Глаукома

Глаукома — це поступова загибель зорового нерва, яким зображення йде з ока до мозку. Волокна в ньому відмирають поодинці й мовчки, тому хвороба роками не дається взнаки: людина читає нижні рядки таблиці не гірше, ніж раніше, і дізнається про діагноз на огляді, куди прийшла міняти окуляри. Найголовніше про неї ось що: загиблих волокон не поверне жодне лікування, зате зупинити хворобу на теперішньому рівні зору вдається майже завжди. Уся цінність тут у тому, наскільки рано її знайшли.

Чому її помічають так пізно

Зір звужується з країв, а не з середини. Випадають ділянки бічного поля — там, куди ми не дивимося прямо і де не читаємо. Чорними плямами мозок цих прогалин не показує, він добудовує картинку за сусідніми точками. До того ж очі страждають нерівномірно, і здорове довго прикриває хворе: поки дивишся двома, дефекту просто немає.

Тому недобре помічають тоді, коли втрачено вже більше половини волокон. Виявляється це не «каламуттю», а незручностями, які списують на вік і втому:

• частіше стали зачіпати плечем одвірки, збивати чашки зі столу;
• важко перебудуватися за кермом, машина в сусідньому ряду з'являється «нізвідки»;
• на сходах і бордюрах доводиться опускати голову, крок став обережним;
• у сутінках і при переході з яскравого світла в напівтемний під'їзд око звикає помітно довше, ніж раніше.

Якщо щось із цього про вас, огляд відкладати не варто — але й лякатися зарано: те саме дає катаракта і вікова далекозорість. Розбираються тут приладами.

Напад, за якого лік іде на години

Є форма, що поводиться навпаки й обвалюється за кілька годин: відтік рідини перекривається одразу, тиск усередині ока підскакує втричі, і це дуже болісно. Ознаки такі:

• сильний біль в оці та навколо нього, часто віддає у скроню;
• око червоніє, зір різко каламутніє, наче крізь запітніле скло;
• навколо ліхтарів і ламп з'являються райдужні ореоли;
• нудота і блювання;
• око на дотик тверде, зіниця розширена й не звужується на світлі.

Небезпека тут не лише в тиску, а й у тому, за що напад беруть. Через блювання й головний біль його регулярно лікують удома від мігрені чи отруєння, гублячи ту саму ніч, яка вирішує результат: якщо тиск не збити за кілька годин, нерв гине незворотно.

Це невідкладна ситуація. Треба тієї ж години потрапити до приймального відділення або до лікарні з очним черговим — не вранці, не після вихідних. За кермо в такому стані не сідають, попросіть, щоб вас відвезли; якщо дістатися немає чим, викликайте швидку — у Європі це єдиний номер 112. Візьміть перелік усіх ліків, які приймаєте.

Напад частіше трапляється ввечері, у напівтемряві, при переляку або після крапель, що розширюють зіницю. Спровокувати його можуть і таблетки — від закачування, алергії, нетримання, спазмів, частина антидепресантів: саме про це попередження в інструкціях «протипоказано при закритокутовій глаукомі». Якщо такий діагноз вам ставили, показуйте перелік своїх ліків і окулістові, і тому лікареві, який призначає нове.

Від чого страждає нерв

Усередині ока постійно виробляється прозора рідина: вона омиває кришталик і виходить через дренажну сітку в куті між райдужкою та рогівкою. Коли відтік гірший за приплив, тиск росте й передавлює волокна там, де нерв виходить з ока. Від того, як саме порушено відтік, залежить і лікування:

• відкритокутова — найчастіша. Кут відкритий, але сама дренажна сітка працює дедалі гірше, як фільтр, що забивається. Триває роками й без симптомів;
• закритокутова — корінь райдужки перекриває кут. Може наростати повільно, а може дати той самий напад;
• з нормальним тиском — цифри при вимірюванні гаразд, а нерв усе одно гине: він виявляється чутливим до звичайного тиску, свою роль відіграє й кровопостачання. Таку знаходять лише за станом нерва й полів зору;
• вторинна — наслідок іншої біди: травми, тривалого запалення всередині ока, занедбаного діабету, зміщеного кришталика. Окремо варто назвати стероїдну: краплі та мазі з гормонами, які капають місяцями «від почервоніння» без контролю, піднімають тиск у частини людей;
• вроджена — рідкісна, у немовлят. Помітна за сльозотечею, острахом світла й незвично великими, «красивими» очима дитини; такі очі треба показувати лікареві, а не милуватися ними.

Ризик росте з кожним десятиліттям після сорока. Він вищий, якщо глаукома була в батьків, брата чи сестри; якщо ви африканського походження — у цієї групи відкритокутова форма починається раніше й перебігає важче; якщо предки зі Східної Азії — там частіше закритокутова. Додають імовірності сильна короткозорість, далекозорість із малим оком, діабет, тривалий прийом стероїдів і перенесена травма ока.

Як її знаходять

Самого вимірювання тиску замало — це найчастіша хиба щодо глаукоми. Нормальна цифра не знімає діагноз, підвищена сама собою його не ставить. Дивляться кілька речей разом:

• внутрішньоочний тиск із поправкою на товщину рогівки: на товстій прилад завищує, на тонкій занижує;
• сам зоровий нерв — лікар оглядає очне дно крізь зіницю й оцінює, наскільки продавлений диск;
• поле зору на приладі: ви натискаєте кнопку, помітивши спалах збоку. Так знаходять випадіння, яких не відчуваєш;
• товщину шару нервових волокон на томографі — вона зменшується раніше, ніж псується поле зору;
• кут відтоку в спеціальній лінзі — від нього залежить, чи потрібен лазер і чи небезпечні вам краплі, що розширюють зіницю.

Регулярний огляд — єдиний спосіб упіймати хворобу вчасно. Дорослому розумно перевіряти очі раз на один-два роки, а після сорока й за підвищеного ризику — за графіком, який назве лікар; у різних країнах така перевірка влаштована по-своєму, десь її робить офтальмолог, десь оптометрист. І ще одне, про що майже не пам'ятають: якщо глаукому знайшли у вас, обстежитися треба вашим дорослим дітям, братам і сестрам. У близьких родичів ризик у кілька разів вищий, починати їм варто раніше.

Чим утримують зір

Мета одна — знизити тиск настільки, щоб загибель волокон припинилася; «цільову» цифру лікар обирає для кожного ока свою, за тим, як далеко зайшли зміни. Вилікувати глаукому не можна, зупинити — зазвичай так.

• Краплі. Одні зменшують вироблення рідини, інші поліпшують відтік. Основні класи — аналоги простагландинів, бета-блокатори, інгібітори карбоангідрази, альфа-адреноміметики; часто їх поєднують в одному флаконі. Добирає їх лікар, самостійна заміна «на схоже» тут не працює.
• Лазер. Коротка процедура майже без болю. За відкритого кута лазером «прочищають» дренажну сітку, і дедалі частіше з цього починають, не чекаючи крапель. За закритого роблять крихітний отвір у райдужці, щоб рідина обходила блок, — це і лікування, і захист від нападу на другому оці.
• Операція. Коли тиск тримається високим, для відтоку створюють новий шлях — у тканинах ока або через вживлений мікроскопічний дренаж. Частину таких втручань роблять заодно з видаленням катаракти.

Про краплі в кабінеті встигають сказати не все. Закапавши, заплющте око й на хвилину притисніть пальцем внутрішній куточок — ліки залишаться в оці, а не підуть через ніс у кров. Обов'язково попередьте лікаря, якщо у вас астма, тяжка задишка або рідкий пульс: бета-блокатори в краплях діють не лише на око. Спершу може щипати, око червоніє, у декого темніє шкіра повік і подовжуються вії — кидати через це лікування не треба, але сказати варто.

І найголовніше. Краплі працюють, поки їх капають, — щодня, роками, зокрема й тоді, коли «і так усе видно». Відчути їхню користь неможливо: вони не поліпшують зір, вони не дають йому піти. Тому глаукома відбирає зір частіше не в тих, кому немає чим лікуватися, а в тих, хто перестав капати й не прийшов на контроль.

Як із цим жити

За вчасно знайденої глаукоми більшість людей до кінця життя бачать достатньо, щоб читати, керувати автомобілем і працювати. Діагноз змінює не стільки зір, скільки розпорядок: краплі вранці й увечері, лікар раз на кілька місяців, поля зору раз на рік.

Прив'яжіть закапування до того, що робите щодня, поставте будильник, тримайте запасний флакон там, де ночуєте. Якщо руки тремтять або важко влучити в око, скажіть про це: є насадки-тримачі, є форма без консерванта, а іноді простіше перейти на лазер. Окремо спитайте про кермування — вимоги до поля зору у водіїв у різних країнах свої, і дізнатися їх краще заздалегідь, ніж на медкомісії.

Тим, у кого зір уже постраждав, допомагають прості речі: яскраве рівне світло вдома, контрастна стрічка на краю сходинок, жодних килимків і дротів під ногами, великий шрифт, збільшувачі, книжки для слухання. Тривога й пригніченість за такого діагнозу — звична річ, про них теж варто говорити з лікарем, а не терпіти.

Онлайн-консультація

Дистанційно розбирають усе, що не потребує приладів, а при глаукомі таких питань багато. Лікар подивиться виписку й цифри тиску, пояснить, що означають ваші поля зору й чому призначено саме ці краплі, розбере техніку закапування, допоможе зрозуміти, чи пов'язані нові скарги з лікуванням, і перевірить за переліком ваших ліків, чи немає серед них небезпечних при закритому куті. Це ж зручний спосіб вирішити, чи потрібен огляд вашим дітям, братові чи сестрі й з чого їм почати. Виміряти тиск, побачити нерв і зняти поля зору крізь екран не можна, тож онлайн-прийом доповнює очний огляд, а не скасовує. Ознаки нападу дистанційно не обговорюють узагалі — з ними одразу до лікарні.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.