Рак ротової порожнини

Раком ротової порожнини називають злоякісну пухлину, що виросла зі слизової оболонки, яка вистилає рот зсередини: язик, дно рота під язиком, ясна, внутрішню поверхню щік, піднебіння та губи. Кажуть також «оральний рак» або «рак слизової рота». Ця пухлина має рідкісну для онкології особливість: вона росте на видноті. Її можна побачити в дзеркалі й намацати язиком задовго до того, як вона почне заважати, і саме від того, чи звернула людина увагу на ранку, яка не загоюється, найчастіше й залежить результат. Знайдена рано, вона виліковується в більшості випадків і майже не лишає слідів; занедбана потребує важких операцій і піддається не завжди.

Що це за хвороба і кого вона стосується

Майже всі пухлини ротової порожнини розвиваються з плоского епітелію — того самого шару клітин, що вкриває слизову. Найчастіше страждають бічна поверхня язика і дно рота під ним; на губі пухлина зазвичай пов'язана із сонцем і поводиться спокійніше.

Ризик зростає з віком: більшості хворих за шістдесят, хоча пухлини в сорокарічних некурців трапляються дедалі частіше. Чоловіки хворіють помітно частіше за жінок.

Наскільки все серйозно, залежить насамперед від розміру пухлини на момент, коли її знайшли, і від того, чи дісталася вона лімфовузлів шиї. Різниця між плямою завбільшки з горошину і вузлом на шиї — це різниця між невеликою операцією і багатомісячним лікуванням.

Окремо варто знати про передракові зміни. Біла пляма, яка не зіскрібається (лейкоплакія), і надто червона оксамитова (еритроплакія) — це ще не рак, але ділянка, де він може виникнути. Такі плями спостерігають, а іноді видаляють завчасно.

Які зміни в роті мають насторожити

Головна ознака — виразка чи ранка, яка не загоюється довше ніж три тижні. Звичайна афта, прикушена щока або опік від гарячого загоюються за тиждень-півтора. Усе, що тримається довше, треба показати лікареві, навіть якщо не болить: на ранніх стадіях ця пухлина найчастіше й не болить.

Решта, на що варто зважити:

• червона або біла пляма на слизовій, яка не минає;
• ущільнення, ґуля або потовщення в роті, на губі чи на шиї;
• біль в одному й тому самому місці рота, що віддає у вухо, надто під час ковтання;
• оніміння губи, підборіддя або частини язика;
• зуби, які почали хитатися без причини, або протез, що раптом перестав сідати;
• кровоточивість з однієї ділянки, не пов'язана з чищенням зубів;
• труднощі з ковтанням, обмеження відкривання рота;
• захриплість довше ніж три тижні або втрата ваги без причини.

Усі ці ознаки набагато частіше спричинені чимось безневинним: травмою протезом, гострим краєм зуба, запаленням, вірусною інфекцією. Симптом сам по собі не означає рак. Але відрізнити одне від іншого на око не може ні пацієнт, ні пошуковик — дивитися має лікар.

Правило трьох тижнів: до кого йти і що буде на прийомі

Три тижні — межа, після якої чекати більше не варто. Відлік ведуть не від того дня, коли почало боліти, а від того, коли зміна з'явилася.

Іти можна і до стоматолога, і до терапевта, і до отоларинголога — важливіша не спеціальність, а те, щоб рот оглянули повністю. Стоматолог бачить слизову частіше за будь-якого іншого лікаря, і профілактичний огляд раз на пів року-рік — найнадійніший спосіб упіймати таку пухлину рано.

На прийомі лікар розпитає про куріння, алкоголь і давність змін, огляне рот при доброму світлі, відсуне язик і щоки, обмацає дно рота зсередини і ззовні та обов'язково промацає шию. Огляд забирає пару хвилин і не буває болісним. За сумніву лікар скерує до щелепно-лицевого хірурга або онколога — саме скерування ще не означає діагноз.

Швидка допомога потрібна (в Іспанії, Італії, Португалії, Польщі та Україні — єдиний номер 112), якщо:

• з рота пішла рясна кров, яку не вдається спинити;
• стало важко дихати, з'явився свистячий вдих;
• людина не може проковтнути власну слину.

Що підвищує ризик

Точну причину в конкретної людини назвати вдається рідко, але коло відоме і для онкології незвично передбачуване.

Головне — тютюн у будь-якому вигляді: сигарети, самокрутки, люлька, кальян, а також жувальні форми — жувальний тютюн, насвай, бетель і паан. Жувальні суміші небезпечніші, ніж здається, бо лежать біля щоки в одному й тому самому місці годинами.

Друге — алкоголь, надто міцний і регулярний. І третє, важливе: тютюн і алкоголь разом підвищують ризик не в сумі, а в кілька разів сильніше, ніж кожен окремо, — спирт допомагає канцерогенам проникати у слизову.

Що ще має значення:

• вірус папіломи людини — деякі його типи пов'язані з пухлинами рота і особливо горла;
• сонце для нижньої губи: у тих, хто багато працює надворі, рак губи трапляється помітно частіше;
• передракові плями — лейкоплакія, еритроплакія, деякі форми червоного плоского лишаю;
• ослаблений імунітет — після пересадки органа, за ВІЛ, за тривалого приймання ліків, що пригнічують імунітет;
• перенесена раніше пухлина голови або шиї;
• убоге харчування з малою кількістю овочів і фруктів;
• постійне травмування слизової гострим краєм зуба чи погано припасованим протезом.

Що справді знижує ризик

Повністю застрахуватися не можна, але тут, на відміну від багатьох пухлин, вплив на ризик величезний: відмова від тютюну і поміркованість в алкоголі прибирають більшу частину ймовірності захворіти. Що варто зробити:

• кинути курити і відмовитися від жувального тютюну, бетелю і паану — ризик починає знижуватися вже за кілька років і падає далі;
• скоротити алкоголь, а краще відмовитися від нього;
• захищати губи: гігієнічна помада із сонцезахисним фільтром, головний убір із крисами під час роботи надворі;
• дати лад зубам і протезам, щоб ніщо не натирало слизову постійно;
• зробити щеплення проти вірусу папіломи людини, якщо воно підходить за віком і не зроблене раніше — терміни й показання визначає національний календар щеплень;
• їсти більше овочів, фруктів і зелені;
• раз на пів року-рік показуватися стоматологові, навіть якщо ніщо не турбує.

Корисна звичка — раз на місяць оглядати рот самому: при доброму світлі відвести щоки, підняти й повернути язик, оглянути дно рота і провести по ньому пальцем. На це йде хвилина, а знання того, як виглядає власна слизова, допомагає помітити нове.

Як підтверджують діагноз

Єдиний спосіб встановити діагноз — біопсія: з підозрілої ділянки беруть шматочок тканини і дивляться під мікроскопом. Усе інше лише уточнює картину. Жоден аналіз крові рак ротової порожнини не знаходить, і онкомаркери для цього не використовують.

Звичайний зубний знімок пухлину у слизовій теж не показує: рентген бачить кістку, а не м'які тканини. Його роблять з іншою метою: перевірити, чи не проросла пухлина в щелепу, і оцінити зуби перед лікуванням.

Коли діагноз підтверджено, з'ясовують, наскільки пухлина поширилася. Для цього використовують:

• магнітно-резонансну томографію — вона найкраще показує межі пухлини в м'яких тканинах;
• комп'ютерну томографію голови, шиї та грудної клітки;
• ультразвукове дослідження шиї, за потреби з пункцією підозрілого лімфовузла;
• іноді позитронно-емісійну томографію;
• аналіз тканини пухлини на вірус папіломи людини — це впливає на прогноз і на вибір лікування.

Очікування результатів — найважча частина. Варто заздалегідь домовитися, хто і як їх повідомить, і прийти на цю розмову не самому: удвох запам'ятовується помітно більше.

Як лікують і що буває потім

План залежить від розміру і розташування пухлини, від того, чи зачеплені лімфовузли, від віку та інших хвороб. Рішення ухвалює команда: хірург, променевий терапевт, хіміотерапевт, стоматолог, логопед і фахівець із харчування.

Основний метод — операція. Пухлину видаляють із запасом здорової тканини навколо, часто водночас прибирають лімфовузли шиї. Якщо видалено велику ділянку язика або щелепи, її відновлюють тканиною з іншої частини тіла в ту саму операцію.

Променева терапія застосовується і як самостійне лікування за невеликих пухлин, і після операції, щоб знизити ймовірність повернення. Хіміотерапія зазвичай іде разом з опроміненням або за поширеної пухлини; за повернення і метастазів використовують також таргетні препарати та імунотерапію.

Одну річ важливо знати завчасно: зуби приводять до ладу до початку опромінення, а не після. Опромінена щелепа погано загоюється, і видалення зуба після променевої терапії може обернутися серйозним ускладненням. Стоматолог має оглянути рот до першого сеансу.

Після лікування лишаються наслідки, з якими працюють окремо: сухість у роті, зміна смаку, труднощі з мовленням і ковтанням, обмеження відкривання рота. Допомагають вправи з логопедом, гігієна рота, замінники слини. Відмова від куріння після лікування знижує ймовірність другої пухлини сильніше за будь-які ліки.

Якщо пухлину виявлено пізно і вилікувати її не можна, лікування продовжують усе одно: воно стримує ріст, знімає біль і полегшує ковтання. Цим опікується паліативна служба, і звертатися туди варто рано.

Онлайн-консультація лікаря

Зазирнути в рот і промацати шию через екран не можна, тому підозріле утворення завжди потребує очного огляду. Але дистанційний прийом тут корисний на підступах.

Він допомагає розв'язати головне питання — чекати чи йти. Лікар розбере, скільки тримається зміна, чи є поруч травмувальний зуб або протез, що було з курінням і алкоголем, і скаже, показатися сьогодні, за тиждень чи можна спокійно спостерігати. Добра світлина при яскравому світлі часто додає багато.

Друге — супровід. Відеозв'язком зручно пояснити, що означає видане заключення, до якого фахівця йти далі, які обстеження потрібні до прийому, як давати раду сухості в роті й болю після лікування, чим харчуватися, коли ковтати важко. Розібрати план, складений іншим лікарем, і поставити запитання, на які не вистачило часу на очному прийомі, — звичайна причина для такої розмови. А за рясної кровотечі з рота чи утрудненого дихання телефонувати треба у швидку.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.