Анальна тріщина

Це вузький надрив шкіри у відхіднику — завбільшки з поріз від паперу, але за силою болю ні з чим не зрівнянний. Людина починає боятися вбиральні, відкладає похід, випорожнення стають щільнішими, і наступного разу болить іще дужче. Розірвати це коло зазвичай вдається без операції, і що раніше за це взятися, то простіше.

Що саме надривається і чому воно не загоюється без допомоги

Вистилка нижньої частини відхідника дуже чутлива й тонка. Щільний або, навпаки, надто частий рідкий стілець надриває її — найчастіше строго ззаду, по середній лінії. Далі починається коло, яке саме себе підтримує: біль спричиняє судомне стиснення внутрішнього замикального м'яза, стиснутий м'яз перетискає дрібні судини, і до країв надриву перестає надходити достатньо крові. Ранка в іншому місці тіла загоїлася б за кілька днів, а тут вона лишається відкритою тижнями. Тому й лікування спрямоване не так на саму ранку, як на те, щоб розслабити м'яз і розм'якшити випорожнення.

Якщо надрив тримається довше ніж півтора-два місяці, його називають хронічним: краї ущільнюються, поряд з'являється невеликий шкірний виступ, який часто беруть за гемороїдальний вузол.

Як це відчувається

• різкий ріжучий біль у момент випорожнення — багато хто описує його як «бите скло»;
• печіння після, що триває від кількох хвилин до кількох годин;
• кілька крапель яскраво-червоної крові на папері або поверх калу, не змішаної з ним;
• свербіж і вологість у цій ділянці;
• страх перед вбиральнею і навмисне стримування — найшкідливіший із симптомів.

У малих дітей усе те саме, тільки скарг вони не формулюють: дитина плаче на горщику, стискається, утримує випорожнення. Причина майже завжди — закреп.

Чим це відрізняється від геморою

Обидва стани дають яскраво-червону кров і обидва трапляються часто, але відчуття різні. Геморой частіше турбує свербежем, важкістю, відчуттям стороннього тіла, а кровить іноді рясно й майже безболісно. Тріщина ж дає короткий, гострий, дуже сильний біль, прив'язаний саме до моменту випорожнення, і крові при ній мало. Ця різниця важлива, бо мазі «від геморою» на тріщину майже не діють, а місяці їх застосування — це місяці, змарновані даремно.

Що робити в перші тижні

Головне завдання — зробити випорожнення м'якими й регулярними. На самому цьому загоюється більшість свіжих надривів.

• Більше харчових волокон: овочі, фрукти, крупи, висівки. Якщо з їжею не виходить, лікар добере об'ємоутворювальне проносне або м'яке осмотичне.
• Достатньо рідини — без неї клітковина робить стілець тільки щільнішим.
• Іти до вбиральні за першим позивом. Кожна відкладена спроба робить стілець сухішим.
• Не тужитися й не засиджуватися. Телефон варто лишити зовні: п'ять хвилин — межа.
• Тепла сидяча ванночка на десять-п'ятнадцять хвилин після випорожнення — вона розслабляє спазмований м'яз і помітно знімає біль.
• Обмивати водою замість жорсткого паперу, промокати насухо.
• Звичайне знеболювальне всередину при сильному болю; коротким курсом можна мазь із місцевим знеболювальним.
• Більше рухатися — на кишківник це діє краще, ніж здається.

Свіжа тріщина за такого догляду загоюється за два-шість тижнів. М'які випорожнення варто підтримувати ще пару місяців після того, як біль минув: саме на поверненні до колишніх звичок вона найчастіше й відновлюється.

Коли за цим стоїть не тріщина

Це найважливіша частина. Звичайна тріщина лежить по середній лінії, ззаду або, у жінок після пологів, спереду. Усе, що виглядає інакше, потребує з'ясування: кілька надривів одразу, розташування збоку, підриті краї, безболісна виразка, ущільнення під нею. За такою картиною можуть стояти хвороба Крона та інші запальні хвороби кишківника, сифіліс, герпес, ВІЛ, туберкульоз, а іноді пухлина відхідника.

Зверніться до лікаря без зволікання, якщо з'явилися:

• температура, наростаючий набряк, пульсівний біль, гнійні виділення — так проявляється гнійник поряд із відхідником, його розкривають терміново;
• рясна кровотеча, темна кров або чорні випорожнення;
• схуднення, нічна пітливість, тривалий пронос, кров зі слизом;
• біль і кров уперше після п'ятдесяти років;
• відсутність поліпшення через шість-вісім тижнів домашнього догляду;
• тріщина, що виникає знову і знову.

Що зробить лікар

Діагноз найчастіше ставлять під час простого огляду: надрив видно, якщо обережно розвести шкіру. Пальцеве дослідження при гострому болю зазвичай не роблять — воно болісне й нічого не додає. За сумнівів, за болю, що не дозволяє оглянути, або за підозри на іншу причину пропонують огляд під знеболенням. Людям після п'ятдесяти, а також при схудненні, недокрів'ї чи зміні випорожнень окремо перевіряють кишківник, щоб не проґавити серйознішу причину крові.

Лікування, якщо само не загоюється

Наступний крок — мазі, що знімають спазм замикального м'яза. Використовують два класи: нітрати та блокатори кальцієвих каналів у місцевих формах. Наносять їх курсом на шість-вісім тижнів, і більшості цього достатньо. У нітратів частий побічний ефект — головний біль, у місцевих блокаторів кальцієвих каналів він буває рідше.

Якщо мазі не допомогли, є ін'єкція ботулінічного токсину в м'яз: вона тимчасово знімає спазм і дає тріщині час закритися. Нарешті, при впертій хронічній тріщині виконують невелику операцію — розсічення частини внутрішнього замикального м'яза. Вона загоює найнадійніше, але несе ризик ослаблення тримання, частіше газів, тому її обговорюють окремо і не пропонують першою. Жінкам після пологів іноді обирають інший варіант — закриття дефекту шкірним клаптем, без розсічення м'яза.

Чого робити не варто: місяцями користуватися гормональними мазями — вони стоншують шкіру й загоєнню не сприяють.

Онлайн-консультація: чим вона допоможе

Огляд самої тріщини потребує очного прийому, але більша частина роботи з нею в нього не впирається. Лікар онлайн розбере за описом, схоже це на тріщину чи радше на геморой та гнійник; складе зрозумілий план щодо харчування, проносних і ванночок; пояснить, як правильно застосовувати призначені мазі й скільки чекати ефекту; підкаже, що робити з дитиною, яка терпить і боїться горщика. І, що найважливіше, допоможе відрізнити ситуацію, де досить домашнього догляду, від тієї, де візит не можна відкладати. Із такою скаргою багато хто тягне роками просто через ніяковість — почати розмову з дому простіше.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.