Біль у куприку (кокцигодинія)

Куприк — маленька кісточка з кількох зрощених хребців у самому низу хребта, між сідницями. До нього кріпляться м'язи тазового дна та зв'язки, а рухоме з'єднання з крижами робить його вразливим: досить невдало сісти повз стілець, щоб потім місяцями не знаходити зручного положення. Біль у куприку неприємний і виснажливий, але майже завжди доброякісний і в більшості людей минає сам за кілька тижнів або місяців. У жінок він трапляється помітно частіше, ніж у чоловіків, — так побудований таз. Нижче — що робити власними силами і коли за цим болем може стояти щось серйозніше.

Звідки він береться

Найчастіше причина проста й відома самій людині:

• Падіння на сідниці. Слизькі сходи, лід, промах повз стілець. Куприк може бути забитий, а іноді надламаний чи зміщений у з'єднанні з крижами.
• Пологи. Під час потуг куприк відгинається назад, і після пологів він нерідко болить тижнями й місяцями. Особливо після затяжних або стрімких пологів і народження великої дитини.
• Тривале сидіння та одноманітне навантаження. Робота за столом без перерв, довгі поїздки за кермом, велосипед, веслування, жорстке вузьке сидіння. Тут немає однієї події — є накопичення.
• Різка зміна ваги. За надмірної ваги куприк під час сидіння відгинається сильніше, а за вираженого схуднення зникає м'яка прокладка і він упирається в поверхню напряму.
• Підвищена рухливість з'єднання куприка з крижами — іноді як частина загальної гіпермобільності суглобів.

У частини людей причини знайти не вдається зовсім: біль з'явився без падіння та без явного перевантаження. Саме собою це ще не тривожно, але саме в таких випадках лікар оглядає уважніше — про це нижче.

Як він поводиться

Біль сидить в одній точці — біля самого низу хребта, між сідницями. Зазвичай він тупий, ниючий, з прострілами під час руху, і головна його властивість у тому, що він прив'язаний до поз і дій:

• гірше під час сидіння, особливо на твердому, і особливо якщо людина сидить відкинувшись назад;
• різко посилюється тієї миті, коли сідаєш або встаєш;
• посилюється при нахилі назад і при спробі сісти на одну сідницю;
• болісна дефекація, надто при твердому випорожненні;
• може боліти під час близькості, а в жінок — перед менструацією та під час неї;
• лежачи на спині та стоячи зазвичай легше, а вночі біль заважає знайти положення й перевертатися.

Ділянка куприка буває чутлива до простого дотику: боляче, коли зачіпає пояс штанів або спинка стільця. Відчуття можуть віддавати в криж, у задні поверхні стегон і в ділянку заднього проходу, але справжнього оніміння та слабкості в ногах при звичайній кокцигодинії не буває.

Головне — зняти з куприка вагу

Усе інше лікування вторинне щодо цього.

• Подушка з вирізом. Клиноподібна подушка з вирізом або виїмкою в задній частині: куприк опиняється в повітрі й не торкається поверхні. Така форма працює краще за класичний круглий «бублик», який іноді навпаки збільшує тиск. Носіть її з собою — на роботу, в машину, в гості.
• Менше сидіти й частіше змінювати положення. Вставати кожні двадцять-тридцять хвилин, частину справ робити стоячи або в русі. Тривале безперервне сидіння — головний підтримувальний чинник.
• Трохи нахилятися вперед. Сидячи, перенесіть вагу на стегна й подайте корпус трохи вперед, а не назад: куприк розвантажується. Твердий стілець із прямою спинкою в цьому сенсі кращий за глибокий м'який диван.
• Лежати на боці. Простий спосіб дати куприку відпочинок, коли сидіти вже неможливо.

Чим угамувати сам біль

• Тепло. Тепла грілка через тканину, теплий душ або ванна розслаблюють м'язи тазового дна і зазвичай дають більше полегшення, ніж холод. У перші дні після падіння має сенс, навпаки, холод: пакет із льодом, загорнутий у рушник, хвилин на п'ятнадцять-двадцять.
• Знеболювальне. Допомагають парацетамол і препарати з групи нестероїдних протизапальних. Приймати їх коротким курсом, а за хвороб шлунка, нирок, серця і при вживанні інших ліків — уточнити вибір у лікаря чи в аптеці.
• М'яке випорожнення. Якщо найболючіше в туалеті, замкнене коло розривають клітковиною, водою та пом'якшувальним засобом з аптеки: тужитися при болючому куприку не потрібно.
• Робота з тазовим дном. Напружені м'язи тазового дна самі собою підтримують біль. Фахівець із лікувальної фізкультури або фізіотерапевт, який працює з цією ділянкою, навчить розслабляти їх і м'яко розтягувати, а за потреби виконує ручні прийоми. Це найбільш недооцінена частина лікування, і часто саме вона зрушує справу з місця.

Чого робити не варто

Кілька звичних речей затягують одужання:

• сидіти довго, «поки не відпустить», і терпіти, відкинувшись на спинку;
• носити тісний одяг і жорсткі паски, що тиснуть на низ спини та сідниці;
• гріти й розтирати ділянку куприка при почервонінні, набряку чи температурі — це ознаки не забою, а запалення;
• погоджуватися на масаж або мануальні прийоми в цій ділянці в людини без медичної освіти;
• вкладатися в ліжко на тиждень: повний спокій послаблює м'язи, і біль після нього повертається легше. Ходити, навпаки, корисно.

Коли до лікаря треба не відкладаючи

Кокцигодинія майже завжди безпечна, але в болю цієї ділянки є кілька причин, які не можна пропустити. Зверніться до лікаря того ж дня, якщо:

• біль з'явився після серйозної травми — падіння з висоти, удару в аварії — або після падіння ви не можете сидіти й стояти;
• є температура, а шкіра над куприком почервоніла, набрякла, з неї виділяється гній або промацується болюче ущільнення;
• біль будить уночі, супроводжується втратою ваги, сильною слабкістю та пітливістю;
• біль почався без жодної причини і не спадає, а тиждень за тижнем наростає;
• ви раніше лікувалися від онкологічного захворювання.

У цих випадках виключають перелом, інфекцію (нагноєну куприкову кісту, запалення кістки) та пухлину — у ділянці крижів і куприка трапляються рідкісні новоутворення, і розпізнають їх саме за впертим, наростаючим, нічним болем.

Негайно, викликаючи швидку (в Іспанії, Італії, Португалії, Польщі та Україні діє єдиний європейський номер 112) або звертаючись до невідкладної допомоги, треба реагувати на інше: якщо з'явилося й наростає оніміння в промежині, довкола заднього проходу та на внутрішній поверхні стегон — ділянка «сідла», — якщо стало важко почати сечовипускання або, навпаки, втрачено контроль над сечовипусканням і випорожненням, якщо наростає слабкість у ногах. Це ознаки стиснення нервових корінців у нижній частині хребтового каналу, і тут лік іде на години: від того, наскільки швидко зняли стиснення, залежить, чи відновляться функції.

Якщо біль не минає місяцями

Коли домашні заходи й робота з фізіотерапевтом за кілька тижнів не дали результату, лікар оглядає ділянку (зокрема через пряму кишку — так оцінюють рухливість і болючість з'єднання куприка з крижами) і за потреби призначає знімок або томографію; іноді роблять знімок у положенні сидячи, щоб побачити, як куприк зміщується під вагою.

Далі є чим допомогти:

• продовження курсу лікувальної фізкультури з ручними прийомами на м'язах тазового дна;
• ін'єкція глюкокортикоїда з місцевим анестетиком у ділянку з'єднання куприка з крижами; іноді замість неї виконують блокаду нервового вузла, що відповідає за чутливість цієї зони. Такі ін'єкції повторюють обмежену кількість разів, і зазвичай цього досить;
• препарати, що діють на нервовий біль, якщо він став пекучим і «електричним»;
• видалення куприка — крайній захід, до якого вдаються рідко, лише за впертого болю, стійкого до всього іншого, і після чесної розмови про те, що така операція допомагає не всім, а відновлення після неї нешвидке.

Підбадьорлива новина в тому, що до операції доходять одиниці: переважна більшість людей одужує без неї, хоча інколи на це йде не місяць, а півроку.

Онлайн-консультація

Біль у куприку — саме той випадок, який зручно розібрати дистанційно. Лікар розпитає, як усе почалося, що посилює і що полегшує біль, і насамперед перевірить за червоними прапорцями, чи немає за ним перелому, інфекції або стиснення нервів, — це головне, заради чого варто поговорити з лікарем, а не шукати відповіді на форумах. Далі розмова стає практичною: як підібрати й правильно використовувати подушку, як перебудувати робоче місце та поїздки, яке знеболювальне підходить саме вам з огляду на інші хвороби, що робити з болючим випорожненням, до якого фахівця йти по роботу з тазовим дном. Онлайн можна обговорити і те, чого чекати за строками, — розуміння, що за місяць може бути ще боляче і це нормально, саме собою знімає половину тривоги. А якщо біль тягнеться місяцями, лікар підкаже, яке обстеження має сенс і чи варто вже говорити про ін'єкцію.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.