Дифтерія

Дифтерія — заразна бактеріальна інфекція, яка найчастіше вражає горло й ніс, а іноді шкіру. Там, де щеплять майже всіх дітей, лікар може не побачити жодного випадку за всю практику. Але хвороба не зникла: вона повертається щоразу, коли охоплення щепленнями падає, і останній великий європейський спалах стався не позаминулого століття, а на пам'яті живих. Небезпечна при цьому не сама бактерія, а отрута, яку вона виділяє: та розходиться кров'ю й дістається серця та нервів. Тому тут лік іде на години, а не на дні.

Що робить ця бактерія

Збудник — коринебактерія дифтерії. Частина її різновидів виробляє токсин, частина ні; від цього й залежить, чи буде хвороба важкою.

Там, де бактерія закріпилася, токсин убиває клітини, і з загиблої тканини, крові та мікробів утворюється плівка — щільна, сірувато-біла, намертво спаяна зі слизовою. Саме ця прикмета відрізняє дифтерію від звичайної ангіни: наліт при ангіні знімається легко, дифтерійна плівка не знімається, а якщо її здирати, поверхня починає кровити. Знімати її самотужки не можна в жодному разі.

Далі токсин усмоктується в кров і розноситься тілом. Найбільше від нього дістається серцевому м'язу, нервам і ниркам, і саме ці ураження, а не біль у горлі, вирішують результат. Що довше токсин працює без протиотрути, то більша його частина встигає незворотно зв'язатися з клітинами.

Таку саму хворобу спричиняє й споріднена бактерія — коринебактерія ульцеранс. Нею заражаються не від людей, а від тварин: корів, кіз, котів, собак, — і через непастеризоване молоко. Випадки рідкісні, і про них рідко думають. Щеплення захищає й від цього варіанта.

Як передається

Основний шлях — повітря: під час кашлю, чхання й розмови, за близького спілкування. Заразитися можна й через спільні чашки, ложки, рушники, постільну білизну: бактерія якийсь час зберігається на предметах. Шкірна форма передається за прямого контакту з виразками й у тісноті розходиться навіть легше, ніж горлова.

Є особливість, через яку інфекцію важко спинити: людина може носити бактерію в горлі, не хворіючи, і при цьому заражати інших. Носіями частіше виявляються щеплені — щеплення захищає їх самих від токсину, але не заважає бактерії оселитися в горлі. Тому за виявленого випадку обстежують усе оточення, а не тільки тих, кому зле.

Від зараження до перших ознак минає зазвичай від двох до п'яти днів, іноді до десяти.

Як починається хвороба

Початок оманливо спокійний. Температура частіше помірна, горло болить терпимо, але людина слабне помітно дужче, ніж можна було б очікувати за такої температури. Ця невідповідність — важлива ознака.

Далі додається решта:

• сірувато-біла плівка на мигдаликах, що розповзається на м'яке піднебіння, язичок, іноді в ніс і вниз, у гортань;
• збільшені, болючі лімфовузли на шиї; у важких випадках шия набрякає так, що втрачає обриси;
• утруднене ковтання, відчуття грудки, солодкуватий запах із рота;
• захриплість, гавкучий кашель, шумне дихання — це вже гортань, і це найшвидший шлях до біди, надто в малих дітей;
• за носової форми — сукровичні або гнійні виділення з однієї ніздрі й кірки під носом; у малюків це нерідко має вигляд затяжної нежиті.

Шкірна дифтерія має інший вигляд: виразка, що не загоюється, з чіткими краями й брудно-сірим дном, найчастіше на гомілках, ступнях і кистях, зазвичай на місці ранки, укусу чи потертості. Болю може майже не бути, а тягнутися вона здатна місяцями. Важкі ускладнення за цієї форми рідкісні, але заразна така людина не менше за інших.

Ускладнення та ознаки, за яких потрібна швидка

Смертельною дифтерію роблять три речі. Перша — плівка, що перекриває дихальні шляхи. Друга — запалення серцевого м'яза; воно підкрадається зазвичай на другому-третьому тижні, коли горло вже минуло й людина вважає себе одужалою, дає порушення ритму та слабкість серця і найчастіше саме воно призводить до смерті. Третя — ураження нервів: спершу відбирає м'яке піднебіння, голос стає гугнявим, рідина виливається через ніс, потім розпливається зір зблизька, далі слабнуть руки й ноги, у важких випадках — дихальні м'язи. Нерви відновлюються повільно, але зазвичай повністю.

Викликайте швидку негайно, якщо з'явилося бодай щось із цього:

• важко дихати, дихання шумне або свистяче, втягуються міжребер'я та ямка над грудиною, людина сідає й упирається руками, щоб вдихнути;
• неможливо проковтнути навіть слину, слина тече з рота;
• шия помітно набрякла;
• губи чи обличчя посиніли, шкіра стала блідою, холодною та вологою;
• непритомність, різко сповільнений або, навпаки, частий і нерівний пульс, біль у грудях, задишка лежачи;
• рідина виливається через ніс, людина поперхується, коли п'є, двоїться або розпливається перед очима, наростає слабкість у руках і ногах.

Диспетчерові одразу скажіть, що підозрюєте дифтерію: бригаду й стаціонар треба попередити заздалегідь. Єдиний європейський номер виклику — 112, він працює в Іспанії, Італії, Португалії, Польщі та Україні.

Як лікують

Лікують тільки в лікарні та в ізоляції. Основних складників два, і роблять вони різну роботу.

Перший — протидифтерійна сироватка, та сама протиотрута. Вона зв'язує токсин, який ще циркулює в крові, але безсила проти того, що вже прикріпився до клітин серця й нервів. Звідси головне правило: її вводять за клінічною картиною, не чекаючи на посів, бо кожна згаяна доба збільшує ризик ускладнень. Одержують її з крові коней, тому переносність перевіряють заздалегідь і вводять там, де готові до алергічної реакції.

Другий — антибіотики, зазвичай із групи пеніцилінів або макролідів, курсом близько двох тижнів. Вони вбивають саму бактерію й припиняють заразність, але вироблений токсин не знешкоджують, тому замінити сироватку не здатні.

До цього додаються ліжковий режим і нагляд за серцем: кардіограми повторюють і тоді, коли людина вже добре почувається, а навантаження обмежують на тижні — заради того самого пізнього запалення серцевого м'яза. За загрози перекриття дихання ставлять трубку в дихальні шляхи або роблять отвір на шиї. Шкірні виразки промивають і обробляють; загоюються вони за два-три місяці й часто лишають рубець.

І те, про що забувають найчастіше: перенесена дифтерія не лишає надійного захисту. Захворіти повторно можна, тому після одужання людину щеплять наново, повним курсом. Перед поверненням до школи чи на роботу беруть контрольні мазки.

Щеплення: що воно дає і як довго тримається

Щеплення влаштоване незвично: воно вчить організм знешкоджувати не бактерію, а її токсин. Звідси два боки однієї медалі. Добрий: щеплена людина практично не ризикує померти від дифтерії, навіть якщо заразиться. Тверезий: бактерія все одно може оселитися в її горлі, і вона здатна передати її нещепленій дитині.

Перші дози діти отримують на першому році життя, далі йдуть повторні — у дошкільному та підлітковому віці. Точні терміни в кожній країні свої, і орієнтуватися треба на національний календар щеплень, а не на чужий.

Дорослим захист треба оновлювати приблизно раз на десять років, зазвичай однією вакциною разом зі правцем. Більшість щепилися востаннє в школі й про це не пам'ятають — а отже, захист давно ослаб. Перевірити дату варто:

• перед поїздкою до країни, де охоплення щепленнями низьке або триває спалах;
• за будь-якої рани, з якою ви звертаєтеся до лікаря, — заразом із правцем;
• плануючи вагітність: у багатьох країнах комбіновану вакцину вводять і під час вагітності, насамперед заради захисту новонародженого від кашлюку, і заразом оновлюється захист від дифтерії;
• якщо ви працюєте з людьми з регіонів, де дифтерія трапляється.

Переноситься щеплення зазвичай легко: болючість і припухлість у місці уколу, іноді невисока температура на день-другий.

Якщо поруч захворіла людина

Усім, хто тісно спілкувався з хворим, — домашнім, партнерові, тим, хто пив з однієї чашки, — потрібні три речі: мазок із зіва й носа, спостереження за собою близько тижня та профілактичний курс антибіотика. Плюс щеплення, якщо від останнього минуло багато років; конкретний строк визначить лікар. Усе це призначають, навіть якщо людина чудово почувається, — і саме тому призначають, адже носійство минає без симптомів.

Антибіотик добирає лікар, і видають його разом із контролем мазків: якщо результат виявиться позитивним, курс продовжать, доки бактерія не перестане висіватися. Удома в цей час посуд і рушники краще розвести по людях, білизну прати в гарячій воді, кімнату провітрювати; звичайних побутових засобів для прибирання досить.

Онлайн-консультація

Дистанційно зручно вирішувати все, що робиться заздалегідь і без поспіху. Лікар подивиться вашу карту щеплень і скаже, чи потрібна ревакцинація перед поїздкою та коли її встигнути; розбере, що робити, якщо в оточенні виявили дифтерію; допоможе зрозуміти, чим пояснюється затяжний біль у горлі, якщо ні плівки, ні контакту з хворим не було. Сюди ж має сенс звернутися після виписки — з питанням, коли повертатися до навантажень і які перевірки серця ще попереду. А ось плівку в горлі, набряклу шию та будь-яке утруднення дихання через екран не оцінюють: з цим одразу до швидкої.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.