Туберкульоз (ТБ)

Туберкульоз спричиняє повільна бактерія — паличка Коха. Найчастіше вона оселяється в легенях, але може закріпитися майже в будь-якому органі. Хвороба давня й обросла страхами, і саме страхи зазвичай заважають найбільше: «це хвороба неблагополучних», «цим можна заразитися в автобусі», «від цього не одужують». Жодне з трьох не відповідає дійсності. Захворіти може будь-хто, випадковий контакт майже ніколи не закінчується зараженням, а туберкульоз виліковний. Застереження одне, і воно серйозне: лікування триває місяцями, і переривати його не можна.

Що має насторожити

Туберкульоз легень розгортається поволі, тижнями, тому його так легко списати на затяжну застуду, втому чи куріння. Людина рідко може назвати день, коли захворіла.

• кашель понад три тижні — спершу сухий, згодом із мокротинням;
• прожилки крові в мокротинні; навіть одноразово це привід обстежитися, а не чекати повторення;
• нічна пітливість, через яку доводиться міняти білизну;
• невисока температура, близько 37,2–37,5, піднімається надвечір і тримається тижнями;
• вага зникає сама собою, без дієт і без змін у харчуванні;
• слабкість і втомлюваність, яких не пояснити навантаженням;
• зник апетит;
• біль у грудях під час глибокого вдиху або кашлю.

У дітей картина розмитіша: вони перестають набирати вагу, відстають у зрості, стають млявими та вередливими, а кашлю може не бути взагалі. У літніх людей і в тих, чий імунітет ослаблений, температури теж інколи немає, і лишаються тільки слабкість та схуднення.

Туберкульоз буває не лише в легенях

Приблизно в кожному п'ятому випадку хвороба розвивається поза легенями, і тоді її розпізнають пізніше — скарги не наштовхують на думку про інфекцію.

• лімфовузли, найчастіше на шиї: вузол поволі збільшується тижнями, безболісний, шкіра над ним може стоншитися;
• кістки й хребет: постійний біль у спині, що не минає в спокої та посилюється вночі, разом із втратою ваги й невисокою температурою; занедбаний процес руйнує хребець;
• оболонки мозку: головний біль, що наростає днями, температура, блювання, сонливість, зміна поведінки — найнебезпечніша форма;
• плевра: задишка й біль у боці через накопичення рідини;
• нирки, кишківник, очеревина, суглоби, гортань, шкіра — рідше.

Важливе, що знімає зайвий страх у близьких: позалегеневий туберкульоз повітряним шляхом не передається. Небезпечна для оточення лише та людина, у якої бактерії виділяються з мокротинням, тобто уражені легені або дихальні шляхи.

Коли не можна чекати

Викликайте швидку (у Європі єдиний номер — 112), якщо в людини з підозрою на туберкульоз або вже підтвердженим діагнозом з'явилося:

• сильний головний біль разом із температурою, блюванням і болісною реакцією на світло;
• ригідність шиї — підборіддя не вдається привести до грудей;
• сплутаність свідомості, незвична сонливість, судомний напад;
• слабкість у руці чи нозі, двоїння в очах;
• рясне кровохаркання — кров іде повним ротом, а не прожилками;
• різка задишка або гострий біль у грудях, що виник раптово.

Перші чотири пункти означають, що інфекція дісталася оболонок мозку. Цей стан лікують, але наслідки безпосередньо залежать від того, на яку добу почали лікування.

Без швидкої, але того самого дня покажіться лікареві, якщо кашель тягнеться понад три тижні, якщо вага зникає без причини, якщо ночами пітнієте й тримається вечірня температура — або якщо ви живете поруч із людиною, хворою на туберкульоз легень, і почали кепсько почуватися.

Як ним заражаються — і як не заражаються

Бактерії потрапляють у повітря, коли людина з активним туберкульозом легень кашляє, чхає або розмовляє. Заразитися можна, лише вдихаючи це повітря довго й регулярно: ідеться про життя в одній квартирі, роботу в одному тісному кабінеті, багатогодинні поїздки — тобто про тижні близького контакту, а не про хвилину в ліфті.

Туберкульоз не передається через посуд, їжу, рушники, постільну білизну, одяг, гроші, дверні ручки та рукостискання. Окремий посуд хворому заводити не потрібно, а речі досить прати звичайним способом. Через два тижні правильного лікування людина, як правило, перестає бути заразною й повертається до звичайного життя задовго до кінця курсу.

Ризик захворіти після зараження вищий у тих, чий імунітет ослаблений: за ВІЛ, під час приймання ліків, що пригнічують імунітет, після пересадки органа, під час хіміотерапії. Додають ризику погано контрольований діабет, виснаження, куріння, важке вживання алкоголю, тісне й вологе житло. Окремо вразливі діти до п'яти років — у них хвороба частіше набуває тяжких форм.

Щеплення БЦЖ існує і працює не так, як багато хто гадає: воно добре захищає малих дітей від найнебезпечніших форм — міліарної та туберкульозного менінгіту, — але дорослого від туберкульозу легень надійно не вберігає. Кому і в якому віці його роблять, залежить від того, наскільки поширений туберкульоз у країні: десь щеплюють усіх новонароджених, десь лише дітей із груп ризику. Терміни дивіться в національному календарі щеплень своєї країни.

Заражений, але не хворий

У більшості людей, які вдихнули бактерію, імунітет замикає її всередині щільної капсули. Бактерія жива, але не розмножується й нікуди не поширюється. Це називають латентною туберкульозною інфекцією, і це не хвороба: симптомів немає, знімок легень чистий, для оточення людина безпечна, і жодних обмежень у побуті чи на роботі їй не потрібно.

Виявляють латентну інфекцію не за скаргами, а прицільно: під час обстеження тих, хто контактував із хворим, і перед початком лікування, що пригнічує імунітет. Показують її проба Манту або аналіз крові; обидва свідчать лише про зустріч із бактерією, але не про те, хворі ви зараз чи ні, — це вирішують знімок і огляд.

Упродовж життя латентна інфекція переходить у хворобу приблизно в однієї людини з десяти, і зазвичай тоді, коли імунітет із якоїсь причини здає. Тому людям із високим ризиком пропонують профілактичне лікування: один або два препарати на кілька місяців. Курс коротший і переноситься легше, ніж лікування самої хвороби, а ймовірність захворіти після нього падає в рази.

Як підтверджують діагноз

Починають із рентгена грудної клітки — він показує характерні зміни; за неясної картини роблять комп'ютерну томографію.

Головне ж дослідження — мокротиння. Його розглядають під мікроскопом, засівають на поживне середовище й обов'язково перевіряють молекулярним методом: він знаходить ДНК бактерії за кілька годин і водночас визначає стійкість до основного препарату. Це принципово, бо від відповіді залежить уся схема лікування. Посів росте довго, тижнями, але саме він дає повну картину чутливості.

Якщо мокротиння немає або туберкульоз підозрюють поза легенями, беруть інший матеріал: рідину з плевральної порожнини, сечу, шматочок тканини лімфовузла чи кістки, спинномозкову рідину. Діагноз ставлять за сукупністю знімків, аналізів та огляду, а не за одним результатом.

Лікування довге, і кидати його не можна

Туберкульоз лікують комбінацією з кількох протитуберкульозних антибіотиків одразу — поодинці жоден із них не справляється. Перші два місяці препаратів більше, далі схему скорочують. Мінімальний курс — шість місяців, за ураження оболонок мозку, кісток або за стійких форм він триває помітно довше. За туберкульозу оболонок мозку й серцевої сумки до антибіотиків ненадовго додають глюкокортикоїди.

Самопочуття поліпшується швидко — зазвичай за два-чотири тижні. Кашель стихає, температура минає, повертається апетит, людина набирає вагу й почувається здоровою. Це найнебезпечніший момент хвороби. Саме тоді лікування найчастіше й кидають: здається, що далі ковтати таблетки немає навіщо.

А далі стається ось що. Вразливі бактерії гинуть першими, і саме вони відповідають за симптоми. Виживають найстійкіші та найповільніші — ті, до яких ліки дістаються останніми. Перервали курс — рештки відновлюють ріст, і нащадки в них уже нечутливі до недопитих препаратів. Так з'являється лікарсько-стійкий туберкульоз: лікувати його доводиться рік і довше, іншими та значно важчими ліками, і одужують не всі. Така форма передається оточенню вже готовою — той, хто заразився, отримує стійку хворобу відразу.

Звідси правило: курс допивають до кінця, точно як призначено, навіть коли все минуло. Якщо заважають побічні ефекти — нудота, висип, жовтизна шкіри чи білків очей, темна сеча, погіршення зору, оніміння в стопах, — не кидайте приймання самі, зв'яжіться з лікарем того самого дня: майже завжди схему можна виправити. Важко не забувати або немає за що купити ліки — скажіть прямо, для цього існують програми супроводу.

Онлайн-консультація

Онлайн зручно розібрати все, що навколо діагнозу. Лікар вислухає історію кашлю та схуднення, скаже, чи варто це обстеження й з чого почати, пояснить готовий знімок і результати аналізів, розбереться з пробою Манту та аналізом крові в контактної людини. Допоможе зрозуміти сенс призначеної схеми та її терміни, обговорить, що робити з побічними ефектами і як не зірвати курс, підкаже, які заходи потрібні вдома й коли близьким теж варто обстежитися. За ознак ураження оболонок мозку та за рясного кровохаркання потрібна не консультація, а швидка допомога.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.