Рак щитоподібної залози

Щитоподібна залоза — невеликий орган у передній частині шиї, трохи нижче за кадик. Вона виробляє гормони, які задають швидкість обміну речовин: від них залежать частота серцевих скорочень, температура тіла, вага, робота кишківника, настрій і здатність зосередитися. Рак щитоподібної залози трапляється нечасто, у жінок утричі-вчетверо частіше, ніж у чоловіків, і зазвичай починається як безболісний вузол у цій залозі. Читають такі сторінки, як правило, не від доброго життя: або на УЗД знайшли вузол, або діагноз уже пролунав. Тому почнімо з того, про що за цієї хвороби кажуть надто пізно.

Головне: більшість форм лікуються дуже добре

Слово «рак» звучить однаково страшно незалежно від органа, але прогноз у різних пухлин відрізняється радикально, і рак щитоподібної залози — один із найблагополучніших. Переважна більшість випадків припадає на папілярну та фолікулярну форми; їх називають диференційованими, бо клітини в них великою мірою зберігають властивості нормальної тканини залози. Вони ростуть повільно, добре відповідають на лікування, і більшість людей після нього живуть звичайним повноцінним життям — зі спостереженням і щоденною таблеткою, але без обмежень у роботі, спорті, вагітності та подорожах.

Рідше трапляються інші варіанти. Медулярний рак розвивається з інших клітин залози, іноді буває спадковим і потребує обстеження родичів. Анапластичний — рідкісна швидкоросла форма, трапляється переважно в літньому віці й лікується зовсім інакше. Тому тип пухлини та її стадія важливіші за саме слово «рак»: доки вони невідомі, прогнози з інтернету до вашої ситуації не стосуються. І поспішати з рішеннями зазвичай не треба — диференційований рак росте повільно, і кілька тижнів на обстеження, другу думку та спокійну розмову з хірургом нічого не зіпсують.

Вузол у щитоподібній залозі — дуже часта знахідка

Перше, з чим стикається людина, — це вузол. І тут важливо розуміти масштаб: вузли в щитоподібній залозі є у величезної частки дорослих, надто в жінок і надто з віком. На УЗД їх знаходять у кожного другого-третього після п'ятдесяти, і найчастіше цілком випадково — під час дослідження судин шиї, знімків хребта чи обстеження з іншого приводу.

Переважна більшість вузлів доброякісні. Раком виявляється лише невелика їх частина. Це не означає, що вузол можна ігнорувати, але означає, що знайдений вузол — не привід вважати себе хворим на рак, доки не проведено обстеження.

Варто знати й те, що аналізи на гормони тут мало що вирішують. За раку щитоподібної залози рівень гормонів найчастіше нормальний, і нормальний ТТГ не виключає пухлини. Навпаки, вузол, який виробляє гормони надміру («гарячий» вузол), майже ніколи не буває злоякісним. Тож добрі аналізи — це добра новина, але не відповідь на запитання.

Що має насторожити

Більшість вузлів нічим себе не виявляють. Але є ознаки, за яких обстеження не варто відкладати. Наявність будь-якої з них не означає рак — усі вони бувають і за доброякісних станів, — але кожна потребує перевірки.

• Вузол чи припухлість на шиї, що помітно виросла за тижні або місяці.
• Вузол, який на дотик щільний, твердий і не зміщується — наче приріс до навколишніх тканин.
• Захриплість або зміна голосу, що тримається довше ніж три тижні без застуди.
• Утруднене ковтання, відчуття грудки чи тиску в горлі, а тим паче утруднене дихання.
• Збільшені лімфатичні вузли на шиї, надто щільні, безболісні й такі, що не минають.
• Вузол у дитини, підлітка або молодої людини — у цьому віці вузли трапляються рідше, а ймовірність, що вузол виявиться пухлиною, вища.
• Опромінення ділянки шиї в минулому, надто в дитячому віці: променева терапія або наслідки радіаційної аварії.
• Рак щитоподібної залози у близьких родичів, а також відомий у родині спадковий синдром.

Окремо про стійку захриплість: вона виникає, коли пухлина зачіпає нерв, що керує голосовою зв'язкою, і це той симптом, який найчастіше списують на «зірвав голос» і чекають місяцями. Голос, що не відновився за три тижні, — привід показатися лікареві незалежно від того, є вузол на шиї чи ні.

Як насправді перевіряють вузол

Вузол не «спостерігають на око» і не оцінюють на дотик. Порядок обстеження відпрацьований і майже скрізь однаковий.

• Аналіз крові на ТТГ — щоб зрозуміти, як залоза працює, і не пропустити «гарячий» вузол.
• УЗД щитоподібної залози та лімфатичних вузлів шиї — основний метод. Лікар дивиться не лише на розмір: значення мають форма вузла, його структура, чіткість меж, наявність дрібних кальцинатів, характер кровотоку. За сукупністю ознак вузол відносять до категорії ризику, і саме вона визначає, чи потрібна біопсія.
• Тонкоголкова аспіраційна біопсія — тонкою голкою під контролем УЗД із вузла беруть клітини. Роблять амбулаторно, без наркозу, за відчуттями це схоже на звичайний забір крові й триває кілька хвилин.

Біопсію роблять не всім: невеликий вузол без насторожливих ознак просто повторно дивляться на УЗД за деякий час. Це не «відмахнулися», а обґрунтована тактика.

Результат біопсії буває доброякісним, підозрілим, злоякісним і, доволі часто, невизначеним — коли клітин мало або картина проміжна. Невизначений результат не означає рак: біопсію зазвичай повторюють або обговорюють видалення частки залози, щоб дістати відповідь. Якщо діагноз підтверджується, далі можуть знадобитися томографія та огляд голосових зв'язок тонким гнучким ендоскопом через ніс.

Операція і що буває після неї

Основний метод лікування — операція. Залежно від типу та поширеності пухлини видаляють або одну частку залози, або всю залозу цілком; за ураження лімфатичних вузлів їх прибирають разом із нею. Розріз роблять у природній складці на шиї, і з часом шов стає малопомітним.

Про два наслідки краще знати заздалегідь, до операції, а не зіткнутися з ними несподівано.

Голос. Поряд зі щитоподібною залозою проходять нерви, що керують голосовими зв'язками. Навіть за акуратної роботи хірурга голос після операції часто стає сиплим, слабшає або швидко втомлюється, губиться верхній діапазон. У більшості випадків це тимчасово і минає за тижні чи місяці; допомагають заняття з фонопедом. Тим, для кого голос — робочий інструмент, варто обговорити це з хірургом заздалегідь.

Кальцій. Впритул до щитоподібної залози прилягають чотири крихітні прищитоподібні залози, які керують рівнем кальцію в крові. Після операції вони можуть тимчасово перестати працювати, і кальцій падає. Виявляється це дуже характерно: поколювання й оніміння в кінчиках пальців і навколо рота, судоми в кистях, посмикування м'язів. Саме тому після операції беруть аналізи на кальцій і часто призначають препарати кальцію та вітаміну D. Найчастіше функція відновлюється, але іноді приймати доводиться довго. Якщо такі відчуття з'явилися вдома, треба зв'язатися з лікарем того самого дня, а за судом у кистях і стопах, спазму м'язів обличчя чи утрудненого дихання — викликати швидку, в Іспанії, Італії, Португалії, Польщі та Україні це єдиний європейський номер 112.

Швидка потрібна і в іншій ситуації: якщо в перші години та дні після операції шия швидко збільшується, з'являється відчуття розпирання і стає важко дихати. Це ознаки кровотечі під швом, і вони потребують негайної допомоги.

Радіоактивний йод та інші методи

Після видалення всієї залози частині людей призначають лікування радіоактивним йодом. Клітини щитоподібної залози — і нормальні, і пухлинні — жадібно захоплюють йод, і радіоактивний йод зсередини знищує ті з них, що могли залишитися. Приймають його у вигляді капсули або розчину, а перед цим на кілька тижнів призначають дієту з низьким умістом йоду. На кілька днів доведеться обмежити близький контакт з оточенням, надто з дітьми та вагітними; правила залежать від країни та клініки. Побічні ефекти зазвичай помірні: сухість у роті, зміна смаку, набряк слинних залоз.

Потрібен він далеко не всім: за невеликої пухлини зі сприятливими ознаками його сьогодні дедалі частіше не застосовують, і це не економія, а результат досліджень, які показали, що користі в таких випадках немає. Інші методи використовують рідше і переважно за поширених або рідкісних форм: таргетні препарати, дистанційна променева терапія. Хіміотерапія за раку щитоподібної залози застосовується рідко і основним лікуванням не є.

Таблетка після операції: це заміщення, а не «хімія»

Тут найчастіше виникає непорозуміння, через яке люди самовільно кидають лікування. Після видалення залози призначають гормон щитоподібної залози в таблетках — левотироксин. Це не хіміотерапія і не «гормони» в тому сенсі, якого заведено остерігатися. Це точно та сама речовина, яку ваша залоза виробляла сама; таблетка просто заступає її місце. Без неї організм лишається взагалі без гормону щитоподібної залози, а це стан тяжкий: наростаюча слабкість, набряклість, мерзлякуватість, сповільнення думок, набір ваги, а в занедбаному разі — загроза життю.

Тому пропускати приймання не можна, і «зробити перерву, щоб відпочити від ліків» тут неможливо в принципі. Правильно дібрана доза не дає побічних ефектів: за неї людина почувається так само, як до хвороби.

Кілька практичних речей, які полегшують життя:

• Таблетку приймають уранці натщесерце, запиваючи водою, і витримують приблизно пів години до їжі. Вечірнє приймання теж можливе, якщо так зручніше, — важлива регулярність.
• Препарати заліза, кальцію, магнію та засоби від печії заважають усмоктуванню. Їх розносять із левотироксином на кілька годин.
• Дозу добирають за аналізом крові, а не за самопочуттям, і змінюють її лише за призначенням лікаря. Різні виробники не завжди взаємозамінні — при зміні препарату аналіз повторюють.
• Під час вагітності потреба в гормоні зростає, і дозу переглядають рано, щойно вагітність підтверджено.
• Якщо пропустили день, прийміть таблетку, щойно згадаєте; подвоювати дозу наступного дня не потрібно.

Після лікування спостереження триває роками: аналіз крові, включно з тиреоглобуліном у тих, кому видалили всю залозу, та УЗД шиї. Завдання спостереження не лише вловити повернення хвороби, а й тримати дозу гормону правильною, тому пропускати контрольні візити не варто, навіть коли все добре.

Онлайн-консультація

Значна частина запитань за цього діагнозу не потребує огляду — потрібна людина, яка спокійно пояснить написане у висновках. Онлайн-прийом для цього підходить добре.

На консультації лікар розбере опис УЗД і категорію вузла, пояснить, чи потрібна біопсія, чи досить повторного дослідження, що означає формулювання цитолога і які кроки з нього випливають. Розбере аналізи на ТТГ і добір дози левотироксину, допоможе скласти перелік запитань до хірурга, а після операції — зрозуміти, чи вкладаються ваші відчуття у звичайне відновлення, чи вже час звертатися очно.

Чого онлайн-прийом не замінює: огляду шиї, УЗД, біопсії та самого лікування, а за утрудненого дихання, швидко зростаючої припухлості на шиї чи судом після операції — виклику швидкої.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.