Порушення серцевого ритму (аритмія)

Серце має власну електричну систему: вона задає частоту й стежить, щоб передсердя та шлуночки скорочувалися по черзі. Збій у ній означає, що серце б'ється надто швидко, надто повільно або нерівно, — це й називають аритмією. Більшість таких збоїв нешкідливі. Небезпека окремих видів не пов'язана з силою відчуттів: найнеприємніша на слух аритмія може виявитися безпечною, а загрозлива — майже не відчуватися.

Що людина при цьому відчуває

• серце гупає, тріпоче або наче провалюється — від кількох секунд до кількох годин;
• перебої: пропуск удару, а слідом сильний поштовх у грудях;
• задишка при навантаженні, а іноді й у спокої, швидка втомлюваність;
• запаморочення, потемніння в очах, відчуття близької непритомності;
• тиск або дискомфорт у грудях.

У літніх усе це нерідко зводиться до самої лише слабкості та задишки, без відчуття серцебиття. А частина аритмій не відчувається зовсім: миготливу аритмію в багатьох знаходять випадково на плановій ЕКГ або вже після інсульту. Тому після шістдесяти варто зрідка перевіряти пульс на зап'ясті й при доброму самопочутті.

Де закінчується норма

У спокої серце дорослого робить від 60 до 100 ударів за хвилину. У тренованих людей і уві сні пульс 45–55 — це норма, а не хвороба. У дітей і молодих дорослих ритм помітно пришвидшується на вдиху й уповільнюється на видиху: це дихальна аритмія, теж варіант норми.

Поодинокі позачергові скорочення бувають майже в усіх. Якщо серце здорове, вони не небезпечні, хоча відчуваються неприємно й посилюються в тиші, перед сном, після кави чи безсонної ночі. Пришвидшення при навантаженні, хвилюванні й температурі — теж норма.

Розбиратися варто, якщо напад починається й обривається раптово; якщо пульс нерівний постійно або в спокої стійко вищий за 100 чи нижчий за 40; якщо серцебиття йде з непритомністю, задишкою в спокої або болем у грудях.

Чим види відрізняються один від одного

• Миготлива аритмія. Найчастіша, і з віком дедалі частіша. Пульс цілком нерівний, удари різної сили й через різні проміжки. Головна небезпека — не саме серцебиття, а згустки крові, які утворюються в погано скоротливому передсерді й потрапляють у судини мозку.
• Надшлуночкова тахікардія. Напад рівного дуже частого серцебиття, починається й обривається різко. Буває в молодих і здорових, життю зазвичай не загрожує та добре лікується.
• Позачергові скорочення. Ті самі перебої й «провали». Важлива не їхня наявність, а кількість і стан серця в іншому.
• Рідкий пульс і блокади. Слабкість, млявість, непритомність. Іноді винні ліки, що вповільнюють ритм, і тоді досить переглянути їх із лікарем.
• Шлуночкові аритмії. Найнебезпечніші: непритомність без передвісників або зупинка серця. Частіше в людей із перенесеним інфарктом, ураженням серцевого м'яза чи спадковим синдромом.

Коли потрібна екстрена допомога

Викликайте швидку допомогу (у Європі — номер 112), якщо з'явилося бодай одне:

• біль або тяжкість у грудях на тлі частого чи нерівного серцебиття;
• непритомність без передвісників, надто при навантаженні або у воді;
• серцебиття із задишкою в спокої, холодним потом, різкою блідістю;
• напад частого серцебиття триває понад півгодини й не минає;
• нерівний пульс разом із перекосом обличчя, слабкістю в руці чи нозі, сплутаною мовою — це інсульт, лік іде на хвилини.

Якщо людина знепритомніла й не дихає нормально, викликайте допомогу, починайте натискання на грудну клітку й попросіть принести дефібрилятор.

Спадкові причини та раптова смерть у молодому віці

Частина аритмій передається у спадок і пов'язана з вродженими особливостями серцевого м'яза або його електричних каналів. Носії виглядають здоровими й до першої пригоди ні на що не скаржаться. Саме з цією групою пов'язана раптова смерть молодих спортсменів.

Насторожити мають:

• непритомність під час фізичного навантаження, при плаванні або від різкого звуку на кшталт будильника;
• непритомність на тлі сильної емоції — переляку, сварки;
• раптова смерть родича молодшого за 40–50 років, зокрема нез'ясоване утоплення чи аварія без видимої причини;
• випадки нез'ясованої епілепсії або ранньої установки кардіостимулятора в родині.

Розповісти про це лікареві краще самому: таке питання ставлять не завжди, а воно змінює хід обстеження. Знадобляться ЕКГ і УЗД серця, часто ЕКГ найближчих родичів. При підтвердженому діагнозі частина звичних ліків протипоказана: деякі антибіотики, протигрибкові, протиблювотні й антидепресанти впливають на електрику серця, і попереджати про це доведеться кожного лікаря.

Що запускає збій ритму

Доволі часто річ не в самому серці:

• надлишок гормонів щитоподібної залози, недокрів'я, висока температура, зневоднення;
• нестача калію та магнію — приміром, на тлі сечогінних, блювання чи проносу;
• зупинки дихання уві сні в людей, що хроплять, — часта й недооцінена супутниця миготливої аритмії;
• алкоголь, зокрема один вечір із перебором, нікотин, кофеїн і енергетики, стимулювальні речовини;
• ліки: засоби від нежитю із судинозвужувальною дією, надмірна доза гормонів щитоподібної залози, окремі препарати названих вище класів;
• високий тиск, ішемічна хвороба, вади клапанів, перенесене запалення серцевого м'яза.

Багато з цих причин усувні, і тоді ритм налагоджується сам, без лікування самої аритмії.

Як упіймати епізод на записі

Звичайна ЕКГ показує лише ті секунди, поки людина лежить під апаратом. При рідких нападах вона майже завжди нормальна, і це не означає, що все гаразд. Тому використовують:

• добове чи тижневе моніторування, наклеювані монітори на два тижні;
• реєстратор, який людина вмикає сама в момент нападу;
• підшкірний реєстратор на місяці — при рідких нез'ясованих непритомностях;
• УЗД серця, щоб зрозуміти, чи здорові м'яз і клапани;
• пробу з навантаженням, якщо напади пов'язані з рухом;
• аналізи крові: гемоглобін, калій, магній, показники щитоподібної залози.

Розумний годинник помічає нерівний ритм і знімає просту ЕКГ: запис варто зберегти й показати лікареві, але діагноз ставлять за розшифруванням, а не за значком на екрані. Найцінніше ви можете зробити самі: під час нападу порахувати пульс і відзначити час початку й кінця, рівний він чи збивчастий. Це скаже лікареві більше, ніж «було погано».

Що дає лікування

Багатьом лікування не потрібне зовсім: вистачає спостереження й усунення провокатора. В інших випадках вибір залежить від виду аритмії та її причини.

• Ліки. Уповільнюють ритм або втримують правильний: найчастіше бета-блокатори й антиаритмічні препарати. Добирає їх лікар, а кидати різко, надто бета-блокатори, не можна.
• Захист від інсульту. При миготливій аритмії окремо вирішують питання про антикоагулянти — за сукупністю ризиків, а не за самопочуттям. Аспірин цього завдання не розв'язує.
• Абляція. Точкове припікання або охолодження ділянки, що запускає аритмію; при надшлуночковій тахікардії часто позбавляє від неї назавжди.
• Кардіоверсія. Відновлення ритму розрядом під коротким наркозом.
• Пристрої. Кардіостимулятор при стійко рідкому пульсі й блокадах, імплантований дефібрилятор — при високому ризику небезпечних аритмій.

Прийоми, що обривають напад надшлуночкової тахікардії, — натужування, умивання холодною водою — працюють, але застосовувати їх можна лише після того, як лікар показав їх саме вам, і ніколи при болю в грудях чи переднепритомному стані.

Онлайн-консультація

На онлайн-прийомі лікар розбере, як виглядають ваші напади, збере сімейну історію, подивиться зроблені ЕКГ і записи з годинника, пояснить, яке обстеження впіймає аритмію саме у вашому випадку, і підкаже, що робити при наступному нападі.

Екстреної допомоги така розмова не замінює: при непритомності, болю в грудях або ознаках інсульту потрібно телефонувати до екстреної служби, а не записуватися на прийом.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.