Розлад скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС)

Скронево-нижньощелепний суглоб з'єднує нижню щелепу з черепом просто перед вушною раковиною: прикладіть туди пальці й розкрийте рот — ви відчуєте, як голівка суглоба йде вперед. Працює він частіше за будь-який інший суглоб у тілі. Коли сам суглоб, диск усередині нього або навколишні жувальні м'язи перестають давати раду, з'являється біль біля вуха, клацання й відчуття, що щелепа живе власним життям. Цей стан називають розладом, або дисфункцією, СНЩС. Він дуже поширений, рідко буває небезпечним і в більшості людей минає від простих заходів — але біль у щелепі має кілька серйозніших причин, і про них теж треба знати.

Як це проявляється

Набір скарг доволі впізнаваний:

• ниючий біль перед вухом, у щоці, у скроні, іноді в самому вусі — частіше з одного боку, але буває і з обох;
• клацання, хрускіт або скрегіт при відкриванні та закриванні рота;
• важко широко розкрити рот — не вміщується великий бутерброд, важко в стоматолога;
• щелепа іноді «заїдає», її доводиться посунути вбік, щоб звільнити;
• головний біль у скронях, відчуття закладеності чи дзвону у вусі, запаморочення;
• втома й напруження жувальних м'язів зранку, відчуття, що зуби змикаються не так, як раніше.

Біль зазвичай посилюється під час жування, тривалої розмови, позіхання та в напружені періоди життя. Багато хто спершу йде з ним до отоларинголога, вважаючи, що річ у вусі: віддає туди він дуже переконливо. І варто знати, що клацання в щелепі без болю трапляється в безлічі здорових людей і лікування не потребує.

Звідки це береться

Найчастіше спрацьовує не одна причина, а кілька одразу:

• Стискання та скреготіння зубами. Удень — у напруженні, за кермом, перед екраном; уночі — уві сні, про що людина зазвичай не здогадується, доки не скажуть близькі або стоматолог не побачить стерті зуби. Жувальні м'язи цілу ніч працюють, і зранку щелепа болить.
• Стрес і недосипання. Вони не «в голові»: напруження буквально переходить у м'язи обличчя та шиї, а поганий сон знижує переносимість болю.
• Перевантаження звичками. Жувальна гумка годинами, гризіння нігтів і ручок, відкушування твердого передніми зубами, звичка підпирати підборіддя рукою.
• Зміщення суглобового диска. Хрящова прокладка всередині суглоба зісковзує й повертається на місце — звідси клацання; якщо вона перестає повертатися, рот відкривається гірше.
• Вікові зміни суглоба та артрит, зокрема запальний.
• Травма — удар у щелепу чи в підборіддя, тривале лікування в стоматолога з широко розкритим ротом, інтубація під час наркозу.
• Особливості прикусу — чинник менш вагомий, ніж прийнято думати: у безлічі людей з нерівним прикусом щелепа не болить ніколи.

Перше, що допомагає: дати щелепі спокій

Логіка лікування проста — зменшити навантаження на суглоб і м'язи й дочекатися, поки запалення вгамується. Це працює в більшості людей.

• М'яка їжа. На два-три тижні приберіть усе, що потребує довгого й сильного жування: жорстке м'ясо, сухарі, горіхи, тверді яблука й моркву, тягучі цукерки, багети. Ріжте їжу дрібно й жуйте обома боками.
• Не розкривати рот широко. Позіхати, притримуючи підборіддя рукою, не відкушувати великими шматками, під час співу й довгої розмови робити паузи.
• Жодної гумки, нігтів і ручок. Це найчастіше й найменш помітне перевантаження.
• Зуби мають бути розімкнені. У спокої губи зімкнені, зуби не торкаються одне одного, язик лежить біля піднебіння. Перевіряйте себе кілька разів на день: у більшості людей із цією проблемою щелепа протягом дня стиснута майже постійно, і вони цього не помічають.
• Тепло. Тепла волога серветка чи грілка через тканину на ділянку перед вухом на п'ятнадцять-двадцять хвилин розслаблюють м'язи. Якщо суглоб набряк і болить гостро, перші дні краще підійде холод — лід, загорнутий у рушник, хвилин на п'ятнадцять.
• Самомасаж. М'яко розминайте пальцями м'яз на щоці й м'яз у ділянці скроні коловими рухами по кілька хвилин.
• Знеболювальне. Парацетамол або препарати з групи нестероїдних протизапальних коротким курсом. За хвороб шлунка, нирок, серця й при вживанні інших ліків вибір варто уточнити в лікаря або в аптеці.

Вправи, нічне стискання зубів і стрес

Коли гострий біль ущух, до спокою додають рух: нерухома щелепа теж починає боліти. Вправи роблять кілька разів на день, повільно, до легкого натягу, але не через біль. Наприклад: покласти кінчик язика на піднебіння позаду верхніх зубів і повільно відкривати й закривати рот, стежачи, щоб щелепа йшла рівно, без відходу вбік; або м'яко чинити опір пальцем при відкриванні, утримуючи зусилля кілька секунд. Комплекс краще дібрати з фізіотерапевтом, який працює зі щелепою.

Окремо розбирають нічне стискання зубів. Ознаки: ранковий біль і втома щелепи, головний біль після пробудження, стерті або чутливі зуби, відбитки зубів на язиці, скарги близьких на скрегіт. Допомагає все, що поліпшує сон: стала година відходу до сну, відмова від кави в другій половині дня, екран подалі від ліжка, спокійний вечір. Алкоголь на ніч скрегіт тільки посилює. Стоматолог може виготовити капу — тонку індивідуальну накладку на зуби, яку надягають на ніч: вона не відучує стискати щелепу, але бере навантаження на себе, захищає зуби й часто знімає ранковий біль. Капу роблять за зліпком; готові з аптеки підходять гірше й іноді погіршують справу.

Стрес тут не побічна деталь, а робоча частина лікування. Дихальні вправи, регулярна фізична активність, техніки розслаблення, а за затяжної тривоги — розмова з психологом знижують м'язове напруження не гірше за таблетки. Якщо стискання зубів почалося після нових ліків, скажіть про це лікареві: деякі препарати його провокують.

Біль у щелепі, який може бути не суглобом

Перш ніж лікувати щелепу, варто переконатися, що річ справді в ній. Є два стани, за яких біль у щелепі означає зовсім інше.

У людини після п'ятдесяти біль у щелепі під час жування — це можливий скроневий (гігантоклітинний) артеріїт. Розпізнати його можна за характером: біль з'являється через кілька десятків секунд роботи щелепою, змушує перервати їжу, а після паузи жувати можна знову. Поруч зазвичай є новий головний біль у скроні, болючість шкіри голови під час розчісування, слабкість, втрата ваги. Це невідкладний стан: без лікування він призводить до раптової і незворотної втрати зору, тому до лікаря треба звернутися терміново, а за будь-якого порушення зору — негайно. Докладніше про це — на нашій сторінці про гігантоклітинний артеріїт.

Біль у щелепі може йти від серця. Стенокардія та інфаркт нерідко віддають у нижню щелепу, зуби, шию та ліву руку, а в частини людей — особливо в жінок, літніх і людей із діабетом — болю в грудях при цьому може не бути зовсім. Насторожує біль, який з'являється під навантаженням і минає у спокої, а також будь-який біль у щелепі, що супроводжується задишкою, холодним потом, нудотою, млістю чи тяжкістю в грудях. У такій ситуації негайно викликайте швидку — в Іспанії, Італії, Португалії, Польщі та Україні діє єдиний європейський номер 112. З'ясовувати, «суглоб це чи ні», цієї миті не потрібно.

Зуб, набряк і заклинена щелепа

Ще дві ситуації, які часто приймають за проблему із суглобом.

Зубна інфекція. Якщо є болючий зуб, що реагує на гаряче й на постукування, а ясна чи щока припухли й піднялася температура — це не СНЩС, а інфекція, і вона потребує стоматолога того ж дня. Окремо тривожна ознака — коли набряк швидко росте, поширюється на шию або під язик, стає важко розкрити рот, ковтати чи дихати: тоді потрібна швидка, така інфекція небезпечна.

Вивих щелепи. Якщо після широкого позіхання чи крику рот залишився відкритим і закрити його не вдається, щелепа вивихнута. Не намагайтеся вправити її самі й не змушуйте це робити когось із близьких: потрібен лікар, вправлення роблять спеціальним прийомом, за потреби зі знеболенням і розслабленням м'язів. Що довше суглоб лишається вивихнутим, то складніше повернути його на місце. Короткочасне «заїдання», яке минає від легкого руху щелепою вбік, — зовсім інша історія і належить до звичайної картини СНЩС.

І ще один привід показатися лікареві без поспіху, але обов'язково: односторонній біль, що вперто наростає тижнями, оніміння підборіддя чи губи, ущільнення в ділянці щелепи або шиї, незрозуміла втрата ваги. Це нечасті, але серйозні ознаки, і їх не лікують капою.

Що може запропонувати лікар

Якщо за кілька тижнів самостійних заходів краще не стало, долучаються фахівці — зазвичай стоматолог або сімейний лікар. Вони оглядають суглоб і м'язи, оцінюють, як розкривається рот, перевіряють зуби й виключають те, про що йшлося вище. Знімки за типової картини потрібні не завжди: їх призначають за підозри на артрит, травму або щось рідкісніше.

Далі в хід ідуть:

• капа, виготовлена за зліпком, і корекція того, що заважає спати;
• курс роботи з фізіотерапевтом: вправи, прийоми на м'язах, іноді апаратні методики;
• дієвіше знеболення коротким курсом, засоби, що знімають м'язовий спазм, а за хронічного болю — препарати, які впливають на його проведення;
• психологічна допомога, якщо біль триває давно і на нього явно впливає тривога;
• ін'єкції в суглоб або в перенапружені м'язи — їх виконує фахівець із щелепно-лицевої ділянки.

Операція — крайній захід. Її обговорюють рідко і тільки тоді, коли є чітка механічна проблема в самому суглобі й усе інше випробувано. Варто знати й інше: незворотні втручання «під прикус» — сточування зубів, встановлення коронок чи брекетів лише заради того, щоб вилікувати щелепний біль, — сьогодні не рекомендують, бо користі від них не доведено, а повернути зуби в попередній вигляд уже не можна.

Обнадійливо те, що до цього доходять одиниці. Переважна більшість людей із розладом СНЩС одужує від консервативного лікування, хоч іноді повільніше, ніж хочеться: біль може то вщухати, то повертатися протягом кількох місяців, і це нормальний перебіг, а не ознака того, що лікування не працює.

Онлайн-консультація

Дистанційний прийом при болю в щелепі корисний передусім тим, що допомагає швидко відділити звичайний розлад СНЩС від того, що ним прикидається. Лікар розпитає, як поводиться біль, чи є зв'язок із жуванням і навантаженням, що відбувається з вухом, зубами, зором і загальним самопочуттям, — і скаже, чи можна лікуватися вдома, чи потрібен терміновий візит. Далі розмова стає практичною: як перебудувати харчування на найближчі тижні, які вправи робити, що вдіяти з нічним стисканням зубів і до якого стоматолога йти по капу, яке знеболювальне підходить саме вам. Онлайн зручно й спостерігати: за два-три тижні видно, чи допомагають заходи, і якщо ні — разом вирішити, до кого прямувати далі.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.