Рак шлунка

Головна риса цієї хвороби не в тому, що вона рідкісна чи особливо грізна, а в тому, що вона довго вдає щось буденне. Перші місяці людина відчуває печію, важкість після їжі, відрижку — саме те, що мільйони людей списують на «гастрит» і лікують таблетками, купленими самотужки. Часто це навіть допомагає: кислоту приглушили, пекти перестало. Тому важливий не так перелік симптомів, як одне правило: уперті шлункові скарги, які не минають на лікуванні або повертаються одразу після його припинення, треба не переназначати, а один раз подивитися камерою. Пухлина, знайдена в стінці шлунка рано, лікується зовсім інакше, ніж та сама пухлина через рік.

Чому все починається як звичайна печія

Ранні скарги неспецифічні, тобто за ними неможливо відрізнити рак від запалення чи виразки. Найчастіше це:

• печія та закид кислоти, до яких людина поступово звикає;
• важкість і переповнення під грудиною, відчуття ситості від кількох ложок;
• часта відрижка, нудота, зрідка блювання;
• ниючий біль у верхній частині живота без чіткого зв'язку з їжею;
• зниклий апетит, надто відраза до м'яса;
• втома й задишка під час навантаження — так дається взнаки прихована крововтрата.

Різниця з виразкою та гастритом не в наборі відчуттів, а в їхній поведінці. Виразковий біль зазвичай прив'язаний до їжі: виникає натще і вщухає, коли поїси, або навпаки з'являється за годину після їди, і він добре відповідає на лікування — за два-три тижні стає помітно легше. Пухлинні скарги такої логіки не мають, вони одноманітні, тягнуться тижнями й повільно наростають, а препарати, що знижують кислотність, дають лише часткове й тимчасове полегшення. Якщо вам уже вдруге чи втретє продовжують курс, бо «не до кінця минуло», — це привід для гастроскопії, а не для четвертого курсу.

Ознаки, за яких лікуватися наосліп не можна

Є кілька симптомів, за яких обстеження не відкладають за жодного діагнозу в картці. Запишіться до лікаря найближчими днями, якщо з'явилося бодай одне:

• труднощі під час ковтання — їжа проходить гірше, застрягає, доводиться запивати;
• втрата ваги, якої ви не пояснюєте дієтою чи навантаженнями;
• постійне або повторюване блювання, надто з'їденим напередодні;
• ущільнення, яке промацується у верхній частині живота;
• наростаюча слабкість, блідість, запаморочення — ознаки недокрів'я;
• шлункові скарги, що вперше виникли в немолодому віці.

Окремо — те, за чого викликають швидку допомогу, не чекаючи ранку: блювання яскраво-червоною кров'ю або темною масою, схожою на кавову гущу; чорний дьогтеподібний стілець із різким запахом; раптовий різкий біль у животі, за якого живіт стає твердим, мов дошка, і болить навіть від дотику; знепритомнення або холодний піт на тлі болю в шлунку. Так виглядають кровотеча та прорив стінки. За кермо в такому стані не сідають: попросіть відвезти вас або викличте швидку — в Іспанії, Італії, Португалії, Польщі та Україні для цього працює єдиний європейський номер 112. Візьміть із собою перелік ліків, які приймаєте.

Гелікобактер і решта того, що впливає на ризик

Найважливіший чинник тут той, із яким можна щось зробити. Це Helicobacter pylori — бактерія, що живе в слизу на поверхні шлунка. Вона роками підтримує мляве запалення, яке в частини людей призводить до стоншення слизової оболонки та її перебудови, а це вже ґрунт для пухлини. Носійство дуже поширене й саме собою не означає біди: у більшості заражених не станеться нічого. Але це єдина причина з переліку, яку знаходять простим аналізом і прибирають двотижневим курсом лікування. Інфекцію шукають дихальним тестом із сечовиною, аналізом калу на антиген бактерії або біопсією під час гастроскопії; кров на антитіла для цього годиться погано, бо лишається позитивною ще довго після одужання.

Решта впливає слабше, але складається докупи:

• куріння — за внеском воно йде одразу за інфекцією;
• харчування з великою кількістю солі, солінь, копченостей і в'яленого за малої кількості овочів та фруктів;
• регулярний алкоголь і помітна зайва вага;
• атрофічний гастрит із кишковою метаплазією, автоімунний гастрит і пов'язана з ним B12-дефіцитна анемія;
• операції на шлунку в минулому, поліпи шлунка;
• рак шлунка в батьків, братів або сестер; зрідка — спадкові синдроми, за яких пухлина виникає молодою, і тоді родині пропонують генетичну консультацію;
• робота з вугільним пилом, гумою та деякими хімікатами без захисту.

Водночас захворіти може людина без жодного пункту з цього переліку. Наявність або відсутність чинників ризику не скасовує обстеження, якщо є скарги.

Як з'ясовують, що коїться в шлунку

Основне дослідження — гастроскопія. Тонку гнучку трубку з камерою проводять через рот до шлунка, лікар оглядає слизову оболонку й бере шматочки тканини. Огляд триває близько чверті години, горло знеболюють спреєм, за бажанням роблять легку седацію, щоб ви проспали процедуру. Діагноз ставить не картинка на екрані, а лабораторія: лише дослідження взятих шматочків відрізняє запалення від пухлини й показує її тип. Заразом лікар бачить стравохід і початок дванадцятипалої кишки.

Якщо пухлина підтвердилася, далі з'ясовують її поширеність — від цього залежить вибір лікування. Зазвичай це комп'ютерна томографія грудей, живота й таза, часто ендоскопічне УЗД, щоб зрозуміти, наскільки глибоко пухлина проросла стінку, іноді ПЕТ-дослідження. В окремих випадках роблять діагностичну лапароскопію — невелику операцію, за якої в живіт зазирають камерою через прокол. Беруть і звичайні аналізи крові, зокрема гемоглобін та показники обміну заліза. Пухлинний матеріал додатково перевіряють на ознаки, від яких залежить, чи підійдуть сучасні препарати.

Як лікують

План складає не один лікар, а команда: хірург, хіміотерапевт, променевий терапевт, ендоскопіст, патолог. Набір методів залежить від глибини проростання, розташування пухлини, її типу та вашого загального стану.

• Ендоскопічне видалення. Найраніші пухлини, що не вийшли за межі поверхневих шарів, іноді прибирають просто під час гастроскопії, не розкриваючи живіт.
• Операція. Видаляють частину шлунка або весь орган разом із навколишніми лімфовузлами, за потреби — ділянки сусідніх органів. Травний шлях після цього відновлюють. Одужання триває місяці.
• Хіміотерапія. Часто її проводять курсами до операції, щоб зменшити пухлину, і повторюють після, щоб знизити ймовірність повернення хвороби.
• Променева терапія. Застосовується рідше, зазвичай разом із хіміотерапією або для зняття окремих симптомів.
• Таргетні препарати та імунотерапія. Їх призначають, коли в пухлині знаходять відповідні мішені, частіше за поширеної хвороби й у поєднанні з хіміотерапією.

Під час і після лікування призначають регулярні огляди та дослідження. Якщо між візитами з'явилися нові симптоми або тяжкі побічні ефекти, чекати призначеної дати не треба — повідомте свою команду одразу.

Що змінюється в їжі та вазі

Схуднення за цієї хвороби — не косметичне питання, а чинник, від якого залежить, як ви перенесете лікування. Тому дієтолог входить до команди нарівні з хірургом, і звертатися до нього варто від самого початку, а не тоді, коли вага вже впала.

Після видалення частини шлунка або всього органа звичний режим харчування не працює: доводиться їсти маленькими порціями шість-вісім разів на день, ретельно жувати, пити окремо від їжі. У багатьох з'являється демпінг-синдром — слабкість, серцебиття, пітливість і пронос невдовзі після солодкої чи рясної їжі; із ним дають раду добором складу порцій. Після повного видалення шлунка вітамін B12 перестає засвоюватися, і його вводять довічно ін'єкціями; стежать також за залізом, кальцієм і вітаміном D. Усе це можна вирішити, але потрібен супровід, а не самостійні дієти з інтернету.

Якщо пухлину прибрати не можна

Буває, що хворобу виявляють поширеною і вилікувати її не вдається. Це не означає, що лікування більше немає. Хіміотерапія та сучасні препарати здатні стримувати пухлину й продовжувати життя, а окремі втручання знімають конкретні тягарі: за звуження виходу зі шлунка ставлять стент або роблять обхідний шлях для їжі, кровотечу зупиняють ендоскопічно, біль знімають дібраною схемою знеболення.

Таку допомогу називають паліативною, і це не «коли вже нічого не роблять», а окрема спеціальність, зайнята тим, щоб людині було легше жити. Підключати її краще рано, паралельно з основним лікуванням: так краще контролюються симптоми й менше незапланованих госпіталізацій. Підтримка належить і близьким — тягар лягає й на них теж.

Онлайн-консультація

Дистанційний прийом корисний на всіх етапах, окрім невідкладного. До діагнозу лікар розбере ваші скарги, зрозуміє, чи вкладаються вони у звичайну печію, чи є серед них тривожні ознаки, пояснить, навіщо потрібна гастроскопія і як до неї підготуватися, випише направлення на пошук гелікобактера. Окрема користь — розібрати вже отримані висновки: формулювання на кшталт «атрофія», «кишкова метаплазія», «дисплазія низького ступеня» звучать однаково лячно, а означають дуже різні речі й різну тактику спостереження. Під час лікування онлайн зручно обговорювати побічні ефекти, харчування, відновлення після операції та питання, які завжди спливають уже після виходу з кабінету. Чого в листуванні бути не повинно — спроб перечекати блювання з кров'ю, чорний стілець або раптовий різкий біль у животі: це розмова зі швидкою допомогою.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.