Рак вульви

Вульва — це все, що зовні: великі й малі статеві губи, клітор, присінок піхви, шкіра промежини. Рак вульви трапляється рідко, набагато рідше за рак шийки матки, і найчастіше його знаходять у жінок старшого віку, хоча захворіти можна в будь-якому. Майже завжди це плоскоклітинний рак, що росте зі шкіри; рідше трапляються меланома, базаліома та інші форми. Особливість цієї пухлини в тому, що вона розташована на видноті й доступна огляду, тож теоретично її можна впіймати дуже рано. На практиці ж діагноз ставлять пізно — і не тому, що хвороба підступно мовчить, а тому, що її перші прояви надто схожі на звичайне подразнення й роками лікуються не тим.

Що з'являється на вульві

Зміни зазвичай виникають на одній ділянці: на внутрішній чи зовнішній поверхні статевих губ, рідше біля клітора або біля входу в піхву. Насторожити має все, що не зникає.

• Свербіж або печіння, які тримаються тижнями й місяцями і не минають від звичних засобів.
• Ущільнення, вузлик чи горбок, який промацується під пальцями.
• Виразка або тріщина, що не загоюється понад три тижні.
• Розростання, схоже на бородавку або цвітну капусту.
• Ділянка шкіри, що змінила колір: білувата, яскраво-червона, коричнева чи майже чорна. На темній шкірі такі плями помітити важче.
• Ущільнена, шорстка або піднята над рештою шкіри ділянка.
• Родимка, яка змінила форму, колір, почала рости або кровити.
• Кров'янисті виділення поза місячними, а після менопаузи — будь-яка кровотеча.
• Біль, садіння, печіння під час сечовипускання, якщо сеча потрапляє на пошкоджену ділянку.
• Щільний збільшений вузол у паху.

Жодна з цих ознак сама собою не означає рак: набагато частіше за ними стоять грибкова інфекція, екзема, склероатрофічний лишай, реакція на засоби гігієни або вікові зміни слизової. Але відрізнити одне від одного можна лише при огляді, і що раніше він відбудеться, то простішим буде лікування.

Чому діагноз ставлять так пізно

Найчастіший шлях до запізнілого діагнозу — стійкий свербіж, який роками лікують кремами від молочниці. Жінка купує протигрибковий засіб, свербіж ненадовго вщухає, потім повертається, купується наступний тюбик, потім ще один. Минає рік, три, п'ять. А тим часом правило просте: свербіж вульви, який не минає на лікуванні, — привід для огляду, а не для наступного курсу. Якщо два курси поспіль не дали стійкого результату, далі має дивитися лікар, а не аптека.

Друга причина затримки — ніяковість. Показувати цю частину тіла незнайомій людині неприємно майже всім, і жінки відкладають візит місяцями, сподіваючись, що «саме мине», або соромляться сказати, де саме свербить. Саме це відкладання і є головною причиною пізньої діагностики раку вульви. Варто пам'ятати: для гінеколога такий огляд — рутина, він проводить його десятки разів на тиждень і не запам'ятає ні вас, ні те, як виглядає ваша вульва. Значення має лише одне — встигли чи ні.

Є й третя пастка — вік. Після менопаузи багато жінок перестають ходити до гінеколога взагалі, вважаючи, що коли циклів більше немає, то й приводу немає. А втім саме в ці роки рак вульви трапляється найчастіше.

Як минає огляд

Нічого складного й болісного в ньому немає. Лікар розпитає, коли з'явилися скарги, чим ви вже лікувалися, чи є шкірні хвороби, попросить роздягтися нижче пояса за ширмою і запропонує чимось накритися. Ви маєте право попросити лікарку при записі й попросити, щоб у кабінеті був хтось іще — близька людина або медсестра.

Сам огляд полягає в тому, що лікар уважно роздивляється шкіру вульви, обмацує її в рукавичках, перевіряє пахвинні ділянки на збільшені лімфовузли і, як правило, оглядає піхву та шийку матки в дзеркалах. Це може бути неприємно, але не має бути боляче; якщо боляче — скажіть одразу, огляд можна перервати будь-якої миті. Корисно підготуватися заздалегідь: пригадати, коли з'явився свербіж, які креми ви застосовували і як довго, чи були схожі проблеми в родичок. Якщо зміна помітна лише в певному положенні або часом зникає, можна заздалегідь зробити фотографію.

Передракові зміни та склероатрофічний лишай

Рак вульви майже ніколи не з'являється на здоровій шкірі миттєво. Зазвичай йому передують зміни, які можна знайти й вилікувати задовго до того, як вони стануть пухлиною. Їх називають вульварною інтраепітеліальною неоплазією: клітини шкіри вже змінені, але за її межі не виходять. Виглядає це як стійкий свербіж із білуватими, червонуватими чи темними плямами й ділянками потовщення. Лікують такі зміни місцевими препаратами, лазером або невеликим висіченням, після чого жінку спостерігають.

Окремої уваги заслуговує склероатрофічний лишай — хронічне запальне захворювання шкіри вульви, за якого вона стоншується, білішає, втрачає еластичність, свербить і легко тріскається, а статеві губи з часом згладжуються. Сам собою це не рак, але він помітно підвищує ризик: приблизно в однієї жінки з двадцяти-п'ятдесяти з часом розвивається пухлина. Тому такий діагноз означає дві речі. По-перше, його треба лікувати — як правило, курсами сильних гормональних мазей, які не лише знімають свербіж, а й знижують ризик озлоякіснення; кидати лікування, щойно полегшало, не варто. По-друге, потрібно регулярно показуватися лікареві й самій звертати увагу на будь-які нові ущільнення, виразки та тріщини, що не загоюються. Подібним чином спостерігають і червоний плоский лишай вульви.

ВПЛ, куріння та інші чинники ризику

Рак вульви розвивається двома різними шляхами. Один пов'язаний з вірусом папіломи людини: деякі його типи роками живуть у клітинах шкіри й поступово призводять до передракових змін. Цим шляхом хвороба частіше виникає в молодших жінок. Другий шлях іде через хронічне запалення шкіри, насамперед через склероатрофічний лишай, і характерний для старшого віку.

ВПЛ — дуже поширений вірус, він передається при будь-якому контакті шкіри в ділянці статевих органів, а не лише при проникному сексі. У більшості людей імунітет дає з ним раду сам, але в частини інфекція зберігається надовго. Крім ВПЛ, імовірність підвищують куріння (воно й послаблює місцевий імунітет, і саме собою канцерогенне), ослаблений імунітет — при ВІЛ, після трансплантації, на тлі препаратів, що пригнічують імунну систему, — і перенесені раніше передракові зміни чи рак шийки матки: вони свідчать, що вірус уже спричиняв пошкодження.

Що справді знижує ризик: щеплення від ВПЛ, яке захищає від типів вірусу, що спричиняють більшість пов'язаних із ним пухлин. Його роблять підліткам до початку статевого життя, а в низці країн пропонують і дорослим; конкретні вікові межі та схеми в різних країнах відрізняються, тож уточнюйте за національним календарем. Далі — відмова від куріння, лікування шкірних хвороб вульви замість терпіння, презервативи, які знижують, хоч і не усувають повністю, передачу вірусу, і звичка раз на місяць подивитися на себе в дзеркало, щоб помітити зміну вчасно.

Обстеження: вульвоскопія та біопсія

Якщо лікар бачить підозрілу ділянку, наступний крок — огляд під збільшенням. Шкіру вульви розглядають через кольпоскоп, прилад із сильною оптикою, який залишається ззовні й нічого всередину не вводить; іноді її обробляють розчином, що робить змінені місця помітнішими.

Остаточну відповідь дає тільки біопсія. Лікар знеболює ділянку місцевим анестетиком і бере шматочок тканини розміром у кілька міліметрів; іноді накладається один шов. Процедура триває лічені хвилини, після неї бувають садіння й невелика мазанина протягом кількох днів. Результат приходить зазвичай через один-три тижні. Довге очікування не означає, що знайшли щось погане, — просто зразок проходить кілька етапів обробки.

Якщо рак підтвердився, призначають додаткові дослідження, щоб зрозуміти розмір пухлини й чи поширилася вона: аналізи крові, КТ, МРТ, іноді ПЕТ. Окремо оцінюють лімфовузли паху — як правило, під час операції видаляють і досліджують сторожовий вузол, той, куди пухлина відтікає насамперед. Від усього цього залежить обсяг лікування. Із цього моменту вас веде команда фахівців, і в ній зазвичай є медсестра-координаторка, до якої можна звертатися з питаннями між прийомами.

Як лікують

Рак вульви, знайдений рано, лікується добре, і це головний доказ на користь того, щоб не відкладати огляд. Основний метод — операція. За невеликої пухлини видаляють її саму зі смужкою здорової тканини навколо, і зовні вульва майже не змінюється. За більшого поширення прибирають частину вульви або всю, іноді разом із пахвинними лімфовузлами. Після обширних втручань хірург відновлює форму власними тканинами пацієнтки; цим займаються пластичні хірурги, і обговорювати результат варто до операції, а не після.

Променеву терапію застосовують, щоб зменшити пухлину перед операцією, щоб знизити ризик повернення після неї, а також коли операція неможлива. Хіміотерапію призначають разом із опроміненням або окремо, зокрема при поширеній хворобі. Конкретний план залежить від типу пухлини, її розміру, розташування й стану лімфовузлів, і в більшості випадків його складає консиліум.

Про що варто спитати лікаря заздалегідь: як зміняться сечовипускання й відчуття, як довго загоюється рана, що буде із сексуальним життям, чи потрібна буде фізіотерапія і до кого звертатися при набряку ноги — він буває після видалення пахвинних вузлів. Якщо хворобу виявлено пізно й вилікувати її не можна, лікування спрямовують на те, щоб стримувати ріст пухлини й прибирати біль; цим займається служба паліативної допомоги, і звертатися до неї має сенс рано, а не наприкінці.

Онлайн-консультація

Дистанційна розмова тут особливо доречна як перший крок — саме тому, що багатьом важко зважитися на очний візит. Лікареві можна спокійно описати, що і як давно турбує, розповісти, чим ви вже лікувалися, і отримати виразну відповідь на головне питання: це звичайне подразнення чи ситуація, де треба дивитися. Можна надіслати фотографію зміненої ділянки, обговорити результати вже зробленої біопсії, розібратися, як правильно застосовувати мазь при склероатрофічному лишаї і як часто показуватися лікареві, поставити питання про щеплення від ВПЛ і про те, що робити зі свербежем, поки ви чекаєте прийому.

Обмеження в такої консультації одне, але суттєве: ні фотографія, ні опис не замінюють огляду й тим паче біопсії. Діагноз раку вульви ставлять лише за шматочком тканини. Тому якщо лікар каже, що треба показатися очно, це не перестраховка. І не відкладайте звернення, якщо з'явилася кровотеча з вульви, швидко зростаюче ущільнення, виразка, яка не загоюється понад три тижні, або збільшений вузол у паху.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.