Рак яєчників

Рак яєчників — злоякісна пухлина, що росте в яєчнику, у матковій трубі або у вистилці черевної порожнини. Небезпечний він не швидкістю росту, а тим, що перші скарги в нього найзвичайніші: живіт здувається, швидко настає ситість, тягне низ живота, частіше хочеться в туалет. Їх роками списують на вік і харчування. Різниця між випадковою важкістю в животі та хворобою — не в самому відчутті, а в тому, що воно повторюється майже щодня і з’явилося нещодавно.

Скарги, які повторюються день у день

На увагу заслуговують чотири ознаки, якщо вони тримаються більше двох-трьох тижнів і виникають майже щодня:

• здуття живота, яке не минає. Не після святкової вечері й не перед місячними, а стійке: спідниця й пасок стали тісними, живіт надвечір не спадає;
• швидке насичення і втрата апетиту. Людина з’їдає половину звичної порції й відчуває, що більше не лізе;
• біль або тиск унизу живота і в тазі, іноді з віддачею в поперек;
• часті й раптові позиви до сечовипускання без ознак циститу.

Рідше, а на пізніх стадіях частіше, додаються постійна втома, втрата ваги без дієти, печія, закрепи чи пронос, біль під час близькості, кров’янисті виділення після менопаузи і живіт, що росте попри схуднення.

Більшість хворих старші за п’ятдесят, але рак яєчників трапляється і в молодих жінок, і в тих, кому яєчники видалили: пухлина може початися в матковій трубі або в очеревині.

Чому ці скарги легко списати на інше

Ті самі відчуття дають стани, що трапляються в десятки разів частіше: синдром подразненого кишківника, доброякісні кісти яєчника, міома матки, ендометріоз, целіакія, дивертикулярна хвороба, перебудова організму в менопаузі. У більшості жінок із такими скаргами раку не виявиться — і це не привід не обстежуватися.

Є одне правило, яке варто запам’ятати, бо саме на ньому найчастіше втрачають час. Синдром подразненого кишківника майже ніколи не починається вперше після п’ятдесяти. Якщо жінка за п’ятдесят уперше в житті отримує «схоже на подразнений кишківник», це діагноз-виключення, і до нього треба перевірити яєчники. Те саме стосується «гастриту», який не відповідає на лікування, і здуття, яке пояснюють клімаксом.

Кров’янисті виділення після менопаузи — окремий сигнал. Найчастіше вони не пов’язані з яєчниками, але завжди потребують обстеження і ніколи не вважаються варіантом норми.

Коли потрібна невідкладна допомога

Зверніться по допомогу негайно — викличте швидку (в Іспанії, Італії, Португалії, Польщі та Україні це єдиний номер 112) або їдьте до приймального відділення, якщо:

• живіт різко здувся, переймоподібно болить, почалося блювання, і при цьому не відходять ні випорожнення, ні гази — так виявляється непрохідність кишківника;
• раптово, за хвилини, виник дуже сильний біль з одного боку внизу живота, з нудотою, блюванням, холодним потом або зомлінням — можливий перекрут чи розрив утвору в яєчнику;
• живіт швидко росте, і разом із цим стало важко дихати навіть у спокої;
• з’явилася задишка, різкий біль у грудях, кров під час кашлю або набрякла й заболіла одна гомілка — при пухлинах підвищується згортання крові, і тромби бувають першим проявом хвороби;
• рясна кровотеча з піхви, слабкість, запаморочення;
• висока температура з болем у животі.

Того самого дня, але без швидкої, варто показатися лікареві, якщо біль у животі посилюється день у день, якщо ви перестали їсти й пити або якщо після нещодавньої операції чи хіміотерапії піднялася температура.

Що підвищує ризик

Головний чинник — вік: ризик помітно зростає після менопаузи. Решта складається зі спадковості, гормональної історії та здоров’я загалом:

• успадковані поломки генів — насамперед BRCA1 і BRCA2, а також гени синдрому Лінча;
• рак яєчників, грудей, матки чи кишківника в матері, сестри, доньки, а іноді й по батьковій лінії;
• перенесений рак молочної залози;
• ендометріоз;
• ранній початок менструацій і пізня менопауза, відсутність вагітностей — тобто більша за життя кількість овуляцій;
• замісна гормональна терапія — ризик підвищується незначно і знижується після її припинення;
• зайва вага і куріння;
• променева терапія на ділянку таза в минулому.

Важливо, що видалення яєчників не обнуляє ризик: частина пухлин, які називають раком яєчників, насправді починається в матковій трубі або в очеревині. Тому скарги після операції не можна пояснювати тим, що «вже нема чому боліти».

Що справді знижує ризик

Повністю запобігти раку яєчників не можна, але дещо доведено:

• комбінована гормональна контрацепція помітно знижує ризик, і захист тримається роками після відміни;
• вагітності та грудне вигодовування;
• перев’язка або видалення маткових труб, якщо операція на органах таза все одно попереду;
• відмова від куріння та нормалізація ваги.

Окрема розмова — родини з BRCA і синдромом Лінча. Там обговорюють генетичне консультування та профілактичне видалення труб і яєчників після того, як жінка реалізувала плани щодо дітей: це єдиний захід, який справді знижує смертність у цій групі.

І чесно про скринінг: перевіряти всіх поспіль аналізом на CA-125 та УЗД безглуздо. Великі дослідження показали, що такий скринінг дає багато хибних тривог, веде до непотрібних операцій і не зменшує кількості смертей. Тому жінкам без чинників ризику його «про всяк випадок» не призначають, а покладатися треба на увагу до стійких симптомів.

Як обстежують

Прийом починається з розпитування та огляду: лікар обмацує живіт і проводить гінекологічний огляд, шукаючи утвір або рідину. Огляд можна попросити проводити при супровідній особі й зупинити будь-якої миті.

• УЗД малого таза, частіше внутрішньопіхвовим датчиком. Це основний перший метод: він бачить сам утвір, його будову, кровоплин і рідину в животі.
• Аналіз крові на CA-125. Допоміжний, а не вирішальний. Він підвищується при ендометріозі, міомі, запаленні, вагітності, хворобах печінки і навіть під час місячних, а водночас залишається нормальним у частини жінок із раннім раком. Нормальний CA-125 не виключає пухлину. У молодих жінок додатково дивляться маркери гермінативних пухлин.
• КТ грудної клітки, живота й таза — щоб зрозуміти поширеність.
• Взяття тканини або рідини: пункція під контролем УЗД, лапароскопія через прокол у животі або операція. Діагноз ставить лише дослідження тканини під мікроскопом — ні аналіз крові, ні знімок самі по собі раку не доводять.
• Генетичне дослідження крові та самої пухлини. Воно потрібне не лише родичам: від результату залежить вибір ліків.

Якщо обстеження нічого не знайшло, а скарги тримаються місяць і довше, поверніться до лікаря. Невеликі пухлини, надто після менопаузи, на першому УЗД видно не завжди.

Як лікують

План залежить від типу пухлини, її поширеності та загального стану. Основних методів два — операція і хіміотерапія, і майже завжди їх поєднують.

Операція. Зазвичай видаляють обидва яєчники з трубами, матку і чепець, беруть матеріал із різних ділянок черевної порожнини, щоб точно визначити стадію. За поширеної пухлини хірург намагається прибрати максимум видимої тканини, іноді з ділянкою кишки; від того, скільки вдалося видалити, результат залежить найбільше. Молодій жінці з ранньою стадією або з гермінативною пухлиною іноді вдається зберегти матку й один яєчник — це питання обговорюють до операції, а не після.

Хіміотерапія. Використовують схеми на основі препаратів платини. Їх призначають після операції, а за великого обсягу пухлини — спершу кілька курсів, щоб операція стала можливою, і продовжують після неї.

Таргетні препарати. Інгібітори PARP приймають тривало після хіміотерапії, щоб відтермінувати повернення хвороби; особливо вони дієві при поломках BRCA. Застосовують і препарати, що пригнічують ріст судин пухлини.

Гормональна терапія підходить рідкісним повільно зростаючим видам. Променеву терапію при раку яєчників використовують нечасто — здебільшого щоб зняти біль або спинити кровотечу.

Після лікування і далі

Якщо яєчники видалено до природної менопаузи, вона настає одразу і переноситься важче за поступову: припливи, порушений сон, сухість, пришвидшена втрата кісткової маси. Говорити про це з лікарем варто заздалегідь: питання гормональної терапії вирішується індивідуально, і відмова «за умовчанням» не завжди виправдана.

Після лікування призначають регулярні огляди. Між візитами звертайтеся, не чекаючи черги, якщо повернулися здуття і біль, якщо знову швидко настає ситість, якщо з’явилися задишка чи набряк ноги: повернення хвороби розпізнають за тими самими ознаками, що й початок.

Коли вилікувати пухлину неможливо, лікування не закінчується — змінюється мета: стримувати хворобу і знімати симптоми. Цим займається паліативна служба, і залучати її краще рано: вона помітно поліпшує самопочуття і не скасовує протипухлинного лікування. Підтримка потрібна й близьким, про неї варто просити.

Онлайн-консультація

Онлайн-прийом добре підходить для першого кроку, коли незрозуміло, що відбувається. Лікар докладно розпитає, як давно і як часто турбує живіт, що змінилося в їжі, випорожненнях і сечовипусканні, що з менструаціями, чи були онкологічні хвороби в родині, — і скаже, чи потрібна термінова допомога і з яких обстежень починати.

Також онлайн зручно розібрати вже готові результати: висновок УЗД, показник CA-125, опис КТ. Лікар пояснить, що означають формулювання у висновку, чому нормальний аналіз не знімає питання і які запитання поставити на очному прийомі. Якщо діагноз уже поставлено, можна обговорити план лікування, побічні ефекти і те, як їх полегшити.

Чого онлайн зробити не можна: оглянути, обмацати живіт, зробити УЗД і взяти тканину на дослідження. І якщо з’явилися ознаки з розділу про невідкладну допомогу, не пишіть повідомлення — викликайте швидку.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.