Рак сечового міхура

Рак сечового міхура починається у слизовій оболонці — тому шарі, що вистилає міхур зсередини й постійно омивається сечею. Саме тому речовини, які потрапляють у сечу, мають до цієї хвороби пряму причетність: вони годинами торкаються стінки. Хворіють частіше після шістдесяти й частіше чоловіки. У більшості хворих пухлина на момент виявлення ще не проросла в м'язовий шар. Майже завжди першою про хворобу повідомляє одна-єдина ознака — кров у сечі.

Кров у сечі, яка не болить

Сеча може стати рожевою, кольору м'ясних помиїв або темною, як чай. Крові іноді стільки, що видно згустки. Прикметна риса — відсутність болю: при камені чи запаленні кров іде разом із різзю, при пухлині найчастіше не турбує нічого.

Тут і криється головна пастка. Кров з'являється один раз, а за добу сеча знову чиста — і людина вирішує, що минулося. Спливає кілька місяців, епізод повторюється, і час утрачено. Зникнення крові не означає, що зникла причина. Одного видимого епізоду досить, щоб обстежитися, надто після сорока років.

Кров буває й невидимою — її знаходять у звичайному аналізі сечі, зданому з іншого приводу. Таку знахідку теж не лишають без уваги.

Інші прояви менш помітні й легко сходять за щось звичне:

• часті позиви, зокрема вночі, і відчуття, що треба бігти негайно;
• печіння чи дискомфорт під час сечовипускання без ознак інфекції в аналізах;
• «цистити», що повертаються знову й знову або не відповідають на антибіотики — у чоловіків це особливо вагома причина розібратися, бо звичайний цистит у них рідкість;
• тягнучий біль унизу живота, у попереку чи в промежині;
• на пізніх стадіях — втрата ваги без причини, слабкість, біль у кістках, набряк ноги.

Жодна з цих ознак сама собою не означає рак: значно частіше за ними стоять інфекція, камінь чи збільшена простата. Але розбиратися має лікар.

Що підвищує ризик

Головна причина — куріння. Канцерогени тютюнового диму всмоктуються в кров, фільтруються нирками й накопичуються в сечі, де довго стикаються зі стінкою міхура. Ризик у курця в кілька разів вищий, і після відмови він знижується повільно, роками, але знижується обов'язково.

Другий за вагою чинник — професійний. Небезпечні ароматичні аміни та споріднені з ними сполуки, з якими працюють у виробництві барвників, гуми, шкіри, у малярній справі, друкарстві, на переробці нафти, у перукарів за постійної роботи з фарбами. Особливість цього ризику в тому, що від контакту до хвороби минає двадцять-тридцять років. Якщо ви багато років тому працювали на такому виробництві, скажіть про це лікареві — сам він спитати не здогадається.

Рідше важать:

• довго встановлений сечовий катетер і повторювані інфекції сечових шляхів;
• шистосомоз — паразитарна хвороба прісних водойм Африки та Близького Сходу; у Європі трапляється в тих, хто там жив або купався, і спричиняє окремий тип пухлини;
• променева терапія на ділянку таза й лікування деякими препаратами хіміотерапії в минулому;
• рак сечового міхура в близьких родичів, а також спадковий синдром Лінча;
• миш'як у питній воді з неперевірених джерел.

Що можна зробити самому: кинути курити — захід із найбільшою доведеною вагою; на шкідливому виробництві користуватися захистом і не нехтувати медоглядами; пити досить води й не терпіти подовгу.

Як шукають причину

Обстеження починається з аналізу сечі та УЗД. Важливо: нормальне УЗД не виключає пухлини. Дрібні та плоскі утворення на ньому не видно, і «на УЗД усе чисто» за видимої крові в сечі — не привід заспокоїтися.

Вирішальне дослідження — цистоскопія: тонкий гнучкий прилад із камерою вводять через сечівник і оглядають міхур зсередини. Перед цим вводять знеболювальний гель; процедура неприємна, але зазвичай не болісна, триває кілька хвилин. Якщо знаходять підозрілу ділянку, беруть шматочок тканини.

Доповнюють картину дослідження клітин сечі під мікроскопом і комп'ютерна томографія з контрастом, що показує нирки, сечоводи й сусідні органи. Лікар може провести й огляд через пряму кишку чи піхву — це частина звичайного обстеження, а не щось виняткове; ви маєте право попросити лікаря своєї статі й присутність третьої особи в кабінеті.

Соромитися розмови про сечу не варто: для уролога це щоденна тема, а відкладений візит — утрачений час.

Чому це не одна хвороба

Після видалення підозрілої ділянки патолог дивиться, наскільки глибоко пухлина проникла в стінку. Від відповіді залежить усе подальше.

У більшості пацієнтів пухлина лишається в межах слизової і не сягає м'язового шару. Такі форми зазвичай не загрожують життю, але схильні з'являтися знову — за міхуром доводиться стежити роками. Якщо пухлина проросла в м'яз, хвороба поводиться значно агресивніше, і лікування відповідно серйозніше. Окремо оцінюють ступінь злоякісності клітин: навіть поверхнева, але високозлоякісна пухлина потребує активного підходу.

Як лікують

Пухлину, що не проросла в м'яз, видаляють через сечівник, без розрізів. Далі, щоб зменшити ймовірність повернення, у міхур через катетер уводять ліки — або хіміопрепарат, або вакцину БЦЖ, яка змушує імунітет атакувати рештки клітин. Курс розтягується на місяці, і його варто доводити до кінця: саме він тримає хворобу в шорах.

При проростанні в м'яз можливі два основні шляхи: видалення сечового міхура зі створенням нового способу відведення сечі або поєднання променевої терапії з хіміотерапією, що дозволяє міхур зберегти. Перед операцією часто проводять курс хіміотерапії на основі платини — він підвищує шанси. Вибір залежить від розташування пухлини, віку, супутніх хвороб і від того, що для людини важливіше; це рішення ухвалюють разом із лікарями, а не замість пацієнта.

За поширеної хвороби застосовують хіміотерапію, імунопрепарати й таргетні засоби. Навіть коли повне одужання неможливе, лікування здатне стримувати ріст пухлини і знімати симптоми, а служба паліативної допомоги долучається не «наприкінці», а тоді, коли треба полегшити стан.

Чому спостереження не закінчується

Особливість саме цієї пухлини — висока частота повторної появи. Тому після лікування призначають регулярні цистоскопії за графіком: спершу кожні кілька місяців, далі рідше. Пропускати їх не варто навіть за чудового самопочуття — пухлина, що повернулася, на ранній стадії знову не дає жодних відчуттів, окрім тієї самої крові в сечі.

Відмова від куріння після встановленого діагнозу зменшує ймовірність повторів. Між візитами стежте за кольором сечі й повідомляйте лікаря про будь-який епізод крові, не чекаючи планової дати.

Онлайн-консультація

Онлайн-прийом корисний тоді, коли тривожна ознака вже з'явилася, а що з нею робити — незрозуміло. Лікар розбере, який вигляд мала сеча і скільки разів це повторювалося, зіставить із віком, стажем куріння та роботою в минулому, пояснить, які обстеження призначають у такій ситуації і чому самого лише УЗД замало, допоможе прочитати вже готові аналізи та висновки і підкаже, з чим іти до уролога. Якщо з опису випливе потреба в терміновій очній допомозі — приміром, при затримці сечі чи рясній кровотечі зі згустками, — лікар скаже про це прямо.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.