Рак ока

Пухлини ока трапляються рідко, і головна їхня особливість у тому, що заявляють вони про себе пізно: око не болить, ззовні нічого не видно, а зір може лишатися добрим доти, доки пухлина не зачепила центр сітківки. Тому багато таких пухлин знаходять випадково — на звичайній перевірці зору, коли лікар розширює зіницю й дивиться очне дно. Звідси й головний практичний висновок: регулярний огляд в офтальмолога робить більше, ніж будь-які спроби встежити за собою самому. Найчастіше в дорослих ідеться про меланому судинної оболонки ока, і про неї тут сказано найдокладніше.

Які пухлини бувають в оці

Слово «рак ока» об'єднує дуже різні хвороби, і лікують їх по-різному.

• Меланома судинної оболонки — найчастіша злоякісна пухлина самого очного яблука в дорослих. Вона виростає з тих самих пігментних клітин, що й родимки на шкірі, але лежить усередині ока, здебільшого в хоріоїдеї — шарі судин під сітківкою.
• Меланома кон'юнктиви — на видимій поверхні ока: темна пляма на білку, яка росте, змінює колір або обростає судинами.
• Плоскоклітинний рак кон'юнктиви — рожевувате або драглисте потовщення біля краю рогівки; частіше в людей із великим сонячним стажем і за зниженого імунітету.
• Пухлини повіки. На повіках найчастіше трапляється базальноклітинний рак — вузлик, що повільно росте, або виразка, яка не гоїться і на місці якої випадають вії.
• Лімфома — пухлина з клітин імунної системи; в оці й у тканинах очниці вона виявляється безболісним рожевим потовщенням або повільним випинанням ока.
• Ретинобластома — дитяча пухлина сітківки, зазвичай у малюків до п'яти років, нерідко спадкова.
• Метастази з інших органів, частіше з легені та молочної залози: в око пухлина може прийти ззовні, і подеколи саме око видає хворобу першим.

Окремо варто сказати про невус хоріоїдеї — родимку всередині ока. Це знахідка часта і здебільшого безневинна; за нею просто спостерігають, відзначаючи ріст, товщину й супутні зміни. Спостереження тут — не відмовка, а метод.

Що помічає сама людина

Симптоми залежать від того, де виросла пухлина, і спершу їх може не бути зовсім. Варто показатися лікареві, якщо з'явилося:

• тіні, плями чи «павутина» в полі зору, спалахи світла, звивисті лінії;
• затуманення або спотворення зору — прямі лінії стали хвилястими;
• темна пляма на райдужці чи на білку ока, яка збільшується або змінює колір;
• випадання частини поля зору, наче з краю запнули штору;
• випинання одного ока, зміна його положення, двоїння;
• вузлик або ущільнення на повіці чи на поверхні ока, яке росте;
• подразнення й почервоніння одного ока, які не минають тижнями попри краплі;
• біль в оці або довкола нього — за пухлин буває нечасто.

Майже всі ці скарги значно частіше означають щось безневинне: відшарування склистого тіла, мігрень зі зоровою аурою, звичайне запалення. Але відрізнити одне від одного без огляду очного дна не можна — тому візит і не варто відкладати.

Чого не можна відкладати

Звертайтеся по допомогу того самого дня, якщо з'явилося:

• раптова втрата зору або темна штора, що насувається з краю поля зору, надто разом зі спалахами й раптовою безліччю плавких цяток — так виглядає відшарування сітківки, і лік іде на дні;
• різкий біль в оці з почервонінням, райдужними колами довкола джерел світла, нудотою і блюванням;
• випинання ока, що швидко наростає, надто з двоїнням і підвищенням температури;
• раптове двоїння чи опущення повіки, до якого додався сильний головний біль або слабкість у кінцівках.

Окремо про дітей. Негайно покажіть дитину лікареві, якщо зіниця в одному оці відсвічує білим — на світлинах зі спалахом одна зіниця червона, а друга біла чи жовтувата, — якщо з'явилася косоокість, якої раніше не було, або якщо око почервоніло й стало болючим без явної причини. Це найчастіші перші ознаки ретинобластоми, а вона добре піддається лікуванню, коли її застали рано. Чекати на плановий прийом у такій ситуації не треба.

Швидку викликають звичним для вашої країни способом; в Іспанії, Італії, Португалії, Польщі та Україні працює єдиний європейський номер 112.

Хто хворіє частіше

Меланома ока частіше трапляється в людей зі світлою шкірою та світлими — блакитними, сірими, зеленими — очима, ніж у людей із карими очима і смаглявою шкірою. Імовірність зростає з віком: більшість випадків припадає на вік понад п'ятдесят років. Ризик вищий у тих, у кого багато незвичайних родимок на шкірі або вже була меланома шкіри, а також за вродженого сірого чи синюватого забарвлення білка й шкіри довкола ока.

Тут важливо уникнути частої плутанини. За меланоми шкіри зв'язок з ультрафіолетом доведено надійно; за меланоми всередині ока він значно слабший і лишається предметом суперечки, а із зовнішніх впливів найпомітніше вирізняється багаторічна робота зі зварюванням без захисту очей. Це не привід відмовлятися від сонцезахисних окулярів — повіки, кон'юнктиву й кришталик вони захищають безсумнівно, — але й не привід вважати причиною засмагу.

Окрема, рідкісна, але важлива історія — спадкова схильність. Є родини, у яких меланома ока поєднується з меланомою шкіри, пухлинами нирки та мезотеліомою; в основі лежить зміна в одному гені. Якщо у ваших близьких родичів були такі пухлини в молодому віці, скажіть про це лікареві: родині може бути показане генетичне консультування і регулярний огляд очей.

Як обстежують око

Основа діагностики — огляд очного дна з розширеною зіницею. Пухлину всередині ока лікар бачить буквально очима, і часто цього досить, щоб її запідозрити й скерувати далі. Потім у спеціалізованому центрі зазвичай роблять:

• ультразвукове дослідження ока — датчик прикладають до заплющеної повіки; так вимірюють товщину утворення та його межі, і саме цей показник багато в чому визначає вибір лікування;
• оптичну когерентну томографію — пошаровий знімок сітківки, який показує рідину та зміни над пухлиною;
• ангіографію з барвником — барвник вводять у вену і знімають судини очного дна серією фотографій;
• обстеження решти тіла, насамперед печінки: аналізи та візуалізацію, бо саме туди меланома ока поширюється найчастіше.

Біопсію внутрішньоочної пухлини беруть не завжди і не для підтвердження діагнозу — його зазвичай ставлять і без неї. Тонкою голкою забирають трохи клітин, щоб вивчити їхні генетичні особливості: вони досить точно передбачають імовірність поширення пухлини, і від цього залежить, як часто людину потім спостерігатимуть. Погоджуватися на неї чи ні варто обговорити з лікарем: ця інформація впливає не на лікування самого ока, а на план спостереження.

Чим лікують

Вибір залежить від розміру пухлини, її розташування і від того, чи зберігся зір. Сучасний підхід намагається зберегти око, а по змозі й зір.

• Брахітерапія. Маленьку пластинку з радіоактивним матеріалом підшивають до склери ззовні, рівно навпроти пухлини, і лишають на кілька днів, після чого знімають другою невеликою операцією. Це найчастіший спосіб лікування меланоми середнього розміру.
• Опромінення ззовні вузьким пучком, зокрема протонне, — коли пухлина розташована незручно для пластинки.
• Лазерна дія за невеликих пухлин, частіше як доповнення до опромінення.
• Хірургічне видалення пухлини зі збереженням ока — за відповідного розміру й розташування.
• Видалення ока за великої пухлини або вже втраченого зору. Через кілька тижнів в очницю встановлюють протез, який добирають за другим оком; виглядає й рухається він природно, і оточення зазвичай нічого не помічає.
• Лікарське лікування — за поширення пухлини за межі ока. Тут застосовують препарати, які спрямовують імунну систему проти пухлинних клітин. Звичайну хіміотерапію за меланоми ока майже не використовують, але вона доречна за інших пухлин ока — наприклад, за лімфоми та ретинобластоми.

Після опромінення зір у цьому оці нерідко з часом знижується: страждають сітківка і зоровий нерв, може з'явитися катаракта. Про це чесно говорять заздалегідь, бо це частина ціни за збережене око. Друге око при цьому здорове, і повсякденне життя, включно з роботою і читанням, зберігається.

Що відбувається потім

Прогноз залежить насамперед від розміру пухлини на момент, коли її знайшли, від її розташування і від генетичних особливостей клітин. Невеликі пухлини, знайдені на плановому огляді, поводяться помітно сприятливіше за великі.

Особливість меланоми ока в тому, що вона поширюється переважно через кров і майже завжди в печінку, причому іноді через багато років після успішного лікування самого ока. Тому спостереження тут тривале: регулярні візити до офтальмолога і періодичне обстеження печінки за складеним лікарем графіком.

Що має сенс робити самому: не пропускати планові перевірки зору, надто якщо у вас світлі очі, багато родимок або вже була меланома шкіри; носити сонцезахисні окуляри зі справжнім ультрафіолетовим фільтром і користуватися захистом очей під час зварювання; стежити за пігментними плямами на видимій частині ока і показувати їх лікареві, якщо вони змінилися. І не відкладати візит через те, що око не болить: за пухлин ока біль — радше виняток, ніж правило.

Онлайн-консультація

Зазирнути всередину ока крізь екран не можна, і в цьому чесно зізнатися одразу. Але онлайн-прийом розв'язує інші завдання, і розв'язує швидко: допомагає зрозуміти, що означають спалахи, плавкі цятки чи тінь у полі зору, які з'явилися, і наскільки терміново потрібен очний огляд, відділяючи скарги, з якими можна спокійно записатися на планову перевірку, від тих, з якими треба їхати сьогодні. Лікар розбере світлину плями на білку ока чи на повіці, збере родинну історію, пояснить, що означає знайдений на огляді невус хоріоїдеї, роз'яснить уже отриманий висновок і план лікування та допоможе вибудувати графік спостереження. Ознаки з розділу про термінову допомогу і біла зіниця в дитини на консультації не розбирають: з ними звертаються очно і того самого дня.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.