Поліомієліт

Поліомієліт — кишкова вірусна інфекція, яка в більшості заражених минає непомітно, а в небагатьох руйнує рухові нервові клітини й залишає людину з паралічем на все життя. Масова вакцинація звела кількість випадків до поодиноких: дикий вірус зберігається лише в окремих районах Афганістану та Пакистану, а Європа дістала статус вільної від поліомієліту на початку двохтисячних. Але вірус не зник, і хвороба повертається туди, де охоплення щепленнями падає, тож знати про неї варто й сьогодні.

Що вірус робить із нервовою системою

Поліовірус потрапляє через рот, розмножується в горлі та кишківнику і звідти виходить із випорожненнями. У більшості людей на цьому все й закінчується. Але іноді вірус проникає в кров, а з крові — у спинний мозок, де обирає дуже певну мішень: рухові нейрони передніх рогів, ті самі клітини, які наказують м'язам скорочуватися.

Звідси всі особливості хвороби. Загиблі нейрони не відновлюються, тому м'яз, що втратив свій нерв, слабшає й із часом усихає. Чутливість при цьому зберігається: людина відчуває дотик і біль у паралізованій нозі, і саме це відрізняє поліомієліт від ушкодження спинного мозку. Ураження йде нерівномірно — одна нога може бути знерухомлена повністю, друга майже не зачеплена. Якщо вірус дістається стовбура мозку, страждають м'язи горла й дихання, і тоді хвороба стає смертельно небезпечною.

Як він передається

Головний шлях — фекально-оральний. Вірус виділяється з випорожненнями хворого протягом кількох тижнів, потрапляє на руки, предмети, у воду й продукти, а звідти до рота іншої людини. Рідше зараження відбувається повітряно-крапельним шляхом, через краплі слини при кашлі й розмові.

Заразною людина стає ще до появи скарг і лишається такою певний час після одужання. Особливість поліовірусу в тому, що носій, у якого немає жодного симптому, поширює його так само, як хворий, — тому спалах помічають не за кашлем, а за аналізами стічних вод. Від першого контакту до легких скарг минає близько тижня, до паралічу — до трьох тижнів.

Звичайне миття рук із милом, чиста питна вода й окремий посуд знижують ризик, але по-справжньому перериває передачу лише щеплення.

Як перебігає хвороба

У більшості заражених немає жодних ознак, і про зустріч із вірусом вони не дізнаються ніколи.

Приблизно у чверті з'являється коротке нездужання, схоже на будь-яку іншу інфекцію:

• підвищена температура;
• біль у горлі, іноді нудота й рідкі випорожнення;
• головний біль;
• біль у м'язах;
• виражена втома.

За кілька днів усе минає. У частини людей услід за цим розвивається запалення мозкових оболон: сильний головний біль, скутість у шиї, непереносимість світла — стан тяжкий, але зазвичай завершується одужанням без втрати рухів.

Найрідкісніший і найтяжчий варіант — паралітичний. Він розвивається швидко, за години або пару днів, на тлі температури й м'язового болю. Кволість найчастіше починається з ніг, захоплює м'язи нерівномірно й не супроводжується онімінням. Частина сили повертається протягом найближчих місяців, але цілком відновлюються далеко не всі: слабкість, деформація суглобів і вкорочення кінцівки можуть залишитися назавжди.

Коли потрібна швидка допомога

Викликайте швидку за єдиним європейським номером 112, якщо в дорослого чи дитини з'явилося бодай одне з такого:

• рука, нога або частина тіла перестали рухатися чи помітно ослабли за лічені години;
• важко дихати, бракує повітря в положенні лежачи, мова стала тихою й уривчастою;
• людина захлинається водою, слина збирається в роті, голос став гугнявим;
• кволість піднімається знизу вгору і вже дійшла до тулуба;
• висока температура поєднується із сильним головним болем, блюванням і скутістю шиї.

Порушення дихання й ковтання — головна безпосередня загроза при поліомієліті, і зволікати з ними не можна. Якщо людина нещодавно повернулася з країни, де вірус ще трапляється, або контактувала з приїжджими звідти, скажіть про це під час виклику — від цього залежить, які аналізи візьмуть у перші години.

Що ще спричиняє раптову кволість у кінцівках

Гостро розвинена млява слабкість — не діагноз, а сигнал, за яким стоїть чимало станів. Розрізняти їх обов'язково, бо лікування в них різне:

• синдром Гієна-Барре — слабкість симетрична, піднімається від стоп угору, супроводжується онімінням і поколюванням, температури на початку зазвичай немає; лікується введенням імуноглобуліну або очищенням плазми;
• гострий млявий мієліт, спричинений іншими кишковими вірусами, — картина майже невідрізненна від поліомієліту, розрізняють за аналізами;
• поперечний мієліт — є чітка межа порушеної чутливості на тулубі й затримка сечі;
• ботулізм — слабкість іде згори вниз, починається з двоїння в очах, опущених повік і сухості в роті;
• здавлення спинного мозку пухлиною, грижею чи гематомою — зазвичай із болем у спині;
• різке падіння калію в крові — раптова кволість без температури, що швидко минає після поповнення;
• у дитини, яка перестала ставати на ногу, частіше виявляється не параліч, а запалення кульшового суглоба після перенесеної застуди або травма, про яку вона не розповіла.

Розмежовують ці стани за оглядом, дослідженням спинномозкової рідини, магнітно-резонансною томографією та дослідженням проведення по нервах. При підозрі на поліомієліт вірус шукають у калі, і одного негативного аналізу замало: належить зібрати дві проби в різні дні, а негативний результат за типової картини діагноз не знімає.

Щеплення — єдиний надійний захист

Ліків від поліомієліту немає, тому весь сенс боротьби з ним у вакцинації. Існують дві вакцини. Інактивована вводиться уколом, містить убитий вірус і не може спричинити захворювання. Жива ослаблена дається в рот краплями, створює захист ще й у кишківнику і тому краще перериває передачу вірусу в осередку спалаху.

Перші дози діти отримують на першому році життя, далі йдуть повторні — у дошкільному віці та в підлітковому. Точні строки й набір вакцин різняться від країни до країни, тому орієнтуватися треба на національний календар щеплень, а не на схему з інтернету. Повний курс — це всі належні дози, включно з ревакцинаціями: незакінчений курс захищає гірше.

Щеплення можна зробити в будь-якому віці, якщо його ніколи не робили або якщо документи загублено. Воно потрібне й тим, хто вже хворів на поліомієліт: типів вірусу кілька, і перенесена хвороба захищає лише від одного.

Окрема тема — вірус вакцинного походження. Ослаблений вірус із живої вакцини певний час виділяється з випорожненнями щепленої дитини, і там, де щеплено мало людей, він циркулює від людини до людини й поступово повертає собі здатність спричиняти параліч. Саме такі штами знаходять у стічних водах міст, де охоплення щепленнями впало. Довід тут рівно зворотний до поширеного: що вище охоплення, то швидше такий вірус зникає.

Якщо ви збираєтеся до країни, де поліомієліт ще трапляється, обговоріть подорож із лікарем заздалегідь: може знадобитися додаткова доза. Деякі країни вимагають документ про щеплення при в'їзді або виїзді.

Чим допомагають хворому

Препарату, що вбиває поліовірус, не існує. Лікування підтримує організм, поки триває хвороба, і обмежує майбутні наслідки. Воно охоплює:

• спокій у гострому періоді, коли будь-яке навантаження на слабнучий м'яз шкідливе;
• знеболення й зняття м'язових спазмів теплими обгортаннями;
• апаратну підтримку дихання, якщо ослабли дихальні м'язи;
• харчування через зонд при порушеному ковтанні;
• ранню й дуже обережну лікувальну фізкультуру, розтяжки та правильне вкладання кінцівок, щоб суглоби не застигли в незручному положенні.

Далі підключається тривале відновлення: заняття з фізичним терапевтом, ортези й взуття на замовлення, засоби пересування. Іноді потрібні операції — подовження сухожилків, виправлення деформації стопи, вирівнювання різниці в довжині ніг. Багато людей, які перенесли поліомієліт у дитинстві, живуть активно десятиліттями.

Постполіомієлітичний синдром

Через п'ятнадцять, тридцять, іноді сорок років після хвороби в частини перехворілих з'являється нова слабкість — у тих м'язах, що постраждали тоді, а іноді й у тих, які здавалися цілими. До неї додаються швидка втомлюваність, біль у м'язах і суглобах, погана переносимість холоду, а в декого — труднощі з ковтанням і задишка.

Пояснюють це тим, що вцілілі нервові клітини роками працювали за загиблі, взявши на себе чужі м'язові волокна, і з часом перевантаження дається взнаки. Це не повторне зараження і не заразний стан.

Ліків від нього немає, але допомагає розумний розподіл сил: робота з перервами до настання втоми, а не крізь неї, добір палиці чи ортеза, зменшення зайвого навантаження на суглоби, дихальна підтримка уві сні при нічній нестачі повітря. Нову слабкість у перехворілого не можна списувати на вік без обстеження — під неї маскуються й інші хвороби.

Онлайн-консультація

Онлайн-прийом добре надається для питань довкола поліомієліту, які не потребують огляду: розібрати щеплювальні записи й зрозуміти, чи завершено курс; спланувати вакцинацію перед подорожжю; обговорити, що робити дорослому, який ніколи не щепився; з'ясувати, чи потрібна дитині додаткова доза, якщо частину щеплень зроблено в іншій країні за іншою схемою.

Лікар також допоможе людині, яка перехворіла на поліомієліт давно: обговорити нову слабкість і втомлюваність, накреслити план обстеження, дібрати режим навантажень і розібратися, до яких фахівців звертатися. А при гостро виниклій кволості в кінцівках або утрудненому диханні онлайн-консультація не підходить — тут потрібна швидка.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.