Катаракта у дітей

Слово «катаракта» звично пов'язують зі старістю, але помутніти кришталик може й у новонародженого. Різниця не в самій каламутності, а в часі. Дорослий після операції повертає собі колишній зір. У немовляти каламутний кришталик заважає не лише дивитися — він не дає зорові скластися: перші місяці мозок учиться бачити за картинкою з ока, і без картинки потрібні зв'язки не вибудовуються. Тому дитячу катаракту не спостерігають роками, її шукають у пологовому будинку й оперують тижнями.

Чому лік іде на тижні

Зір новонародженого — заготовка. Розрізняти деталі, оцінювати відстань, зводити дві картинки в одну мозок учиться в перші місяці й роки, і тільки на практиці. Око, яке в цей період не дає чіткого зображення, мозок перестає слухати — розвивається ліниве око. Навіть якщо кришталик згодом замінити на бездоганний, бачити це око буде гірше за здорове: учитися було вже пізно.

Звідси правило, яке батькам видається суворим: при щільному помутнінні, що закриває зіницю, оперують у перші тижні-місяці життя, а не «коли підросте і зміцніє». Надто ж коли уражене одне око — тоді в мозку є здорове, і хворе він кидає охоче.

При цьому далеко не кожне помутніння небезпечне. Дрібні цятки і смужки скраю кришталика зорові не заважають: за ними просто спостерігають. Вирішує не сам факт помутніння, а те, чи закриває воно центр і як дитина бачить.

Що видно збоку

Маленька дитина не поскаржиться й не порівняє. Батьків мають насторожити:

• біла або сірувата зіниця замість чорної при звичайному освітленні;
• на спалаху одна зіниця світиться червоним, а друга білим чи тьмяним — цією дрібницею на сімейних знімках виявляють більше випадків, ніж заведено думати;
• дитина не стежить очима за обличчям і за іграшкою;
• часті мимовільні посмикування очей з боку в бік;
• одне око відхиляється, косить;
• дитина мружиться й відвертається від яскравого світла дужче за звичне;
• у старших дітей — книжка впритул до обличчя, примружування, скарги на туман і ореоли навколо ліхтарів.

Біла зіниця — єдина ознака з цього переліку, з якою не можна чекати зручного запису. Так виглядає не тільки катаракта: так само проявляється ретинобластома, злоякісна пухлина сітківки, за якої зволікання коштує зору, а іноді й більшого. Таку дитину офтальмолог має оглянути найближчими днями.

Огляди, на яких її знаходять

Заради таких знахідок очі дивляться всім новонародженим, а потім ще раз у півтора-два місяці. Перевірка триває секунди: лікар світить в очі й оцінює червоний рефлекс — відблиск від очного дна, через який на світлинах виходять червоні очі. При прозорому кришталику він яскравий і однаковий з обох боків; тьмяний чи відсутній означає, що на шляху світла щось стоїть.

Далі дитину оглядає офтальмолог. В очі закапують краплі, що розширюють зіницю, — вони можуть пощипувати, але не шкодять, і дія минає за кілька годин. Крізь збільшувальну оптику видно, де саме помутніння, наскільки воно щільне, уражене одне око чи обидва. При двобічній катаракті майже завжди додають загальне обстеження: шукають причину. Частина випадків з'являється вже після немовлячих оглядів, тому сумнів у тому, як дитина бачить, — достатній привід для візиту в будь-якому віці.

Від чого мутніє кришталик

Приблизно в половині випадків причини назвати не вдається — це чесна відповідь, а не відмовка. Із відомих частіше трапляються:

• спадковість — приблизно в кожної п'ятої дитини те саме було в когось у родині;
• хромосомні та генетичні синдроми, з них найвідоміший синдром Дауна;
• інфекції, перенесені матір'ю у вагітність: краснуха, токсоплазмоз, цитомегаловірус, вітряна віспа, простий герпес;
• порушення обміну, передусім галактоземія, за якої не розщеплюється молочний цукор. Тут помутніння іноді минає само, якщо вчасно прибрати лактозу з харчування, тому такий аналіз грудній дитині роблять насамперед;
• травма ока та операції на оці;
• тривале лікування глюкокортикоїдними препаратами, опромінення;
• цукровий діабет у старшої дитини.

Спадковій катаракті запобігти не можна, а от частину інфекційних — можна: оновити щеплення від краснухи заздалегідь, до зачаття, бути обачнішою із сирим м'ясом, немитими овочами та котячим лотком. Якщо дитина з катарактою в родині вже народилася і планується наступна вагітність, варто запитати лікаря про генетичну консультацію.

Операція і чим замінюють кришталик

Оперують не кожне помутніння, а те, що заважає бачити. Втручання проводять у лікарні під загальним наркозом, триває воно годину-півтори: крізь крихітний розріз у рогівці каламутний кришталик видаляють.

Далі починається частина, про яку батьки зазвичай не здогадуються. Око без кришталика не може фокусуватися, і повернути йому цю здатність не менш важливо, ніж прибрати каламуть. Старшим дітям під час операції ставлять усередину ока штучну лінзу. Малюкам першого року — рідше: око швидко росте, дібрана сьогодні лінза за рік виявиться не тією, та й ускладнень у немовлят більше. Їм частіше добирають контактні лінзи, а при двобічному ураженні — окуляри; надягають їх за тиждень-два після операції і міняють у міру росту.

Коли каламутні обидва кришталики, очі оперують по черзі, щоб не дістати ускладнення відразу на обох; друге втручання роблять найближчими днями. Потім око закривають пов'язкою або прозорим щитком, дитина зазвичай проводить ніч у лікарні, а додому батьків відпускають із протизапальними краплями, які перші тижні закапують за годинником. Як це робити, показують до виписки.

Заклейка й окуляри: робота на роки

Операція — початок, а не кінець. Мозок треба змусити користуватися оком, яке він звик ігнорувати, і тут усе тримається на терпінні родини.

Головний інструмент — заклейка: на сильніше око на кілька годин на день наклеюють пластир, щоб у роботу ввімкнулося слабке. Скільки годин і до якого віку, вирішує фахівець, який стежить за розвитком зору. Діти заклейку не люблять, і найчастіша причина невдачі — не хірургія, а покинутий курс. До неї додаються окуляри або лінзи, які переналаштовують у міру росту ока, і огляди кілька разів на рік.

Наскільки добре бачитиме дитина, наперед не скаже ніхто. Часто в оперованому оці зір лишається зниженим, і знати про це краще одразу. Водночас більшість дітей ходять до звичайної школи і живуть звичайним життям; обмеження стосуються переважно професій, де потрібен бездоганний об'ємний зір.

Що може піти не так

Операція відпрацьована і зазвичай минає щасливо, але ускладнення трапляються, і частина потребує уваги все життя:

• помутніння задньої капсули — ущільнюється тонка оболонка, у якій тримається штучний кришталик, і зір знову затуманюється. Це не повернення катаракти; прибирається коротким лазерним втручанням;
• глаукома — підвищення тиску всередині ока. Ризик лишається десятиліттями, тому тим, кому в немовлячому віці видалили катаракту, тиск міряють не рідше разу на рік усе життя. Інакше втрату зору помічають, коли вона вже незворотна;
• косоокість і ліниве око, що потребують окремого лікування;
• змінена форма зіниці — на зір зазвичай не впливає;
• набряк центра сітківки і, рідко, її відшарування;
• інфекція всередині ока — ускладнення рідкісне, але найнебезпечніше з усіх.

До лікарні, де оперували, звертаються негайно, якщо дитина явно відчуває біль, неспокійна і тре око, якщо око почервоніло, з'явилися рясні або гнійні виділення, кров, якщо вона стала різко гірше бачити чи мружитися від світла.

Онлайн-консультація

Дистанційно зручно розібрати те, що мучить батьків до і після візиту до офтальмолога. Лікар розпитає, як дитина стежить за обличчям і предметами, який вигляд мають зіниці при різному освітленні та на спалаху, чи є косоокість і посмикування очей, що було під час вагітності та чи були схожі випадки в родині, — і скаже, наскільки терміновий очний огляд. Після операції розбирають схему крапель, режим заклейки, догляд за лінзами та графік спостереження. Білу зіницю й тривожні ознаки після операції дистанційно не розбирають — з ними одразу до офтальмолога.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.