Рак носоглотки

Носоглотка — невелика порожнина відразу за носом, над м'яким піднебінням. Через неї проходить повітря, до неї ж відкриваються слухові труби, що ведуть до середнього вуха. Пухлина, яка виникла тут, довго не заважає ні дихати, ні ковтати й не болить; помітною вона стає тоді, коли перекриває слухову трубу або дає вузол на шиї. Ця пухлина рідкісна, чутлива до опромінення й на ранніх стадіях виліковна, тому вся різниця між добрим і поганим наслідком зазвичай вирішується в перші місяці, доки людина ходить із «затяжним отитом» або «ґулею на шиї».

З чого це зазвичай починається

Найчастіше першим з'являється безболісний вузол на шиї, під кутом нижньої щелепи або вище, ближче до вуха. Він щільний, не болить, не червоніє й не меншає, а на антибіотики не відповідає. Саме з цією скаргою й приходять до лікаря; сама носоглотка при цьому мовчить.

Другий частий вхід у хворобу — вухо. Пухлина перекриває слухову трубу, за перетинкою збирається рідина: заклало одне вухо, звуки глухіші, власний голос віддається в голові, іноді додається дзвін. Закладеність одного вуха в дорослого, якій не передувала нежить, — привід оглянути носоглотку, а не чекати, поки мине.

З боку носа картина теж однобічна: одна ніздря перестає дихати, з неї сочиться сукровиця, кров з'являється в слизу, який відхаркують зранку, трапляються носові кровотечі.

Коли пухлина підростає й підбирається до основи черепа, з'являються ознаки, які вже важко пояснити застудою:

• двоїння в очах, частіше при погляді вбік;
• оніміння щоки, крила носа, верхньої губи, ясен — ділянка шкіри наче заморожена;
• уперта головна біль у глибині голови, за оком або в потилиці;
• рот відкривається дедалі гірше, важко відкусити великий шматок;
• змінився голос, стало важче ковтати;
• вага йде без жодної дієти.

Коли відкладати не можна

Жодна з перелічених ознак сама собою не означає пухлини: вузли на шиї частіше запальні, вухо частіше закладає після нежиті, а ніс — через викривлену перегородку. Різниця в часі та в стороні. Насторожує те, що тримається довше за три тижні, не минає після лікування звичайної хвороби й відбувається лише з одного боку.

Запишіться до лікаря найближчими днями, якщо:

• на шиї намацується щільний безболісний вузол, який не зник за три тижні;
• одне вухо закладене довше за місяць або на ньому помітно впав слух;
• одна половина носа не дихає і з неї з'являється кров;
• оніміла частина обличчя або почало двоїтися в очах.

Просіть, щоб подивилися саме носоглотку. Огляд горла шпателем чи дзеркальцем її не показує: вона лежить вище й позаду того, що видно через рот, і «горло чисте» тут не означає нічого.

Викликайте швидку (в Іспанії, Італії, Португалії, Польщі та Україні — єдиний номер 112), якщо кровотеча з носа або з рота рясна й не спиняється за десять — п'ятнадцять хвилин притискання крил носа, якщо різко стало важко дихати, якщо раптово впав зір або з'явився найсильніший головний біль із блюванням. Окремо це стосується тих, хто вже отримує хіміотерапію: температура вище за 38 °C у ці дні — привід звертатися негайно, навіть уночі й навіть якщо більше нічого не турбує.

Що підвищує ризик

Причина в кожному окремому випадку зазвичай невідома, але набір обставин, за яких пухлина трапляється частіше, описаний добре. Жодна з них не вирок — серед хворих є люди без жодного чинника.

• Вірус Епштейна — Барр. Ним перехворює майже все людство, частіше в дитинстві або у вигляді інфекційного мононуклеозу, і пухлина в більшості не виникає ніколи. Але в клітинах цього раку вірус є майже завжди, і на цьому побудовані аналіз крові та спостереження після лікування.
• Походження. Хвороба в багато разів частіша у вихідців із Південного Китаю та Південно-Східної Азії, а також із країн Північної Африки, і підвищений ризик зберігається в їхніх дітей, що виросли вже в Європі.
• Їжа, консервована сіллю. Солона риба й м'ясо в ранньому дитинстві, регулярно й багато, пов'язані з вищим ризиком.
• Куріння та міцний алкоголь.
• Робота з пилом твердих порід дерева та з формальдегідом — столярні цехи, меблеве виробництво, лабораторії.
• Хвороба в близького кровного родича.

Частіше хворіють чоловіки; типовий вік — після сорока, але ця пухлина, на відміну від багатьох інших, трапляється і в молодих людей, тож вік не привід відмахнутися від однобічних скарг.

Як ставлять діагноз

Діагноз тримається на двох речах: побачити носоглотку й отримати шматочок тканини. Усе інше показує, наскільки далеко зайшла справа.

• Ендоскопія носоглотки — тонкий гнучкий ендоскоп через ніс під місцевим знеболенням. Лікар бачить саму пухлину, її розташування й розмір. Це дослідження, без якого діагноз не ставлять і не знімають.
• Біопсія — під час тієї самої ендоскопії беруть фрагмент тканини. Лише він остаточно відповідає, пухлина це чи ні і якої вона будови.
• МРТ голови та шиї найкраще показує, чи не проросла пухлина до основи черепа й по ходу нервів; при цій хворобі вона важливіша за комп'ютерну томографію.
• Комп'ютерна томографія та ПЕТ-КТ потрібні, щоб оцінити лімфовузли шиї й пошукати відсіви в інших органах.
• ДНК вірусу Епштейна — Барр у крові. Її кількість відображає обсяг пухлини, допомагає оцінити прогноз і потім першою сигналізує про повернення хвороби.
• Перевірка слуху й огляд стоматолога перед лікуванням, про який окрема розмова нижче.

Чим цю пухлину не знаходять: звичайним оглядом горла, аналізом крові «на онкомаркери», рентгеном пазух і УЗД шиї. УЗД побачить вузол на шиї, але не скаже, звідки він. Якщо вузол уже знайшли, правильний порядок — спершу шукати первинну пухлину в носоглотці, а не видаляти вузол наосліп.

Як лікують

Основний метод — променева терапія. Носоглотку оточують важливі структури, дістатися туди скальпелем важко, натомість пухлина добре відповідає на опромінення, тому операцію на первинному вогнищі майже не роблять. Хірургія лишається в запасі для вузлів на шиї, які не зникли після опромінення.

Опромінюють короткими сеансами в будні, курс триває кілька тижнів, лягати до лікарні зазвичай не потрібно. Сучасна методика веде промені з різних боків, точно повторюючи форму пухлини й щадячи слинні залози, очі та спинний мозок, — від цього прямо залежить тяжкість наслідків.

При поширеній пухлині до опромінення додають хіміотерапію: її проводять до курсу або одночасно з ним, крапельницями з проміжками в кілька тижнів. Спільне лікування переноситься важче, але помітно підвищує шанси.

Якщо хвороба повертається або дала відсіви, у хід ідуть повторне прицільне опромінення, інші схеми хіміотерапії та препарати, що знімають гальма з власного імунітету, — цей клас ліків за останні роки змінив становище при рецидивах.

Прогноз залежить насамперед від стадії. Пухлину, що не вийшла за межі носоглотки й найближчих лімфовузлів, опромінення часто виліковує повністю, і навіть при ураженні вузлів шиї шанси лишаються добрими. Найгірше, коли хвороба пішла за межі голови та шиї, — цим і пояснюється весь поспіх зі зверненням.

Що потрібно зробити до початку опромінення

Сходіть до стоматолога — це не формальність. Опромінення голови та шиї назавжди змінює кровопостачання щелепної кістки й роботу слинних залоз. Після нього видалення зуба в зоні опромінення може призвести до того, що кістка перестане загоюватися: розвивається остеорадіонекроз — тяжке ускладнення, яке лікується місяцями. Тому все, що підлягає видаленню чи лікуванню, роблять до початку курсу, лишаючи час на загоєння. Лікар заразом виготовить капи для фтору й пояснить, як тепер чистити зуби: без слини карієс розвивається стрімко.

Решта підготовки не менш важлива. Обговоріть харчування: під час курсу болить горло, зникає смак і вага йде швидко, тому іноді заздалегідь ставлять зонд або гастростому — не тому, що справи погані, а щоб не втрачати сили посеред лікування. Перевірте слух і щитоподібну залозу до лікування, щоб потім було з чим порівнювати. І киньте курити: куріння під час опромінення посилює запалення слизових оболонок і підвищує ймовірність повернення хвороби.

Побічні ефекти й життя після лікування

Під час курсу найчастіше турбують біль у роті й горлі, в'язка слина, втрата смаку, почервоніння шкіри шиї, нудота й утома. Терпіти мовчки немає сенсу: знеболення, полоскання й засоби від нудоти добирає лікувальна команда, а знятий вчасно біль дозволяє далі їсти.

Частина наслідків лишається надовго, і про них варто знати заздалегідь:

• сухість у роті — найчастіша скарга; допомагають часті ковтки води, зволожувальні спреї та замінники слини;
• швидкий карієс — звідси довічний фтор і огляди в стоматолога двічі на рік, а будь-яке видалення зуба обговорюється з онкологом;
• тугорухомість щелепи — запобігають щоденними вправами на відкривання рота, починати їх треба рано;
• зниження слуху й відчуття закладеності вуха;
• зниження функції щитоподібної залози — розвивається за місяці та роки, проявляється втомою, мерзлякуватістю, набором ваги, тому аналіз на гормони здають регулярно;
• ущільнення й скутість м'язів шиї, зміни ковтання.

Спостереження після лікування щільне: огляди з ендоскопією та знімки спершу кожні кілька місяців, потім рідше, плюс контроль вірусної ДНК у крові. Між візитами орієнтир простий: будь-яка нова однобічна ознака — закладеність вуха, що повернулася, вузол на шиї, кров із носа, оніміння обличчя — привід показатися раніше, не чекаючи чергової дати.

Онлайн-консультація лікаря

До діагнозу дистанційний прийом допомагає вирішити головне питання: це звичайна історія чи та, де потрібна ендоскопія. Лікар розпитає, з якого боку закладене вухо і як давно, чи була перед цим нежить, чи є вузол на шиї та чи змінюється він, чи буває кров у виділеннях, — і підкаже, яке обстеження просити й до якого фахівця йти.

Під час лікування онлайн зручно розбирати побічні ефекти: чим полоскати рот, що робити з в'язкою слиною та втратою ваги, як доглядати шкіру шиї, які ознаки вимагають термінового очного огляду. Після лікування — питання про сухість у роті, зуби, слух, гормони щитоподібної залози й про те, що означають свіжі результати.

Межі важливо знати: ані оглянути носоглотку, ані взяти біопсію, ані замінити променеву терапію розмова через екран не може, а при рясній кровотечі, різкому утрудненні дихання чи температурі на тлі хіміотерапії потрібен не прийом онлайн, а невідкладна допомога.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.