Акромегалія

Акромегалія — рідка ендокринна хвороба, за якої в організмі роками виробляється надлишок гормону росту. У дорослих зони росту кісток уже закриті, тому тіло не витягується в довжину, а змінюється у формі: збільшуються кисті, ступні, риси обличчя. Майже завжди причина — доброякісна пухлина гіпофіза. Хвороба добре піддається лікуванню, і чим раніше воно розпочате, тим менше залишається необоротних змін.

Симптоми

Головна складність у тому, що зміни накопичуються роками й непомітні для тих, хто бачить людину щодня. Часто першою ознакою стає побутова дрібниця: перестала налізати каблучка, знадобилося взуття на розмір більше.

• збільшуються кисті та ступні, змінюється розмір каблучок і взуття;
• грубішають риси обличчя: надбрівні дуги, ніс, губи, висувається нижня щелепа, між зубами з'являються проміжки;
• шкіра стає щільнішою та жирнішою, посилюється пітливість;
• голос стає нижчим і грубішим;
• турбують головні болі, біль у суглобах, онеміння та слабкість у кистях;
• з'являється хропіння із зупинками дихання у сні, денна сонливість, втомлюваність;
• у жінок збивається цикл, у чоловіків знижується потенція.

Хворобу частіше виявляють у 30–50 років. Якщо надлишок гормону росту починається в дитинстві, до закриття зон росту, розвивається інший стан — гігантизм.

Коли звертатися до лікаря

• ви помітили, що за кілька років змінилися розмір взуття, каблучок або риси обличчя;
• поєднуються пітливість, головні болі, біль у суглобах та онеміння в кистях;
• близькі звертають увагу на зміни зовнішності, яких ви не бачите;
• з'явилися апное у сні й постійна втомлюваність без явної причини.

Добра підказка для прийому — старі фотографії за останні 5–10 років. Порівняння знімків нерідко показує те, чого не видно в дзеркалі.

Як ставлять діагноз

Починають з аналізу крові на інсуліноподібний фактор росту (IGF-1) — він відображає середній рівень гормону росту й тому інформативніший за одноразове вимірювання самого гормону. За відхилення проводять пробу з навантаженням глюкозою: у нормі вона пригнічує вироблення гормону росту, за акромегалії — ні.

Якщо надлишок підтверджено, роблять МРТ гіпофіза, щоб знайти пухлину й оцінити її розмір. Додатково перевіряють поля зору, роботу інших гормонів гіпофіза, а також стани, які часто супроводжують хворобу: цукор крові, тиск, серце, апное у сні, поліпи кишківника.

Лікування

Мета — повернути рівень гормону росту до норми й прибрати тиск пухлини на навколишні структури.

• Операція. Основний метод: аденому видаляють ендоскопічно через ніс, без зовнішніх розрізів. Багатьом цього достатньо.
• Ліки. Аналоги соматостатину, блокатори рецепторів гормону росту й агоністи дофаміну застосовують, коли операція неможлива, не дала повного ефекту або потрібна підготовка до неї.
• Променева терапія. Резерв для випадків, коли після операції й медикаментів зберігається надлишок гормону.

Після лікування спостереження продовжується: контролюють рівні гормонів, за потреби призначають замісну терапію, слідкують за тиском, цукром і станом серця.

Чим небезпечне зволікання

Тривалий надлишок гормону росту підвищує ризик діабету 2 типу, артеріальної гіпертензії, хвороб серця, апное у сні й поліпів кишківника. Зміни кісток і хрящів після нормалізації гормону назад не відіграються — тому ранній діагноз важливий не лише для самопочуття.

Часті питання

Чи це спадкове? Як правило, ні. Спадкові форми існують, але їхня частка мала.

Пухлина гіпофіза — це рак? Практично завжди це доброякісна аденома, вона не дає метастазів.

Чи повернеться змінена зовнішність? Набряклість м'яких тканин зменшується, шкіра стає тоншою. Зміни кісток зберігаються.

Консультація онлайн

На онлайн-прийомі лікар розбере симптоми, оцінить, чи є підстави перевіряти рівень гормону росту, пояснить, з яких аналізів почати, і підкаже, до якого спеціаліста звернутися офлайн.

Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря.