Рак піхви

Рак піхви — це пухлина, що росте в стінці піхви, тобто в трубці між вульвою та шийкою матки. Трапляється він рідко: серед усіх пухлин жіночих статевих органів на нього припадає дуже невелика частка, і більшість випадків — це вік після шістдесяти. З цієї рідкості випливають дві речі одразу. Перша: якщо у вас з'явилися кров'янисті виділення чи неприємні відчуття, імовірність, що це рак, невелика, і майже завжди знаходиться інша причина. Друга: саме через рідкість на такі скарги легко махнути рукою — і своєю, і чужою, — а пухлина росте повільно й довго лишається виліковною. Обидві думки не суперечать одна одній: перевірити треба, панікувати не треба.

Ознаки, через які варто записатися до лікаря

Окремого скринінгу на рак піхви не існує, тому знаходять його за симптомами. Усі вони неспецифічні, і в цьому головна складність:

• кров'янисті виділення поза місячними, зокрема мажучі;
• кровотеча або біль після близькості;
• будь-яка кровотеча після менопаузи — про це окремо нижче;
• незвичні виділення: з домішкою крові, з неприємним запахом, водянисті, якщо раніше такого не було;
• ущільнення, вузлик або виразка в піхві чи поруч із нею, яку ви намацали або помітили;
• свербіж, що не минає тижнями й не піддається звичайному лікуванню;
• біль у тазу або під час близькості;
• біль при сечовипусканні, часті позиви, а на пізніх стадіях — закрепи чи набряк ноги.

Симптоми варто перевірити, якщо вони тримаються довше за два-три тижні, повторюються або з'явилися вперше в житті. Тривалість тут важливіша за виразність: невелике, але вперте кровомазання значить більше, ніж разова рясна кровотеча зі зрозумілою причиною.

Кровотеча після менопаузи — завжди привід до лікаря

Це єдине правило, яке варто запам'ятати з усієї сторінки. Якщо менструації припинилися рік тому й більше, будь-яка поява крові — привід показатися лікареві, незалежно від кількості. Одна крапля на білизні, рожевуватий слід на папері, єдиний епізод, який більше не повторився, — усе це рахується. Чекати на повторення не треба, бо «про всяк випадок» пухлина вдруге про себе не нагадує, а тиждень очікування перетворюється на пів року.

Причина такого правила проста: сама по собі кров після менопаузи найчастіше пов'язана зі стоншенням слизової через нестачу естрогену, і це доброякісна й легко розв'язувана історія. Але саме цей симптом лишається головною ранньою ознакою пухлин матки, шийки матки та піхви, а іншого способу відрізнити одне від одного, крім огляду, немає. Той самий принцип діє й при прийманні гормональної терапії в менопаузі: кровотечу поза очікуваною схемою обговорюють з лікарем, а не списують на препарат.

Що за цими симптомами стоїть частіше, ніж рак

Варто назвати речі своїми іменами, щоб страх не став причиною відкласти візит. У тих самих скарг є значно частіші пояснення:

• атрофія слизової після менопаузи — сухість, вразливість, кров після близькості або після огляду;
• інфекції та запалення, зокрема молочниця, бактеріальний вагіноз та інфекції, що передаються статевим шляхом;
• поліпи шийки матки й ендометрія;
• міома матки та гіперплазія ендометрія;
• склероатрофічний лишай вульви, що дає стійкий свербіж і тріщини;
• механічна травма, зокрема за сухості, і подразнення від засобів гігієни;
• побічна дія гормональних препаратів і антикоагулянтів.

Усі вони лікуються, і більшість — просто. Але в переліку є зворотний бік: доки не перевірено, що це одне з них, симптом лишається неперевіреним. Особливо це стосується свербежу й «подразнення», які роками лікують кремами без огляду.

ВПЛ та інші чинники ризику

Більшість випадків раку піхви пов'язана з тривало збереженою інфекцією вірусом папіломи людини певних типів. Цей вірус надзвичайно поширений, передається при будь-якому контакті шкіри та слизових у ділянці статевих органів і в більшості людей зникає сам за рік-півтора. Небезпечний не сам факт зараження, а роки, протягом яких вірус не зникає: за цей час у слизовій можуть з'явитися передракові зміни, і вже вони, якщо їх не знайти, перетворюються на пухлину.

Імовірність вища, якщо:

• раніше знаходили передракові зміни шийки матки чи піхви або був рак шийки матки;
• імунітет ослаблений — ВІЛ, приймання препаратів після пересадки органа, автоімунні хвороби на кшталт червоного вовчака;
• ви курите: куріння заважає організмові позбутися вірусу й саме по собі ушкоджує клітини;
• у минулому проводилася променева терапія на ділянку таза;
• ваша мати під час вагітності приймала дієтилстильбестрол — препарат, яким лікували загрозу викидня в середині минулого століття; такі жінки спостерігаються окремо.

Два уточнення, про які часто забувають. Видалена матка не скасовує ризику: піхва лишається, і симптоми в ній перевіряють так само. І те саме справедливо для трансгендерних чоловіків і небінарних людей, у яких піхва збережена повністю або частково.

Що справді знижує ризик

Повністю запобігти раку піхви не можна, але два заходи працюють, і обидва пов'язані з ВПЛ.

Вакцинація від вірусу папіломи людини. Вона захищає від типів вірусу, відповідальних за більшість таких пухлин, і заразом від раку шийки матки. Найбільшу користь вона дає, якщо зроблена до початку статевого життя, тому її планово пропонують підліткам; у низці країн щеплюють і хлопців, і дівчат, а дорослим вакцинацію обговорюють індивідуально. Вік і схема відрізняються від країни до країни — точні терміни дивіться в національному календарі щеплень.

Регулярний скринінг шийки матки. Мазок знаходить зміни клітин задовго до того, як вони стануть пухлиною, і заразом виявляє частину змін у піхві. Саме тому рак піхви нерідко запобігається візитом, на який жінка йшла зовсім з іншого приводу. Вік початку та інтервали між обстеженнями в різних країнах різні — дотримуйтеся тієї програми, що діє там, де ви живете, і не пропускайте запрошень. Після видалення матки з приводу передракових змін або раку спостереження зазвичай продовжують, хоча звичайний скринінг уже незастосовний.

Що ще має сенс: кинути курити, користуватися презервативами — вони знижують, хоч і не усувають повністю, імовірність передавання вірусу, — і не відкладати перевірку симптомів. Це, мабуть, найдієвіше з усього переліченого.

Як проходить обстеження

Починається все зі звичайного гінекологічного огляду. Лікар оглядає вульву та стінки піхви в дзеркалах, а також обмацує органи малого таза. Ви маєте право попросити лікарку-жінку, взяти з собою близьку людину, попросити пояснювати кожен крок заздалегідь і зупинити огляд будь-якої миті — це нормальні прохання, а не примхи.

Якщо щось насторожило, наступний крок — кольпоскопія: огляд слизової під збільшенням за допомогою приладу, який лишається назовні. Процедура триває близько півгодини, зазвичай вона не болісна, хоча приємною її не назвеш. За потреби беруть маленький шматочок тканини на аналіз — це біопсія, і лише вона дає остаточну відповідь. Після біопсії день-два можливі мажучі виділення й тягнучі відчуття.

Очікування результату забирає час, іноді кілька тижнів, і це не означає, що знайшли щось погане. Якщо діагноз підтверджується, призначають додаткові дослідження, щоб визначити стадію: аналізи крові, КТ, МРТ, іноді ПЕТ, за потреби — докладний огляд під наркозом. Від стадії залежить уся подальша тактика, тому цей етап не пропускають. Вести пацієнтку буде команда — гінеколог-онколог, радіотерапевт, спеціалізована медсестра; на прийоми корисно приходити з кимось і записувати запитання заздалегідь.

Як лікують

Рак піхви часто виліковний, і лікування добирають під стадію, розмір, розташування пухлини та загальний стан здоров'я. Основний метод — променева терапія: зовнішнє опромінення, внутрішнє (брахітерапія, коли джерело підводять просто до пухлини) або їх поєднання. За невеликих ранніх пухлин можлива операція, обсяг якої дуже різниться — від видалення ділянки стінки піхви до широких втручань за поширеного процесу. Хіміотерапію зазвичай застосовують не окремо, а разом з опроміненням. Якщо піхву доводиться видалити, обговорюють її відновлення з власних тканин.

Після лікування призначають регулярні огляди — перші роки частіше, потім рідше. Між візитами звертайтеся, не чекаючи на чергу, якщо з'явилися нова кровотеча, біль, набряк ноги або щось, що вас непокоїть.

Запитання, які не соромно поставити

Лікування зачіпає статеве життя та здатність мати дітей, і про це треба говорити з лікарем, причому до початку лікування, а не після. Це не незручне запитання й не відволікання лікаря від головного — це частина плану лікування, і фахівці на такі запитання чекають.

• Опромінення малого таза спричиняє сухість, звуження та втрату еластичності піхви. Це передбачувано й можна попередити: призначають зволожувальні засоби, місцеві препарати та вагінальні розширювачі, якими користуються регулярно після закінчення курсу. Запитайте, коли починати і як саме.
• У жінок до менопаузи опромінення та видалення яєчників призводять до її передчасного настання з усіма проявами. Запитайте про замісну гормональну терапію — чи підходить вона у вашому випадку.
• Якщо ви планували вагітність, порушіть цю розмову на першому ж прийомі: частина способів зберегти можливість мати дітей працює лише до початку лікування, і вирішувати треба швидко.
• Повернення до статевого життя можливе в більшості, але терміни й відчуття змінюються. Запитайте, коли можна, що допомагає при болю, чи варто залучити фізіотерапевта з тазового дна.
• Допомога психолога та груп підтримки — не розкіш. Запитайте у своєї команди, що доступно там, де ви лікуєтеся.

Онлайн-консультація

Онлайн-прийом добрий там, де заважає ніяковість: розповісти про кров'янисті виділення, про біль під час близькості чи про свербіж, який не минає, з дому простіше, а саме це відкладання коштує найдорожче. Лікар розбере, що стоїть за вашими симптомами найімовірніше, скаже, наскільки терміново потрібен очний огляд, пояснить, які обстеження мають сенс у вашій ситуації, і допоможе не загубитися в маршруті. Онлайн зручно обговорити й результати вже зданих аналізів, і питання про ВПЛ та вакцинацію, і як давати раду наслідкам лікування, якщо воно вже позаду. Але огляд, кольпоскопію та біопсію замінити не можна: будь-яка кровотеча після менопаузи, кров після близькості, виразка, що не загоюється, або відчутне на дотик ущільнення потребують очного прийому, і краще найближчими днями.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.