Афективно-респіраторні напади в дітей

Дитина забилася або на щось розлютилася, набрала повітря для крику — і раптом замовкає. Рот відкритий, звуку немає, губи синіють, тіло обм'якає, іноді ним проходить посмикування. За кілька секунд дихання повертається, дитина приходить до тями і за пару хвилин знову грається. Це афективно-респіраторний напад, у побуті — «затримка дихання». Назва збиває з пантелику: дитина нічого не затримує навмисно і зупинити напад власною волею не може. Таке буває приблизно в однієї дитини з двадцяти, частіше між шістьма місяцями та двома роками, і майже завжди минає само до п'яти-шести років. Для батьків перший епізод має вигляд зупинки життя, тому варто заздалегідь розуміти, що відбувається і що робити руками.

Як напад виглядає по секундах

Майже завжди є пускова подія: біль від падіння, переляк, образа, гнів, різкий шум. Далі розгортається коротка низка.

• дитина починає плакати або лише відкриває рот, наче збирається заплакати, але звук не виходить;
• дихання зупиняється на видиху, грудна клітка завмирає;
• губи, а потім обличчя синіють або, навпаки, різко блідніють до сірого відтінку — на смаглявій шкірі це помітніше по долонях, підошвах і внутрішньому боці губ;
• тіло обм'якає, дитина осідає на руках чи падає, іноді натомість вигинається і напружується;
• можуть пройти кілька посмикувань руками й ногами — це не епілепсія, а відповідь мозку на коротку нестачу кисню;
• дихання відновлюється саме, колір шкіри вирівнюється, свідомість повертається.

Сам епізод укладається в лічені секунди, рідко доходить до хвилини. Після нього дитина зазвичай млява, сонна чи розгублена ще кілька хвилин, іноді засинає. Жодних наслідків для мозку та розвитку такі напади не залишають.

Чому це відбувається: два різні механізми

За однаковою на вигляд картиною стоять два різні шляхи, і лікареві важливо зрозуміти, який саме був у вашої дитини.

Синій тип. Трапляється частіше. Починається із сильного плачу на тлі злості чи образи. На довгому видиху дихання збивається і зупиняється, кисню в крові меншає, шкіра синіє, дитина непритомніє. Організм при цьому робить рівно те, що потрібно: втрата свідомості знімає емоційне напруження, дихання запускається наново.

Блідий тип. Запускається різким болем чи переляком — стукнулася головою, несподівано впала, злякалася уколу. Плачу може майже не бути. Тут спрацьовує блукаючий нерв: серце на кілька секунд різко сповільнюється або робить паузу, мозок лишається без припливу крові, дитина миттєво біліє і падає. Збоку це схоже на зомління в дорослого від вигляду крові, і механізм справді той самий.

В обох випадках дитина не керує тим, що відбувається. Це не примхи, не маніпуляція і не наслідок помилок виховання.

Що робити в ці секунди

Головне завдання — не нашкодити й дочекатися кінця епізоду. Допомога зводиться до кількох простих дій.

• покладіть дитину на бік на підлогу чи іншу рівну поверхню — так безпечніше й на випадок блювання;
• приберіть з-під голови та навколо все тверде, притримайте голову, щоб вона не вдарилася;
• лишайтеся поруч і подивіться на годинник: справжня тривалість майже завжди виявляється вдвічі-втричі меншою за відчувану;
• розстебніть тісний одяг біля шиї;
• коли все скінчиться, спокійно обійміть і заспокойте, дайте відпочити, поводьтеся як завжди.

Чого робити не треба

• не трясіть дитину, не плескайте по щоках, не бризкайте водою і не дміть в обличчя — це нічого не пришвидшує;
• не піднімайте її вертикально і не носіть на руках під час нападу: у вертикальному положенні до мозку доходить менше крові, а при блідому типі це прямо подовжує зомління;
• не кладіть до рота ложку, соску чи пальці — язик не западає, а зуби і ваші пальці страждають;
• не сваріть і не карайте потім: дитина не обирала це робити;
• не починайте поступатися будь-якій вимозі, аби лише вона не заплакала. Напади від цього не припиняються, а межі розмиваються.

Про серцево-легеневу реанімацію потрібне застереження. За типового нападу вона не потрібна: дихання запускається саме. Але якщо дитина не задихала протягом приблизно хвилини, лишається блідою чи синьою, не реагує — це вже не пересічний епізод: викликайте невідкладну допомогу і починайте реанімаційні дії так, як навчають на курсах першої допомоги.

Коли потрібна невідкладна допомога

Викликайте швидку, не роздумуючи, якщо:

• це перший у житті епізод і діагноз дитині раніше не встановлювали;
• дитина не отямилася за одну-дві хвилини або дихання не відновилося;
• судомні посмикування тривають довше за хвилину, повторюються одне за одним або дитина довго лишається сплутаною;
• нападу передувала травма голови або дитина сильно вдарилася при падінні;
• синява чи сірість шкіри тримається після того, як дихання повернулося;
• епізод стався під час бігу, плавання, сильного збудження або взагалі без жодного приводу.

Останній пункт — найважливіший з усіх. Звичайний афективно-респіраторний напад завжди має пускову подію: біль, переляк, злість. Втрата свідомості без причини, при навантаженні, у воді або від переляку гучним звуком може виявитися проявом порушення серцевого ритму, а не безневинною реакцією.

Що перевіряє лікар і чому обов'язкова кардіограма

Діагноз ставлять за розповіддю очевидців: обставини, порядок подій, тривалість, колір шкіри, поведінка після. Дуже допомагає відеозапис, якщо хтось устиг зняти: тридцять записаних секунд варті півгодини пояснень. Зазвичай призначають два дослідження, і в кожного своя причина.

• Аналіз крові на гемоглобін і запаси заліза. У дітей із частими нападами дефіцит заліза трапляється помітно частіше. Коли запаси поповнюють, у частини дітей напади стають рідшими або припиняються. Препарати заліза призначає лікар за результатами аналізу: давати їх наосліп безглуздо й небезпечно.
• Електрокардіограма. Вона потрібна не для порядку, а щоб виключити рідкісні вроджені порушення ритму — насамперед синдром подовженого інтервалу QT. Вони трапляються нечасто, але проявляються схоже: раптова втрата свідомості в дитини, іноді з посмикуваннями. Окремо розкажіть лікареві, чи були в родині випадки раптової смерті в молодому віці, незрозумілого утоплення людини, яка добре плавала, або зомління в родичів — це привід обстежитися уважніше.

Якщо картина нетипова, додають електроенцефалограму, щоб відрізнити напад від епілептичного. За класичного опису вона зазвичай не потрібна.

Як із цим жити і коли скінчиться

Спеціального лікування не існує, та воно зазвичай і не потрібне: ліки при афективно-респіраторних нападах майже не застосовують. Працює інше.

• Зменшуйте тло, на якому напади зриваються легше: недосипання, голод, перезбудження надвечір, задовгий день без відпочинку.
• Ловіть наростання раніше, ніж дитина дійде до крику: перемкнути увагу простіше на першій секунді образи, ніж на п'ятій.
• Зберігайте звичні правила. Діти швидко помічають, що після нападу отримують бажане, і хоча сам напад вони не викликають навмисно, приводів для зриву стає більше.
• Розкажіть про напади всім, хто лишається з дитиною: бабусям, няні, вихователям. Найстрашніше тому, хто бачить таке вперше й не знає, що робити.
• Записуйте, як часто це трапляється і за яких обставин: з пам'яті ці відомості відновлюються погано, а лікареві потрібні саме вони.

З віком напади рідшають і зникають: у більшості дітей до чотирьох-п'яти років, у частини трохи пізніше. Показати дитину лікареві повторно варто, якщо епізоди почастішали, стали довшими чи важчими, почали ставатися без явного приводу або заважають життю родини.

Онлайн-консультація

На онлайн-прийомі лікар розбере, який вигляд мав епізод, що було до нього і після, подивиться відеозапис, якщо він є, і допоможе відрізнити типовий афективно-респіраторний напад від того, що потребує обстеження. Тут же можна зрозуміти, які аналізи має сенс здати, чи потрібна кардіограма найближчим часом і що робити з уже отриманими результатами, а також розібрати домашні правила: як поводитися під час нападу і як не вибудувати навколо нього все життя родини. Перший у житті епізод розбирають очно і терміново — це той випадок, коли дистанційна консультація не підходить.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.