Апендицит

Апендицит — це запалення апендикса, невеликого відростка сліпої кишки, що лежить у правій нижній частині живота. Починається він оманливо м'яко: з неясного болю біля пупка, який легко списати на з'їдене. Далі події розгортаються за години, а не за тижні, і запалений відросток може прорватися. Захворіти можна в будь-якому віці, та найчастіше це підлітки й молоді дорослі.

Із чого починається біль

У перші години біль тупий і розлитий, довкола пупка або «по всьому животу», пальцем його не показати. Згодом, зазвичай через 4–12 годин, він зміщується вниз і праворуч, стає точнішим і сильнішим. Саме це переміщення — найхарактерніша ознака апендициту, надійніша за будь-який окремий аналіз.

Біль посилюється під час ходьби, кашлю, тряски в автівці, при спробі розігнутися; легшає, якщо лежати на боці з підтягнутими до грудей колінами. Поряд із ним зазвичай ідуть:

• втрата апетиту — людина відмовляється навіть від улюбленої їжі;
• нудота й одне-два блювання, але завжди вже після появи болю, а не до нього;
• невисока температура, близько 37–38 °C;
• затримка випорожнень, рідше — рідкі випорожнення.

Важлива саме послідовність: спершу біль, потім нудота й огида до їжі, і лише тоді температура. Якщо все почалося з багаторазового блювання та проносу, а живіт заболів пізніше, картина більше схожа на кишкову інфекцію.

Коли лік іде на години

Викликайте швидку допомогу (у Європі — номер 112), якщо з'явилося бодай одне:

• біль у животі сильний і наростає, не дає випростатися й рухатися;
• живіт став твердим, як дошка, і будь-який дотик відгукується різким болем;
• температура вище 38,5 °C з ознобом, шкіра бліда, сіра чи плямиста, пульс частий;
• сплутана свідомість, сильна сонливість, часте дихання, синюваті губи — так виглядає сепсис;
• біль унизу живота праворуч під час вагітності;
• у дитини або літньої людини до болю додалася млявість, відмова від пиття, розгубленість.

За кермо в такому стані сідати не можна, а пити та їсти до огляду не варто: для наркозу потрібен порожній шлунок. Перелік ліків, які ви приймаєте, запитають обов'язково.

Коли картина оманлива

Класичний перехід болю вниз і праворуч буває приблизно в половини хворих. У решти все виглядає інакше, і найчастіше річ у тім, де саме лежить відросток.

• За сліпою кишкою. Болить правий бік або поперек, живіт при обмацуванні майже спокійний.
• У малому тазу. Біль віддає в пряму кишку та сечовий міхур, додаються часте сечовипускання й рідкі випорожнення — це легко сприйняти за інфекцію.
• Під час вагітності. Матка, що росте, зміщує відросток угору, і біль опиняється під правим ребром.

Вік теж змінює картину. Дитина до п'яти років не покаже місця болю: вона відмовляється від їжі, плаче, підтискає ноги — хворобу розпізнають пізніше, а розвивається вона швидше. У літніх людей біль слабкий, температури може не бути зовсім, натомість з'являються слабкість і сплутаність. У тих, хто приймає глюкокортикоїди чи живе з ослабленим імунітетом, запалення приглушене, і живіт лишається м'яким.

Найпідступніший — сам момент прориву. Тиск усередині відростка спадає, і біль на годину-дві справді слабшає. Це відчувається як полегшення, і саме тоді частина людей передумує їхати до лікарні. Потім біль повертається вже по всьому животу, з температурою, а операція стає важчою. Раптове «відпустило» після сильного болю — не привід скасовувати виклик.

Чого краще не робити до огляду

• не гріти живіт: грілка й гаряча ванна пришвидшують розрив відростка;
• не приймати проносних і не робити клізму;
• не починати антибіотики самотужки — вони змазують картину, не розв'язуючи проблеми;
• не їсти й не пити до розмови з лікарем.

Знеболювальне при цьому не заборонене — сьогодні не вважають, що воно приховує діагноз. Але це не лікування: якщо біль пригасили, їхати все одно потрібно.

Як відрізняють від схожих станів

Лікар обмацує живіт, шукає болючість праворуч унизу, напруження м'язів і реакцію на кашель. Далі йдуть аналіз крові з лейкоцитами та С-реактивним білком, аналіз сечі, а жінкам дітородного віку — тест на вагітність. Дітям і вагітним із досліджень першим роблять УЗД, дорослим при неясному УЗД — комп'ютерну томографію.

Жоден тест не підтверджує й не виключає апендицит поодинці: нормальні лейкоцити в перші години трапляються при справжньому запаленні, а високі бувають при десятку інших причин. Тому іноді правильніше залишити людину в стаціонарі на кілька годин і оглянути повторно, ніж оперувати навмання. Таке спостереження — частина діагностики, а не бездіяльність.

Схожий біль дають інфекція сечових шляхів і камінь у сечоводі, запалення лімфовузлів брижі після застуди (часта причина в дітей), запалення придатків, перекрут або розрив кісти яєчника, позаматкова вагітність, дивертикуліт, загострення хвороби Крона, пневмонія нижньої частки праворуч. У чоловіків біль у животі іноді дає перекрут яєчка — це теж термінова операція.

Що роблять у лікарні

Основний спосіб — видалення відростка. Найчастіше це лапароскопія: кілька невеликих проколів під загальним наркозом; відкрита операція потрібна при розлитому запаленні чи спайках. Відросток не виконує роботи, без якої не можна жити, тож його видалення не лишає дефіциту.

Лікування самими лише антибіотиками можливе при неускладненому запаленні, і його обговорюють, коли операція для людини ризикована. Тут важливо знати головне: у частини людей апендицит після цього повертається протягом року, і оперувати все одно доводиться.

Якщо запалення вже відмежувалося і навколо відростка утворився щільний інфільтрат або гнійник, поспішати з операцією небезпечніше, ніж зачекати: спершу антибіотики, при гнійнику — дренування, а операція за кілька тижнів, у спокійних умовах.

Рідкісна знахідка у видаленому апендиксі

Видалений відросток завжди відправляють на дослідження під мікроскопом, і це не формальність. Зрідка з'ясовується, що просвіт перекрила не щільна грудка вмісту кишківника, а пухлина самого апендикса: частіше маленька нейроендокринна, рідше слизоутворювальна або рак. Такі знахідки нечасті, але саме через них апендицит після 40–50 років заслуговує окремої уваги — надто якщо йому передували місяці неясного дискомфорту, втрата ваги чи змінені випорожнення.

Висновок простий: дочекайтеся результату гістології та запитайте його в лікаря, навіть якщо почуваєтеся вже добре. Від відповіді залежить, чи потрібні колоноскопія та подальше спостереження.

Відновлення після операції

Після лапароскопії додому зазвичай відпускають наступного дня, після відкритої операції або прориву відростка — за кілька днів. На повернення до звичних справ іде один-два тижні, при ускладненнях довше. Шви частіше розсмоктуються самі.

У перші дні нормальні помірний біль у животі й довкола ранок, здуття, затримка випорожнень або, навпаки, послаблення. Ранки тримають сухими, пов'язку міняють, якщо промокла. До спорту й важкого повертаються пізніше за звичні справи, за кермо сідають тоді, коли вдасться різко загальмувати без болю. Призначений курс антибіотиків допивають до кінця.

Ускладнення нечасті, але трапляються: нагноєння ранки, кровотеча, гнійник усередині живота, спайки, що згодом зрідка призводять до кишкової непрохідності, і повторне запалення в залишеній частині відростка. Зв'яжіться з лікарнею, якщо після виписки піднялася температура, ранка почервоніла й мокне, біль замість згасання посилюється або з'явилися блювання та повна відсутність випорожнень і газів.

Онлайн-консультація

На онлайн-прийомі лікар розбере, як змінювався біль і що йшло разом із ним, скаже, чи схоже це на випадок для екстреної допомоги, і пояснить, що взяти із собою до лікарні. Після операції з лікарем корисно розібрати виписку та результат гістології й зрозуміти, які обмеження ще діють.

Огляду живота руками онлайн-прийом не замінює: за ознак зі списку вище потрібно телефонувати до екстреної служби, а не записуватися на консультацію.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.