Склероатрофічний лишай

Хронічне запалення шкіри, від якого вона білішає, стоншується і стає крихкою. Найчастіше страждає шкіра статевих органів і навколо відхідника. Хвороба не заразна і не має стосунку до гігієни, але, якщо її не лікувати, вона залишає рубці, які змінюють будову органів і самі вже не розправляються.

Інші її назви — склерозивний ліхен, у жінок давнє лікарське слово «крауроз вульви». Говорити про неї вголос ніяково, і через це люди роками терплять свербіж, списуючи його то на молочницю, то на вікову сухість. А тим часом саме тут вчасно розпочате лікування не просто знімає свербіж, а запобігає незворотним змінам.

Що відбувається зі шкірою

Уражені ділянки стають порцеляново-білими і блискучими, поверхня — зморшкуватою і тонкою, наче цигарковий папір. Шкіра втрачає міцність і надривається від звичайного тертя, розчісування, твердого випорожнення; на ній з'являються тріщинки та багряні плями — крововиливи, що виникли без жодного удару. Провідне відчуття — свербіж, здебільшого виснажливий уночі; до нього додаються печіння, саднення, біль від дотику. Далі картина залежить від того, у кого хвороба виникла.

• У жінок білішає шкіра статевих губ, промежини та навколо відхідника — іноді вогнище охоплює і те, і те, утворюючи фігуру у вигляді вісімки. Важлива деталь: слизова оболонка всередині піхви не уражається. Цим хвороба відрізняється від червоного плоского лишаю, який піхву зачіпає, і від менопаузальної сухості, за якої змінюється саме внутрішня слизова.
• У чоловіків з'являється білясте щільне кільце по краю крайньої плоті, згодом вона перестає вільно відсуватися, під час ерекції надривається і кровить. Якщо процес доходить до зовнішнього отвору сечівника, той звужується: струмінь стає тонким, розбризкується, доводиться тужитися.
• У дівчаток до статевого дозрівання шкіра навколо статевих органів і відхідника білішає, свербить, легко кровить від тертя, а через болючі тріщини дитина починає стримувати випорожнення — так виникає впертий запор, який лікують сам собою, не розібравшись у причині. Біляста шкіра із синцями та кров'ю нерідко викликає підозру на насильство; знати про цю хворобу важливо, щоб не піти хибним слідом.
• У хлопчиків це найчастіша причина того, що раніше нормальна крайня плоть раптом перестає відсуватися.
• Поза статевими органами вогнища трапляються приблизно в однієї людини з шести-семи: білі блискучі плямки на спині, грудях, шиї, зап'ястках. Там вони зазвичай не сверблять, не рубцюються і не несуть того ризику, про який ідеться нижче.

Звідки це береться

Точну причину назвати неможливо. Найпереконливіше пояснення — збій імунітету, який починає запалювати власну шкіру без зовнішнього приводу. На користь цього свідчить сусідство з іншими такими станами: у жінок зі склероатрофічним лишаєм частіше за звичайне трапляються хвороби щитоподібної залози, вітиліго, вогнищеве випадіння волосся, дефіцит вітаміну B12, тому лікар нерідко перевіряє щитоподібну залозу, навіть якщо скарг на неї немає. Простежується і спадкова схильність. Розганяє хворобу постійне пошкодження шкіри: запалення охоче сідає там, де шкіра треться, розчісується, де залишився рубець або де вона весь час волога, — у чоловіків таким чинником вважають затікання сечі під крайню плоть, що не відсувається.

Так само важливо, чим ця хвороба не є. Це не інфекція і не захворювання, що передається статевим шляхом. Нею не можна заразитися і не можна заразити — ані в побуті, ані під час сексу; партнерові лікуватися не потрібно. Вона не виникає від недостатньої гігієни і не минає від посиленої — навпаки, старанне вимивання з милом лише погіршує справу.

Чим небезпечне зволікання

Саме по собі запалення можна терпіти роками. Але доки воно триває, шкіра перебудовується, і ці зміни незворотні. У жінок малі статеві губи стоншуються і поступово ніби зростаються з навколишньою шкірою, клітор опиняється замурованим під зрослим капюшоном, вхід до піхви звужується, секс стає болючим, а потім неможливим. Спайки можуть частково перекрити вихід сечі: струмінь розбризкується, сеча затікає у складки і роз'їдає і без того крихку шкіру. У чоловіків крайня плоть стягується непіддатливим кільцем, ерекція завдає болю, з'являються надриви, а звуження сечівника призводить до тонкого струменя і натужування.

Лікування зупиняє запалення, але не повертає втраченої форми: мазь запобігає подальшому рубцюванню, проте не розправить того, що вже зрослося. Тому ціна зволікання вимірюється не місяцями дискомфорту, а тим, що залишиться назавжди.

Друга причина не занедбувати хворобу — рак. На шкірі, роками запаленій і нелікованій, у частини людей розвивається плоскоклітинний рак вульви або статевого члена. Імовірність за все життя невелика, близько кількох відсотків, але вона реальна, і в тих, хто регулярно користується призначеною маззю, вона нижча. На позагенітальні плями це не поширюється.

Тому раз на кілька місяців варто оглядати себе з дзеркалом при доброму світлі і звертатися, не чекаючи планового візиту, якщо з'явилися:

• ущільнення, вузлик або горбик, якого раніше не було;
• виразка чи тріщина, що не гоїться понад два-три тижні;
• ділянка, яка замість побіління червоніє, потовщується, лущиться або мокне і не відповідає на лікування;
• кровоточивість без зрозумілої причини;
• біль в одному певному місці, не такий, як звичайний свербіж.

Як встановлюють діагноз

У більшості випадків достатньо огляду лікарем, який знає цю хворобу в обличчя: дерматологом, гінекологом або урологом. Поєднання білого кольору, зморшкуватої поверхні та крововиливів упізнається оком, аналізів для підтвердження не потрібно.

Біопсію — взяття маленького шматочка шкіри під місцевим знеболенням — призначають у трьох ситуаціях: картина не зовсім звичайна, лікування за розумний строк не подіяло або є ділянка, підозріла на пухлину. У дівчаток біопсія зазвичай не потрібна, діагноз ставлять за оглядом. Заразом варто виключити грибкову інфекцію: молочниця і склероатрофічний лишай нерідко йдуть разом, свербіж від них схожий, і, вилікувавши одне, людина залишається з попередніми скаргами.

Як це лікують

Основний засіб — мазь із дуже сильним кортикостероїдом. Саме мазь, а не крем: жирна основа довше тримається і менше щипає по тріщинах. Зміст схеми майже завжди один, а строки призначає лікар: спочатку щодня, зазвичай на ніч, кілька тижнів поспіль, далі частота поступово знижується до підтримувальної — здебільшого раз або двічі на тиждень, але вже надовго, часто на багато років. Наносять тонким шаром лише на уражені місця, не втираючи до повного вбирання; якщо невеликий тюбик сходить за тиждень, мазь наносять неправильно або не туди.

Найчастіша помилка — покинути лікування, щойно перестало свербіти. Свербіж минає першим, а запалення триває мовчки і далі перетворює шкіру на рубець. Саме тому підтримувальне застосування призначають тоді, коли «вже нічого не турбує»: воно зменшує і рубцювання, і ризик злоякісного переродження.

Страх перед гормональними мазями тут перевернутий з ніг на голову: стоншує шкіру сама хвороба, а правильно застосовувана мазь цьому заважає. Шкіра статевих органів справді чутлива до кортикостероїдів — саме тому режим добирає лікар, а не сам пацієнт, і лікування переглядають на контрольних оглядах.

Якщо мазі недостатньо або вона погано переноситься, фахівець призначає засоби іншої групи — інгібітори кальциневрину; при виснажливому нічному свербежі додають те, що допомагає не розчісувати шкіру уві сні. Пом'якшувальні засоби застосовують постійно, але як основу догляду, а не замість лікування.

Є і те, що призначати перестали: мазі з тестостероном і прогестероном, популярні кілька десятиліть тому, визнані неефективними. Місцеві естрогени лікують сухість слизової при менопаузі й іноді призначаються заразом, але на сам склероатрофічний лишай не діють.

Операція не лікує хворобу і не призначається про запас — вона виправляє наслідки рубцювання. Чоловікам при стійкому звуженні крайньої плоті обрізання часто вирішує питання остаточно. Жінкам при зрослих тканинах роблять розділення спайок або розширення входу, але тільки після того, як запалення взято під контроль маззю, — інакше все зростеться знову.

У дівчаток лікування те саме і так само потрібне. До статевого дозрівання частині з них стає легше, але дорослішання одужання не гарантує, тому спостереження продовжують і в дорослому віці.

Щоденний догляд

Догляд не замінює лікування, але без нього мазь працює гірше, а шкіра травмується щодня наново.

• Мити раз на день теплою водою, а замість мила користуватися пом'якшувальним засобом, придатним як його замінник. Гелі, піни, ароматизовані та антисептичні засоби «для інтимної гігієни», спринцювання і вологі серветки — пряме джерело подразнення. Після миття промокати, а не терти.
• Наносити жирний захисний шар — простий пом'якшувальний засіб або вазелін — перед сечовипусканням і перед купанням у басейні чи в морі: він не дає сечі та хлорованій воді роз'їдати шкіру.
• Носити вільну бавовняну білизну, спати без неї, відмовитися від стрингів і щоденних прокладок; прати без ароматизаторів і кондиціонера та добре виполіскувати.
• Користуватися лубрикантом під час сексу. Секс не заборонений, але при свіжих тріщинах краще перечекати, доки вони загояться.
• Не занедбувати запор: тверде випорожнення надриває шкіру біля відхідника, особливо в дітей.
• Зменшити тертя: на час загострення відкласти велосипед і верхову їзду, коротко стригти нігті, щоб розчоси не рвали шкіру.
• Відмовитися від куріння: на саме запалення воно не впливає, але підвищує ризик раку вульви, а він тут і без того вищий за звичайний.

Коли не варто чекати

Не відкладайте візит, якщо біль під час сечовипускання чи сексу посилюється попри лікування або якщо через півтора-два місяці регулярного застосування мазі немає жодного поліпшення: можливо, діагноз потребує перегляду.

Невідкладної допомоги потребують дві ситуації. Перша — зовсім не вдається помочитися при переповненому і болючому сечовому міхурі. Друга — у чоловіка відсунута крайня плоть не повертається на місце, а головка набрякає і синіє: це стиснення, яке розправляють у найближчі години. В обох випадках потрібна екстрена допомога, за потреби — виклик швидкої.

Онлайн-консультація

Дистанційний прийом тут доречний з простої причини: з такими скаргами до лікаря доходять пізно, бо соромляться, — а розмова без огляду знімає перший бар'єр. Лікар розбере опис і, якщо ви готові, світлину, скаже, чи схоже це на склероатрофічний лишай, на молочницю або на менопаузальну сухість, і пояснить, до якого фахівця йти і наскільки це терміново.

Дистанційно зручно розв'язувати і те, що виникає вже під час лікування: як наносити мазь і скільки її потрібно, чому не можна кидати, коли зник свербіж, як перейти на підтримувальний режим, що робити при печінні від сечі, чим замінити мило, як дібрати лубрикант. Лікар допоможе розібратися у вже отриманому висновку і підкаже, про що запитати на очному прийомі.

Але первинний діагноз, біопсія та оцінка рубцевих змін можливі лише при особистій зустрічі — перелічені вище тривожні ознаки дивляться очно і без зволікання.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.