Камені в сечовому міхурі

Камінь у сечовому міхурі — щільна грудка з солей сечі, що виросла просто в міхурі, а не спустилася з нирки. Причина майже завжди одна: міхур перестав спорожнюватися до кінця. Залишкова сеча застоюється, солі випадають в осад, дрібні кристали злипаються — і за кілька місяців утворюється камінь завбільшки від піщинки до волоського горіха. Тому камінь рідко буває самостійною хворобою. Частіше це видимий слід іншої, прихованої проблеми, і лікування, що зводиться лише до видалення каменя, працює недовго.

Чому міхур спорожнюється не повністю

Здоровий сечовий міхур після сечовипускання залишається практично порожнім. Якщо в ньому щоразу затримується бодай невеликий обʼєм, умови для росту каменя вже створені. Заважати можуть різні речі.

• Збільшена передміхурова залоза — найчастіша причина в чоловіків після пʼятдесяти: розросла тканина стискає сечівник.
• Звуження сечівника після травми, запалення, катетеризації чи операції.
• Порушення нервового керування міхуром: травма спинного мозку, розсіяний склероз, тривалий діабет з ураженням нервів, спинномозкова грижа. Міхур або не скорочується, або працює неузгоджено зі сфінктером.
• Постійний катетер чи самокатетеризація. Катетер майже ніколи не осушує міхур повністю і сам є поверхнею, на якій осідають солі.
• Опущення стінки міхура в піхву в жінок — після пологів, важкої праці, багаторічного натужування при закрепах.
• Кишені в стінці міхура (дивертикули). Сеча в такій кишені стоїть і не вимивається.
• Міхур, збільшений вставкою з кишківника після реконструктивної операції: слизова кишки виділяє слиз, довкола нього наростають солі.

Окрема історія — стороннє тіло: шовна нитка, що не розсмокталася, уламок катетера, забута спіраль. Воно стає ядром, довкола якого камінь росте швидше за звичайне. У дітей у спекотному кліматі камені повʼязані не з перешкодою, а зі зневодненням та одноманітним харчуванням. Нарешті, маленький нирковий камінь може спуститися в міхур і, якщо відтік утруднений, залишитися там та обрости.

Що відчуває людина

• тупий або різкий біль над лобком, часто сильніший наприкінці сечовипускання; у чоловіків віддає в статевий член;
• струмінь раптово переривається і поновлюється після зміни пози — камінь перекочується до виходу й назад;
• часті позиви, особливо вночі, і відчуття неповного спорожнення;
• різь і печіння під час сечовипускання;
• каламутна сеча з осадом і різким запахом;
• кров у сечі — від рожевого відтінку до виразно червоного;
• у дітей — нічне нетримання, що повернулося, у хлопчиків іноді болісна затяжна ерекція.

Дрібний камінь може роками нічим себе не виказувати і знайтися випадково на УЗД з іншого приводу. Відсутність болю не означає, що він безневинний: камінь і далі подразнює стінку та підтримує інфекцію.

Коли допомога потрібна негайно

• сечовипускання припинилося зовсім, а внизу живота наростає розпираючий біль: це гостра затримка сечі, міхур треба спорожнити в найближчі години;
• піднялася температура з ознобом, зʼявився біль у попереку, слабкість, сплутаність свідомості — інфекція пішла вгору, до нирок, і може вийти в кров;
• сеча стала яскраво-червоною, зі згустками;
• біль унизу живота не минає й не дає розігнутися.

Окремо — про кров у сечі. Навіть коли камінь уже знайдено і пояснення здається очевидним, видима кров потребує повного огляду міхура. Камінь і пухлина сечового міхура нерідко існують одночасно, а все списане на камінь легко перетворюється на згаяний час.

Чим небезпечний камінь, який «не заважає»

Чекати, поки камінь вийде сам, зазвичай марно, а іноді ризиковано. Застій сечі довкола нього — зручне середовище для бактерій: звідси повторювані цистити, що погано відповідають на короткі курси антибіотиків, і висхідні інфекції нирок. Якщо камінь перекриває вихід, тиск передається вгору, миски нирок розширюються, і при тривалому перебігу страждає ниркова функція.

Є й рідкісніша, але найсерйозніша лінія. Багаторічне подразнення слизової — великим каменем, якого ніхто не видаляв, або катетером, що стоїть роками, — підвищує ризик злоякісної пухлини міхура, зокрема плоскоклітинного раку. Той самий механізм працює при хронічному паразитарному ураженні міхура (шистосомозі) у людей, які жили чи довго бували в Африці та на Близькому Сході. Ризик невеликий, але це вагомий доказ на користь того, щоб не залишати камінь на десятиліття і не забувати про планову заміну катетера.

Як знаходять камінь

Обстеження розвʼязує два завдання одразу: підтвердити камінь і зрозуміти, що заважає міхуру спорожнюватися.

• Аналіз сечі та посів показують запалення, кров, кристали і те, які бактерії живуть у міхурі.
• УЗД на наповненому міхурі — зазвичай перший крок: бачить камінь, товщину стінки, а після сечовипускання вимірює залишкову сечу.
• Оглядовий рентген підходить не завжди: камені з сечової кислоти для рентгену прозорі, а в міхурі трапляються часто. Негативний знімок каменя не виключає.
• Компʼютерна томографія без контрасту — найнадійніший спосіб, бачить камені будь-якого складу.
• Цистоскопія — огляд міхура зсередини тонким інструментом з камерою: показує камінь, стан слизової, дивертикули, підозрілі ділянки. Часто в цю саму процедуру камінь і видаляють.

Видалений камінь варто відправити на аналіз складу. Від того, з чого він зібраний — із сечової кислоти, оксалату кальцію чи солей, що утворюються при інфекції, — залежить, що робити далі.

Як камінь прибирають

Сам собою камінь міхура виходить рідко: він росте в глухому куті й зазвичай уже більший за просвіт сечівника. Рясне пиття допомагає тільки при зовсім дрібних крихтах і лише тоді, коли відтік вільний.

Основний спосіб — цистолітолапаксія через сечівник: інструмент з камерою заводять у міхур, камінь дроблять лазером, ультразвуком або механічно, а уламки вимивають. Процедуру роблять під загальною чи спінальною анестезією, для профілактики призначають антибіотик, на добу-дві іноді залишають катетер. Великі камені й камені в дітей частіше видаляють через невеликий прокол над лобком, щоб не травмувати вузький сечівник. Відкрита операція потрібна рідко: при дуже великих або численних каменях і коли водночас планують втручання на передміхуровій залозі.

Найважливіша частина — усунути причину. Чоловікам зі збільшеною простатою добирають ліки (альфа-адреноблокатори, інгібітори 5-альфа-редуктази) або планують операцію на залозі. При порушеному нервовому керуванні переглядають частоту катетеризації та тип катетера. При опущенні стінки міхура допомагає песарій або пластична операція. Дивертикул за потреби видаляють. Без цього кроку камені повертаються протягом кількох років.

Що знижує ймовірність повторення

• пити достатньо: орієнтир для дорослого без обмежень щодо рідини — близько двох-трьох літрів на добу, щоб сеча лишалася світлою;
• спорожнювати міхур регулярно і не терпіти подовгу;
• опанувати подвійне сечовипускання: зачекати десять-двадцять секунд після того, як струмінь скінчився, і спробувати ще раз;
• не запускати закрепи — переповнений кишківник механічно заважає міхуру спорожнюватися;
• при постійному катетері дотримуватися строків заміни та гігієни;
• після видалення каменя прийти на контрольне УЗД з вимірюванням залишкової сечі, навіть якщо ніщо не турбує.

Онлайн-консультація

На онлайн-прийомі лікар розбере, як саме змінилося сечовипускання, чи є ознаки інфекції та затримки сечі, пояснить, які обстеження потрібні насамперед і чому одного рентгену замало, допоможе прочитати готові висновки та підкаже, до якого фахівця і з якою терміновістю звернутися очно.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.