Рак носа та пазух носа

За носом і навколо нього лежить система порожнин: сама носова порожнина і чотири пари повітряних пазух — у щоках, у лобі, між очницями та глибше, біля основи черепа. Тут буває пухлина, і хвороба ця рідкісна: на сто тисяч людей за рік припадає приблизно один випадок, зазвичай після п'ятдесяти і частіше в чоловіків. Головна її особливість не в тяжкості, а в тому, що перші місяці вона має вигляд звичайної нежиті, — і саме тому варто знати, чим один ніс відрізняється від двох.

Чому її довго не помічають

Пухлина росте в закритій кістковій коробці і до пори нікуди не тисне. Людина відчуває рівно те, що восени відчуває кожен другий: закладеність, стікання по задній стінці горла, тяжкість під оком. Такі скарги пояснюють алергією, викривленою перегородкою, затяжним гайморитом чи поліпами — і пояснення майже завжди слушне, бо рак тут трапляється у тисячі разів рідше.

Відмінність одна і дуже проста: звичайні хвороби носа вражають його з обох боків, пухлина — з одного. Алергія закладає обидва ходи, застуда теж; а якщо кілька місяців не дихає лише права ніздря і лише з неї підтікає сукровиця, це вже не «хронічна нежить», хай скільки крапель випробувано. Друга насторожлива ознака — скарга не коливається: не минає після лікування, не відпускає влітку, не залежить від погоди, а поволі наростає.

Скринінгу, який вилучав би цю пухлину в здорових людей, не існує — вона надто рідкісна, щоб перевіряти всіх. Тому все тримається на увазі до односторонньої стійкої скарги.

Які ознаки мають насторожити

Поки пухлина всередині носа, вона проявляється скупо:

• закладеність однієї половини носа, яка не минає тижнями й місяцями;
• кров'янисті виділення або повторні носові кровотечі з одного боку;
• зниження чи втрата нюху;
• відчуття постійного стікання в горло, іноді з прожилками крові.

Коли вона виходить за межі пазухи, ознаки стають помітнішими і залежать від того, куди вона пішла. Угору й убік, до очниці: око починає сльозитися без причини, з'являється двоїння, око випинається або зміщується, страждає зір. Униз, до верхньої щелепи: німіє щока чи крило носа, розхитуються верхні зуби, перестає сідати знімний протез, на піднебінні або на ясні з'являється випинання. Убік: не відкривається до кінця рот, закладає і болить одне вухо — пухлина перекриває слухову трубу. Окремо стоїть збільшений щільний безболісний лімфовузол на шиї, що тримається довше за три тижні.

Жодна з цих ознак сама по собі не означає раку: щока німіє після стоматолога, вухо закладає при отиті, ніс кровить від сухого повітря. Значення має поєднання — один бік, стійкість і наростання.

Що підвищує ризик

Найвідоміший і найдоведеніший зв'язок — професійний. Багаторічне вдихання деревного пилу, надто від твердих порід, помітно підвищує ризик пухлини решітчастої пазухи; у групі ризику столяри, меблярі, паркетники. Подібно діє пил шкіри на шкіряних і взуттєвих виробництвах. Далі йдуть сполуки нікелю та хрому, формальдегід, виробництво ізопропілового спирту. Між шкідливим стажем і хворобою минають десятиліття, тому занедужують зазвичай уже після того, як пішли з тієї роботи.

Куріння підвищує ризик і тут, як майже за всіх пухлин голови та шиї. Має вагу опромінення голови в дитинстві — наприклад, при лікуванні ретинобластоми. Обговорюють і внесок вірусу папіломи людини, але він вивчений значно гірше, ніж при пухлинах горла.

Що з цього можна застосувати. Якщо на роботі є пил, респіратор і витяжка не формальність, а єдине, що справді знижує ризик, і користуватися ними треба всі роки, а не в дні перевірок. Відмова від куріння працює і після довгого стажу. А тим, хто багато років працював з деревом чи шкірою, варто пам'ятати про свою біографію і не відмахуватися від односторонньої закладеності, навіть якщо вона видається дрібницею.

Як ставлять діагноз

Починається все з огляду ЛОР-лікаря: він дивиться ніс, рот і горло, перевіряє чутливість обличчя, рухливість ока і промацує шию. Далі — ключові дослідження.

• Ендоскопія носа. Тонка гнучка або жорстка трубка з камерою заводиться в порожнину носа і показує те, чого не видно ні при огляді з дзеркалом, ні на знімку. Робиться під місцевим знеболенням і триває кілька хвилин.
• Біопсія. Шматочок тканини беруть просто під час ендоскопії і відправляють на дослідження під мікроскопом. Лише воно ставить діагноз і визначає тип пухлини — від нього залежить усе подальше лікування.
• Комп'ютерна томографія показує кістку: чи зруйнована стінка пазухи, чи зачеплена основа черепа.
• МРТ відрізняє пухлину від звичайного скупчення слизу за нею — на КТ вони мають однаковий вигляд — і показує, чи вийшла пухлина в очницю або до оболонок мозку.
• УЗД шиї і за потреби пункція лімфовузла перевіряють, чи не пішли клітини у вузли.

Чим цю пухлину не знаходять. Звичайний рентген пазух тут марний: він покаже затемнення, і точнісінько таке саме затемнення дає банальний гайморит. Аналізи крові теж нічого не вирішують — спеціального маркера в цієї хвороби немає, і нормальні аналізи не скасовують потреби зазирнути в ніс. І ще одне правило, про яке варто знати: будь-який видалений поліп відправляють на гістологію, а односторонній поліп у дорослого потребує такої перевірки обов'язково — частина пухлин має саме такий вигляд.

Результату біопсії зазвичай чекають один-два тижні. Затримка не означає, що знайшли погане: найчастіше зразок просто потребує додаткового фарбування.

Як лікують

План складає не один лікар, а команда: ЛОР-хірург, онколог, променевий терапевт, за потреби нейрохірург, офтальмолог і щелепно-лицевий хірург. Вибір залежить від типу пухлини, її розміру, від того, куди вона проросла, і від загального стану людини.

Основа лікування — операція. Багато пухлин сьогодні видаляють через ніс, ендоскопічно, без розрізів на обличчі; при більшому поширенні потрібен відкритий доступ, іноді за участю нейрохірурга, якщо зачеплена основа черепа. Разом із пухлиною забирають смужку здорової тканини навколо — інакше лишається ризик повернення. Якщо довелося видалити частину верхньої щелепи чи піднебіння, дефект закривають: власними тканинами, титановою пластиною або знімним протезом-обтуратором, який робить мовлення і їжу звичними. Рубці на обличчі бувають не завжди і з часом бліднуть.

Променеву терапію призначають після операції, щоб зменшити ймовірність повернення, або як основний метод, якщо оперувати не можна чи пухлину виявлено рано і вона добре піддається опроміненню. Хіміотерапію застосовують, щоб зменшити пухлину перед операцією, разом з опроміненням при місцево поширеній хворобі або для стримування процесу, коли він вийшов за межі голови та шиї.

Якщо вилікувати пухлину не можна, лікування не припиняється, а змінює мету: стримати ріст, зняти біль, відновити дихання, підтримати харчування. Цим займається служба паліативної допомоги, і залучати її має сенс рано, а не наприкінці.

Після лікування: чого чекати

Ніс після операції та опромінення працює інакше. Слизова сохне, утворюються кірки, нюх може не повернутися зовсім — а разом із ним змінюється й смак їжі, бо більша його частина тримається на запаху. Регулярні промивання сольовим розчином стають щоденною звичкою: вони прибирають кірки і помітно полегшують дихання. Лікар покаже, як робити це правильно.

Опромінення ділянки очниці може лишити сухість ока або, навпаки, постійну сльозотечу через звуження слізного каналу; і те й інше розв'язується, про це говорять з офтальмологом. Після променевої терапії на верхню щелепу особливу увагу приділяють зубам: їх приводять до ладу до початку лікування, бо потім видалення зуба в опроміненій зоні гоїться погано.

Спостереження після лікування будується навколо огляду з ендоскопом і триває довго. Повернення хвороби найчастіше помічають саме так — раніше, ніж з'являться скарги. Між візитами орієнтир простий: будь-яка нова одностороння закладеність, кров, біль чи оніміння — привід зателефонувати своїй команді, не чекаючи планової дати. Відмова від куріння після лікування знижує ризик і повернення, і другої пухлини.

Коли потрібна невідкладна допомога

Викликайте швидку (в Іспанії, Італії, Португалії, Польщі та Україні — єдиний номер 112), якщо:

• почалася рясна носова кровотеча, яку не вдається спинити притисканням крил носа за десять-п'ятнадцять хвилин, або кров рясно тече в горло;
• різко зник чи погіршився зір на одне око, око стало болючим і нерухомим, з'явилося стійке двоїння;
• сильний головний біль поєднується з високою температурою, неможливістю притиснути підборіддя до грудей, блюванням або сплутаністю свідомості;
• стало важко дихати.

Зверніться до лікаря того самого дня, якщо різко набрякла й почервоніла повіка чи щока, піднялася температура і око стало гірше рухатися. Запишіться на прийом без зволікання, якщо одна половина носа не дихає довше за кілька тижнів, якщо з однієї ніздрі повторно йде кров, якщо оніміла щока, захиталися верхні зуби або на шиї тримається щільний вузол. Це не значить, що у вас рак: у більшості знайдуть щось інше і цілком виправне. Але перевірити це має лікар, а не пошуковий рядок.

Онлайн-консультація лікаря

Дистанційний прийом добрий на першому кроці — коли незрозуміло, звичайна це нежить чи щось інше. Лікар розбере по порядку: з одного боку чи з обох, скільки триває, чи була кров, чи змінювався нюх, чим уже лікувалися і з яким результатом, ким працювали. За цими відповідями він скаже, чи досить лікування в сімейного лікаря, чи потрібен ЛОР з ендоскопом, і як швидко.

Онлайн зручно розібрати і те, що вже почалося: що означає висновок КТ або МРТ, чого чекати від майбутньої операції, які питання поставити хірургові, як доглядати ніс після лікування, що робити із сухістю, кірками і втратою нюху. Межі очевидні: зазирнути в ніс і взяти біопсію через екран не вийде, а при сильній кровотечі чи раптовій втраті зору потрібна не розмова, а швидка.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.