Лобно-скронева деменція
Ця форма деменції ламає звичне уявлення про хвороби мозку в літніх. Вона частіше починається не після сімдесяти, а між сорока п'ятьма й шістдесятьма п'ятьма…
На цій сторінці
Ліки, які часто застосовують при Лобно-скронева деменція
Лише з інформаційною метою. Перед застосуванням будь-яких ліків проконсультуйтеся з лікарем.
Лікарська форма: РОЗЧИН ДЛЯ ІН'ЄКЦІЙ, 50 мг рисперидонуДіюча речовина: РисперидонВиробник: Janssen Cilag S.A.Потрібен рецептЛікарська форма: КАПСУЛА, 60 мгДіюча речовина: duloxetineВиробник: Viatris Pharmaceuticals S.L.U.Потрібен рецептЛікарська форма: ТАБЛЕТКА, 2 мгДіюча речовина: РисперидонВиробник: Grindeks AsПотрібен рецепт
Ця форма деменції ламає звичне уявлення про хвороби мозку в літніх. Вона частіше починається не після сімдесяти, а між сорока п'ятьма й шістдесятьма п'ятьма роками, і не із забудькуватості. Першою змінюється сама людина: вдача, манери, ставлення до рідних — або мовлення, з якого поступово зникають слова. Пам'ять при цьому довго лишається майже недоторканою, і саме тому родини роками шукають пояснення в чому завгодно іншому: у депресії, у кризі середнього віку, у конфлікті на роботі. Розуміння приходить пізно, а від нього залежить і те, як поводитися з людиною, і те, які рішення встигнути ухвалити.
Коли змінюється вдача
Найчастіший варіант хвороби починається з поведінки. Зміни здаються не медичними, а моральними — наче людина стала гіршою, — і в цьому головна пастка.
- Зникає відчуття межі: зауваження вголос про чужу зовнішність, відверті жарти з незнайомими, розмови на теми, яких раніше людина уникала.
- Вчинки стають імпульсивними: великі необдумані покупки, позики, азартні ігри, раптове рішення покинути роботу.
- Зникає співчуття. Рідні описують це точніше за лікарів: «він дивиться на моє горе й не розуміє, чого я хочу».
- Наростає апатія — не смуток, а саме відсутність бажань і спонук. Її майже завжди спершу лікують як депресію.
- З'являються повторювані дії: той самий маршрут прогулянки, постукування, наспівування однієї фрази, педантичний розпорядок, порушити який неможливо.
- Різко змінюється їжа: потяг до солодкого, переїдання до відмови, поспішність, іноді спроби куштувати неїстівне.
- Перестає митися й міняти одяг, при цьому щиро не бачить проблеми.
Остання риса найважливіша й найважча для родини. Людина не усвідомлює, що змінилася, і не вважає себе хворою. Вона не прикидається й не впирається: здатність оцінювати себе збоку руйнується разом з лобовими частками. Сперечатися й соромити марно, а прикро обом.
Коли зникають слова
Інший варіант починається не з поведінки, а з мовлення, і тут людина, навпаки, все про себе розуміє й тяжко це переживає. Розрізняють дві основні картини.
Слова втрачають значення. Мовлення лишається побіжним і гладеньким, але дедалі порожнішим: замість конкретних слів з'являються «оця штука», «ну, таке». Людина може запитати «а що таке ножиці?» — питання, яке спершу звучить як жарт. Забуваються обличчя знайомих, призначення предметів.
Мовлення розпадається технічно. Навпаки, слова людина знає, але вимовити їх дедалі важче: мова повільна, спотикається, звуки плутаються місцями, з фраз випадають прийменники й закінчення. Розуміння при цьому зберігається довго.
Частина людей з часом перестає говорити зовсім. Це не означає, що вони перестали розуміти, — і про це варто пам'ятати всім, хто поруч.
Рухи й м'язи: чим це обертається ще
У частини людей до змін поведінки й мовлення додаються тілесні. Рухи вповільнюються й стають скутими, як при хворобі Паркінсона, гіршає рівновага, рука живе ніби окремо, очі погано переводяться вгору та вниз.
Окремої розмови заслуговує поєднання з хворобою рухового нейрона. Приблизно в одного з десяти з'являються слабкість і схуднення м'язів, посмикування під шкірою, зміна голосу, поперхування під час їжі. Це не випадковість: в обох хвороб буває спільна генетична причина. Перебіг тоді помітно швидший, і знати про це краще заздалегідь — щоб устигнути обговорити харчування й догляд із самою людиною.
Що відбувається в мозку й до чого тут спадковість
У клітинах лобових і скроневих часток накопичуються білки, які в нормі там не затримуються, — найчастіше тау-білок або білок TDP-43. Клітини гинуть, частки поступово зменшуються в об'ємі. Саме ці ділянки відповідають за самоконтроль, планування, співпереживання й мову, тому картина хвороби така, а не інша: страждає не сховище спогадів, а той, хто ними розпоряджається.
Спадковість тут важить більше, ніж за інших деменцій. Приблизно в третини хворих є родичі з таким самим діагнозом, а іноді з хворобою рухового нейрона чи раннім психічним розладом. Відомі кілька пов'язаних з нею генів; перевіритися на них можна, але рішення про тест обговорюють з генетиком і разом із родиною ще до того, як аналіз здано: результат не можна розбачити, і стосується він не лише того, хто здає кров, а й дітей.
Як ставлять діагноз
Єдиного тесту не існує. Найбільше важить розповідь людини, яка живе поруч: що і коли змінилося, чого не було п'ять років тому. Сам пацієнт здебільшого опише ситуацію як нормальну, і це не саботаж, а частина хвороби, тому на прийом варто йти вдвох, а спостереження записати заздалегідь. Далі лікар добирає дослідження.
- Нейропсихологічне обстеження — розгорнуте, з оцінкою планування, гнучкості мислення, мовлення. Короткі тести на пам'ять, якими зазвичай перевіряють деменцію, на ранній стадії цієї хвороби бувають нормальними, і нормальний результат не має закривати питання.
- МРТ головного мозку — показує зменшення об'єму лобових і скроневих часток, часто нерівномірне. За неясної картини допомагає ПЕТ: вона бачить зниження обміну в тих самих зонах раніше, ніж змінюється форма мозку.
- Аналізи крові — щитоподібна залоза, вітамін B12, показники запалення, інфекції: шукають стани, які дають схожу картину й лікуються.
- Дослідження спинномозкової рідини — насамперед щоб відрізнити хворобу від Альцгеймера, у якої там свої характерні зміни.
Є ситуація, за якої обстежуватися треба не за місяці, а терміново: якщо поведінка чи мовлення змінилися не за роки, а за тижні, тим паче разом із судомами, головним болем, температурою або сплутаністю. Такий перебіг свідчить не про дегенерацію, а про запалення мозку, пухлину чи порушення відтоку рідини, і частина цих причин лікується успішно, якщо не спізнитися.
Що допомагає, а що ні
Ліків, які зупинили б хворобу, поки немає. Але допомогти можна багато чим, і починати варто з того, що майже ніколи не звучить у кабінеті.
Препарати, які призначають при хворобі Альцгеймера, тут не працюють. У частини людей вони навіть посилюють збудження й дратівливість. Якщо таке лікування вже почато, а поведінка погіршилася, це варто обговорити з лікарем окремо.
Що справді застосовують:
- антидепресанти з групи, що впливає на серотонін, — вони нерідко пом'якшують розгальмованість, нав'язливі ритуали й переїдання;
- антипсихотики — лише при агресії чи поведінці, небезпечній для самої людини й оточення, коротким курсом і під наглядом: за цієї хвороби до них особлива чутливість, і побічні ефекти виникають легше за звичайне;
- заняття з логопедом — не так щоб повернути мовлення, як щоб вчасно перейти на картки, жести й планшет, поки людина ще може цього навчитися;
- ерготерапія та лікувальна фізкультура — для безпеки вдома, рівноваги, ковтання;
- поведінкові прийоми: незмінний розпорядок дня, спокійна обстановка, перемикання уваги замість суперечки, обмеження доступу до солодкого й до грошей.
І окремо — допомога самим близьким. Родич тут вигорає швидше, ніж за інших деменцій: хвороба б'є по спілкуванню й по відчутті, що тебе люблять. Групи підтримки, де збираються родини з таким самим діагнозом, зазвичай корисніші за будь-які поради збоку.
Про що краще домовитися заздалегідь
Хвороба розвивається роками, і перший її рік — найзручніший час для рішень, які потім ухвалити буде вже неможливо. Поки людина здатна висловлювати волю, варто обговорити й оформити головне.
- Довіреність на ведення справ і розпорядження майном, а також обмеження доступу до великих сум і кредитів: імпульсивні витрати й довірливість до шахраїв — типовий ранній симптом, а не випадковість.
- Заздалегідь висловлені побажання щодо лікування й догляду, включно з харчуванням через зонд, якщо ковтання стане неможливим.
- Керування автомобілем. Оцінка ситуації на дорозі й гальмування перед небезпекою порушуються рано, а сама людина певна, що водить, як раніше. Розмова болюча, і краще провести її один раз з лікарем, ніж сперечатися щотижня.
- Звільнення з роботи, якщо людина ще працює, і те, хто та як доглядатиме далі — вдома чи в спеціалізованому закладі.
Швидкість перебігу передбачити важко: зазвичай ідеться про кілька років від перших ознак, найчастіше про вісім-десять, але розкид величезний, а за поєднання з хворобою рухового нейрона строк коротший. Поступово людині потрібна допомога в усьому, а на якомусь етапі — постійний догляд.
Онлайн-консультація
Дистанційна консультація особливо доречна там, де все тільки починається й родина не розуміє, до кого йти та що взагалі відбувається. Лікар розбере, що саме змінилося й у якому порядку, відділить депресію та вигорання від неврологічної картини, пояснить, які обстеження варто пройти та в якій черговості. Онлайн зручно обговорити готові висновки МРТ і нейропсихолога, розібрати призначені препарати, якщо поведінка на них погіршилася, і дістати зрозумілу інструкцію, як поводитися вдома. Швидку, за тижні, зміну поведінки з головним болем, судомами або температурою через екран не розбирають: з цим потрібна очна допомога без зволікання.
Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.
Лікарі онлайн щодо Лобно-скронева деменція
Обговоріть симптоми та можливі подальші кроки щодо Лобно-скронева деменція з лікарем онлайн.














