосовують добове або багатоденне моніторування, а за зовсім рідких — реєстратор, який пацієнт вмикає сам. Розумні годинники й портативні датчики іноді першими помічають нерівний ритм, але їхній запис — привід зробити ЕКГ, а не діагноз.

Додатково роблять УЗД серця: розміри камер, клапани, насосна функція. З аналізів потрібні тиреотропний гормон, гемоглобін, калій, магній, показники нирок і цукор — вони змінюють вибір препаратів.

Що може лікування

Лікування йде двома незалежними напрямами, і один не скасовує другого.

Перший — захист від тромбів: антикоагулянти, а якщо вони протипоказані через кровотечі, обговорюють закриття тієї самої кишені передсердя спеціальним пристроєм.

Другий — робота із самим ритмом, і тут два шляхи. Можна ритм не відновлювати, а тримати пульс у розумних межах: застосовують бета-блокатори, окремі блокатори кальцієвих каналів, іноді серцеві глікозиди. Або відновлювати й утримувати правильний ритм — антиаритмічними препаратами, розрядом під коротким наркозом чи катетерною абляцією, коли зсередини серця точково обробляють ділянки, звідки йдуть зайві імпульси. Абляція краще працює за нападоподібної форми й не надто розширених передсердь.

Окреме завдання — прибирати те, що аритмію підживлює: знижувати тиск, компенсувати щитоподібну залозу, лікувати апное та серцеву недостатність. Без цього напади повертаються, хоч би чим лікували сам ритм.

Пообіцяти, що аритмія більше не з'явиться, не здатен жоден метод. Мета інша: прибрати симптоми, повернути переносимість навантажень і знизити ймовірність інсульту.

Що залежить від вас щодня

• знизити вагу, якщо вона надмірна: нападів помітно меншає;
• відмовитися від алкоголю або звести його до мінімуму — ефект видно вже за перші місяці;
• перевірити дихання уві сні за гучного хропіння із зупинками й лікувати апное, якщо воно підтвердиться;
• тримати тиск під контролем і вимірювати його вдома;
• рухатися регулярно й помірно, без виснажливих тренувань і марафонів;
• не кидати антикоагулянт самостійно й не пропускати прийоми;
• попереджати будь-якого лікаря та стоматолога про те, що ви приймаєте антикоагулянт;
• узгоджувати з лікарем нові ліки й добавки: знеболювальні, частина антибіотиків і рослинні засоби змінюють їхню дію.

Онлайн-консультація

На онлайн-прийомі лікар розбере, як минають напади і чим вони провокуються, подивиться готові ЕКГ та аналізи, скаже, яке обстеження потрібне далі, пояснить сенс призначеної схеми й правила прийому антикоагулянту та підкаже, коли потрібен очний візит до кардіолога.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.