Зивоксід

1. Що таке Зивоксид і для чого він використовується

Зивоксид - антибактеріальний препарат, який належить до класу антибіотиків - оксазолідинонів.
Зивоксид використовується для лікування пневмонії, ускладнених інфекцій шкіри та м'яких тканин.
Лікар вирішить, чи є використання препарату Зивоксид підходящим для лікування певної інфекції.

2. Інформація, яку потрібно знати перед використанням препарату Зивоксид

Коли не використовувати препарат Зивоксид

• Якщо у пацієнта є алергія (гіперчутливість) на лінезолід або будь-який з інших компонентів цього препарату (перелічених у пункті 6).
• Якщо пацієнт зараз приймає або приймав протягом останніх 2 тижнів препарат з групи, звану інгібіторами моноамінооксидази (наприклад, фенелзин, ізокарбоксазид, селегілін, моклобемід). Ці препарати можуть використовуватися для лікування депресії або хвороби Паркінсона.
• Якщо пацієнтка годує грудьми. Препарат проникає до грудного молока і може шкодити дитині.

Осторожності та заходи обережності

Якщо виникає будь-яка з нижченаведених ситуацій, повідомте про це лікарю.
Лікар може вирішити використовувати препарат Зивоксид або інший метод лікування. Однак перед
початком лікування пацієнт повинен пройти загальне обстеження та обстеження артеріального тиску,
які будуть повторюватися протягом усього періоду лікування. У разі будь-яких сумнівів щодо нижченаведених ситуацій зверніться до лікаря.

• Якщо у пацієнта є високий артеріальний тиск.
• Якщо у пацієнта є гіпертиреоз.
• Якщо у пацієнта є пухлина наднирників (пухлина хромаффіна), раковіак (спровокований раком системи гормонів з симптомами, такими як діарея, червоність шкіри, свистячий дихання).
• Якщо у пацієнта є біполярний афективний розлад, шизоафективні розлади (розлади, при яких одночасно виникають симптоми, типові для шизофренії та афективних розладів, тобто депресії або манії), стани дезорієнтації чи інші психічні розлади.
• Якщо у пацієнта була гіпонатремія (низька концентрація натрію в крові) або якщо пацієнт приймає препарати, які знижують концентрацію натрію в крові, наприклад, деякі діуретики (також звані "мочогінними препаратами"), такі як гідрохлортіазид.
• Якщо пацієнт приймає опіоїдні препарати.
• Якщо пацієнт приймає будь-який з препаратів, перелічених у пункті "Зивоксид та інші препарати".

Одночасне використання деяких препаратів, включаючи антидепресанти та опіоїди, з препаратом Зивоксид може призвести до виникнення серотонінового синдрому - стану, який потенційно загрожує життю (див. пункт 2 "Зивоксид та інші препарати" та пункт 4).
Перед початком використання препарату Зивоксид обговоріть це з лікарем.
Якщо у пацієнта є:

• похилий вік,
• сприятливість до утворення синяків та виникнення кровотеч,
• анемія ( niedокрів'я ),
• сприятливість до виникнення інфекцій,
• конвульсії (в минулому),
• розлади функції печінки чи нирок, особливо у пацієнтів, які проходять діаліз,
• діарея, повідомте про це лікарю перед використанням препарату Зивоксид.

Негайно повідомте лікаря, якщо під час використання препарату Зивоксид у пацієнта
виникає:

• погіршення зору, таке як зміни гостроти зору, зміни кольорового зору, нечітке зрів або дефекти поля зору;
• діарея, особливо діарея з кровотечами; може бути необхідне припинення використання препарату Зивоксид; ці симптоми можуть свідчити про виникнення псевдомембранозного коліту, пов'язаного з використанням антибіотиків;
• нудота чи блювота, біль у животі або збільшення частоти дихання;
• невиправданий біль у м'язах, чутливість або слабкість м'язів та (або) темне забарвлення сечі. Це можуть бути симптоми важкого стану, званого рабдоміолізом (розпад м'язів), який може призвести до ушкодження нирок;
• нудота та погане самопочуття, включаючи слабкість м'язів, головний біль, стан сплутаності та розлади пам'яті, які можуть свідчити про гіпонатремію (низьку концентрацію натрію в крові).

Зивоксид та інші препарати

Одночасне використання препарату Зивоксид з іншими препаратами може призвести до виникнення небажаних ефектів, таких як зміна артеріального тиску, температури або частоти серцевих скорочень.

Повідомте лікаря, якщо пацієнт використовує або використовував протягом останніх 2 тижнів

наведені нижче препарати(див. пункт 2):

• інгібітори моноамінооксидази (наприклад, фенелзин, ізокарбоксазид, селегілін, моклобемід). Ці препарати використовуються для лікування депресії або хвороби Паркінсона.

Також повідомте лікаря, якщо пацієнт використовує нижченаведені препарати. У цьому випадку лікар вирішить питання про використання препарату Зивоксид. Перед початком використання препарату Зивоксид пацієнт повинен пройти загальне обстеження та обстеження артеріального тиску, які будуть повторюватися протягом усього періоду лікування. У інших випадках лікар вирішить питання про використання іншого лікування.

• Препарати, які знижують набряк, використовувані при застуді або грипі, які містять псевдоефедрин або фенілпропаноламін.
• Препарати, використовувані для лікування астми, наприклад салбутамол, тербуталін, фенотерол.
• Тріциклічні антидепресанти або інгібітори зворотного захоплення серотоніну, наприклад амітріптилін, циталопрам, кломіпрамін, досулепін, доксепін, флуоксетин, флувоксамін, іміпрамін, лофепрамін, пароксетин, сертралін.
• Препарати, використовувані для лікування мігрені, наприклад суматриптан і золмітриптан.
• Препарати, використовувані для лікування раптових, важких алергічних реакцій, наприклад адреналін (епінефрин).
• Препарати, які підвищують артеріальний тиск, наприклад норадреналін (норепінефрин), допамін, добутамін.
• Опіоїди, наприклад петидин - використовувані для лікування болю середньої чи високої інтенсивності.
• Препарати, використовувані для лікування тривоги, наприклад буспірон.
• Протизакріпні препарати, наприклад варфарин.
• Антибактеріальні препарати, наприклад рифампіцин.

Повідомте лікаря про всі препарати, які пацієнт зараз використовує або планує використовувати.

Зивоксид з їжею та питтям

• Під час лікування слід обмежити вживання продуктів, таких як дозрілі сири, дріжджі, соєві продукти (наприклад, соєвий соус) та алкогольні напої, особливо пиво та вино. Ці продукти містять тирамін, яка вступає в реакцію з препаратом Зивоксид, що може призвести до підвищення артеріального тиску.
• Якщо після їжі або пиття у пацієнта виникає пульсуючий головний біль, повідомте про це лікарю.

Вагітність і годування грудьми

Якщо пацієнтка вагітна або годує грудьми, підозрює вагітність або планує мати дитину, вона повинна проконсультуватися з лікарем або фармацевтом перед використанням цього препарату.
Не слід використовувати препарат Зивоксид у вагітних жінок, якщо тільки лікар не рекомендуватиме це, вирішивши, що очікувана користь для матері переважує загрозу для плода. Якщо пацієнтка вагітна або годує грудьми, підозрює вагітність або планує мати дитину, вона повинна проконсультуватися з лікарем перед використанням цього препарату.
Не слід використовувати препарат Зивоксид під час годування грудьми. Слід припинити годування грудьми перед початком і під час лікування лінезолідом. Препарат проникає до грудного молока і може шкодити дитині.

Керування транспортними засобами та обслуговування машин

Зивоксид може призвести до головокружіння та розладу зору. Не слід керувати транспортними засобами чи обслуговувати машини. Слід пам'ятати, що погане самопочуття може впливати на здатність керувати транспортними засобами та обслуговувати машини.

Препарат Зивоксид містить глюкозу та натрій

Глюкоза

Кожен 1 мілілітр розчину препарату Зивоксид, розчин для інфузії, містить 45,7 мг глюкози (тобто 4,57 г у одному інфузійному мішку, який містить 100 мл розчину, і 13,7 г глюкози в одному інфузійному мішку, який містить 300 мл розчину).
Слід врахувати це у пацієнтів з цукровим діабетом або з іншими станами, пов'язаними з нетолерантністю до глюкози.

Натрій

Кожен 1 мілілітр розчину препарату Зивоксид, розчин для інфузії, містить 0,38 мг натрію (основного компонента кухонної солі) (тобто 38 мг натрію в одному інфузійному мішку, який містить 100 мл розчину, і 114 мг натрію в одному інфузійному мішку, який містить 300 мл розчину). Це відповідає 1,9% максимальної рекомендованої добової дози натрію в дієті для дорослих у разі інфузійного мішка 100 мл або 5,7% максимальної рекомендованої добової дози натрію в дієті для дорослих у разі інфузійного мішка 300 мл.
Слід врахувати це у пацієнтів з зниженою функцією нирок і у пацієнтів, які контролюють вміст натрію в дієті.

3. Як використовувати Зивоксид

Препарат Зивоксид вводиться внутрішньовенно лікарем або кваліфікованим медичним працівником.
Детальні відомості про дозування та інформацію про спосіб введення та неузгодженість - див. "Інформація, призначена лише для фахового медичного персоналу" в кінці інструкції.

Використання препарату у дорослих

Зазвичай використовуваною дозою препарату Зивоксид у дорослих (у віці 18 років і старше) є 300 мл розчину (600 мг лінезоліда) двічі на добу внутрішньовенно протягом 30-120 хвилин.
Пацієнтам, які проходять діаліз, препарат Зивоксид вводиться після закінчення діалізу.
Препарат Зивоксид зазвичай використовується протягом 10-14 днів, але не довше 28 днів. Безпеку та ефективність препарату Зивоксид при тривалому використанні не встановлено. Лікар вирішить питання про тривалість лікування.
Під час лікування препаратом Зивоксид лікар рекомендуватиме регулярні аналізи крові для контролю функції системи кровотворення.
Якщо препарат Зивоксид використовується довше 28 днів, слід провести офтальмологічне обстеження.

Використання у дітей та підлітків

Не слід використовувати препарат Зивоксид у дітей та підлітків у віці до 18 років.

Використання вищої дози препарату Зивоксид, ніж рекомендована

У разі підозри, що прийнята доза препарату була надто великою, негайно зверніться до лікаря або медичного працівника.

Пропуск використання препарату Зивоксид

У зв'язку з тим, що препарат буде вводитися під суворим медичним контролем, пропуск дози видається малоймовірним. Однак у разі підозри пропуску дози препарату завжди повідомте про це лікаря або медсестру. Не слід використовувати подвійну дозу для компенсації пропущеної дози.
У разі будь-яких подальших сумнівів щодо використання цього препарату зверніться до лікаря або фармацевта.

4. Можливі небажані ефекти

Як і будь-який препарат, цей препарат може призвести до небажаних ефектів, хоча вони не виникають у кожного.
Якщо виникає будь-який із наведених нижче небажаних ефектів, негайно повідомте про це лікарю, медичному працівнику або фармацевту:

• важкі зміни шкіри, наприклад червоність, лущення шкіри (дерматит), висип, свербіж, або набряк, особливо на обличчі та шиї (не дуже часто), свистячий дихання та (або) труднощі з диханням (рідко); це можуть бути симптоми алергічної реакції, і в такому випадку

може бути необхідне припинення використання препарату Зивоксид; реакції шкіри, такі як випукла, фіолетова висип, спричинена васкулітом (рідко);

• проблеми з зором (не дуже часто), які проявляються як зміни гостроти зору, зміни кольорового зору, нечітке зрів або звуження поля зору;
• діарея, особливо діарея з кровотечами; це може бути симптомом псевдомембранозного коліту, який виникає після лікування антибіотиками (не дуже часто). У такому випадку може бути необхідне припинення лікування;
• нудота та блювота, біль у животі або збільшення частоти дихання (рідко);
• конвульсії;
• серотоніновий синдром (частота невідома): повідомте лікаря, якщо виникло надмірне збудження, сплутаність, марення, жорсткість, тремор, відсутність координації, конвульсії, прискорене серцебиття, важкі проблеми з диханням та діарея (що свідчить про виникнення серотонінового синдрому) у разі одночасного використання інгібіторів зворотного захоплення серотоніну або опіоїдів (див. пункт 2);
• зміна кількості деяких клітин крові, які можуть впливати на здатність боротьби з інфекціями (не дуже часто);
• рабдоміоліз (рідко): об'єктивні та суб'єктивні симптоми включають невиправданий біль у м'язах, чутливість або слабкість м'язів та (або) темне забарвлення сечі. Це можуть бути ознаки важкого стану, званого рабдоміолізом (розпад м'язів), який може призвести до ушкодження нирок.

Оніміння, поколювання, зміни гостроти зору повідомляли пацієнти, які приймали Зивоксид довше 28 днів. Якщо у пацієнта погіршився зір, він повинен негайно звернутися до лікаря.

Інші небажані ефекти, перераховані за частотою виникнення

Часто(можуть виникнути не частіше ніж у 1 з 10 осіб):

• грибкові інфекції, особливо кандидоз (головним чином ротової порожнини та похві);
• головний біль;
• металічний смак у ротовій порожнині;
• діарея, нудота або блювота;
• зміни морфології крові або результатів аналізів крові, включаючи ті, які вимірюють білки, солі або ферменти, які використовуються для оцінки функції нирок, печінки або рівня цукру в крові;
• кровотечі, утворення синяків з невідомої причини, які можуть бути спричинені змінами в системі кровотворення, що може впливати на згортання крові та призвести до виникнення анемії;
• зниження кількості тромбоцитів.

Не дуже часто(можуть виникнути не частіше ніж у 1 з 100 осіб):

• вагінальний або зовнішньогенітальний запалення у жінок;
• розлади сну (безсоння);
• головокружіння, розлади чутливості, такі як оніміння, поколювання або оніміння;
• нечітке зрів;
• "dзвоніння" вух (шуми вух);
• збільшення артеріального тиску, запалення вен з можливим утворенням тромбів;
• нестравність, біль у животі, запор;
• сухість або біль у ротовій порожнині, набряк, подразнення або забарвлення мови;
• кропив'янка, дерматит, свербіж, висип;
• біль у місці або області введення інфузії (капельниці);
• запалення вен (у тому числі в місці введення капельниці);
• полідипсія;
• гіпертермія або озноб, біль у місці або загальний біль;
• стан загальної слабкості або спраги;
• панкреатит;
• збільшене потовиділення;
• зміна кількості деяких клітин крові, що може впливати на здатність боротьби з інфекціями;
• зниження кількості всіх видів клітин крові;
• слабкість та (або) зміни чутливості.

Рідко(можуть виникнути не частіше ніж у 1 з 1000 осіб):

• зміни частоти серцевих скорочень;
• перехідні ішемічні атаки (перехідні порушення кровотоку до мозку, які призводять до короткочасних симптомів, таких як втрата зору, слабкість кінцівок, нечітке мовлення, втрата свідомості);
• ниркова недостатність;
• анемія;
• алергічні реакції (анafilаксія);
• лактатна ацидоз (повторювана нудота та блювота, біль у животі, збільшення частоти дихання.

Частота невідома(частота не може бути встановлена на підставі наявних даних):

• серотоніновий синдром (прискорене серцебиття, стан сплутаності, надмірне потовиділення, марення, мимовільні рухи, дресниці, тремор);
• конвульсії;
• волоссяпадіння;
• гіпонатремія;
• розлади кольорового зору, труднощі з розпізнаванням деталей або звуження поля зору;
• гіпоплазія кістового мозку.

Звітність про небажані ефекти

Якщо виникнуть будь-які симптоми небажаних ефектів, включаючи ті, які не наведені в цій інструкції, повідомте про це лікарю або фармацевту. Про небажані ефекти можна повідомляти безпосередньо до Департаменту моніторингу небажаних ефектів лікарських засобів Державної служби лікарських засобів
вул. Європейська, 4
04050 Київ
Телефон: +38 (044) 279-64-04
Факс: +38 (044) 279-64-04
Веб-сайт: https://www.dls.gov.ua
Про небажані ефекти також можна повідомляти представнику держреєстраційного органу.
Звітність про небажані ефекти дозволить зібрати більше інформації про безпеку використання препарату.

5. Як зберігати Зивоксид

Препарат слід зберігати в місці, недоступному для дітей.
Не слід використовувати цей препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці після: EXP.
Термін придатності означає останній день вказаного місяця.
Зберігати при температурі до 25°C.
Не слід використовувати препарат, якщо мішок протік або фольга, яка захищає від світла, пошкоджена. Не слід використовувати препарат, якщо розчин не прозорий або видимі твердих частинок.
Лікарських засобів не слід викидати в каналізацію або домашні контейнери для відходів. Слід запитати у фармацевта, як видалити лікарські засоби, які вже не використовуються. Таке поводження допоможе захистити навколишнє середовище.

6. Зміст упаковки та інші відомості

Що містить Зивоксид

• Активною речовиною препарату є лінезолід. 1 мл розчину містить 2 мг лінезоліда.
• Інші складові частини: цитрат натрію дигідрат; лимонна кислота безводна; глюкоза; 10% розчин гідроксиду натрію для регулювання pH до 4,8; 10% розчин соляної кислоти для регулювання pH до 4,8; вода для ін'єкцій (див. пункт 2 "Препарат Зивоксид містить глюкозу та натрій").

Як виглядає Зивоксид і що містить упаковка

Розчин ізотонічний, прозорий, безбарвний або жовтуватий.
Готовий до використання, одноразовий мішок для інфузії, виготовлений з багатошарової поліолефінової оболонки (Excel або Free flex), покритої ламінованою фольгою. Мішки містять 100 мл або 300 мл розчину і упаковані в паперові коробки, які містять 1, 10 або 14 мішків.

Відповідальний суб'єкт

Pfizer Europe MA EEIG, Бульвар де ла Плейн, 17, 1050 Брюссель, Бельгія

Виробник

HP Halden Pharma AS, Свінесундсвейн, 80, 1788 Галден, Норвегія
Для отримання більш детальної інформації про цей препарат зверніться до місцевого представника відповідального суб'єкта:
Pfizer Україна, тел. (044) 490-50-00

Дата останньої актуалізації інструкції: 06/2024

Інші джерела інформації

Детальна інформація про цей препарат доступна на сайті Державної служби лікарських засобів http://www.dls.gov.ua

Інформація, призначена лише для фахового медичного персоналу:

Дозування та спосіб введення

Лікування можна розпочати препаратом Зивоксид у вигляді розчину для інфузії або таблеток.
У пацієнтів, у яких лікування розпочато препаратом, введеним поза шлунково-кишковим трактом, можна здійснити заміну на пероральну форму препарату, якщо така заміна буде клінічно обґрунтованою.
У разі зміни шляху введення немає потреби у зміні дозування, оскільки біодоступність лінезоліда при пероральному введенні становить близько 100%.
Рекомендоване дозування та тривалість лікування у дорослих
Тривалість лікування залежить від типу патогенного мікроорганізму, локалізації та тяжкості інфекції, а також від клінічної реакції пацієнта на терапію.
Нижченаведені рекомендації щодо тривалості лікування узгоджені з тими, які застосовувалися під час клінічних досліджень. У деяких типах інфекцій може бути достатнім застосування препарату протягом коротшого періоду, однак немає даних клінічних досліджень на цю тему.
Максимальний період лікування становить 28 днів. Безпеку та ефективність лінезоліда при тривалому застосуванні не встановлено. У разі інфекцій з супутньою бактеріємією немає потреби у збільшенні дози чи продовженні тривалості лікування.
Рекомендації щодо дозування розчину для інфузії та таблеток ідентичні.
Вони виглядають наступним чином:

Дозування у дітей
Немає достатніх даних про безпеку та ефективність застосування лінезоліда у дітей та підлітків (у віці до 18 років), які дозволяють встановити рекомендації щодо дозування. Тому до отримання додаткових даних не рекомендується застосовувати лінезолід у цій віковій групі.
Дозування у пацієнтів похилого віку
Немає потреби у зміні дози препарату.
Дозування у пацієнтів з нирковою недостатністю
Немає потреби у зміні дози препарату.
Пацієнти з важкою нирковою недостатністю (тобто кліренс креатиніну <30 мл хв)< em>
Немає потреби у зміні дози препарату. Однак у зв'язку з невстановленою клінічною значимістю збільшення експозиції (до 10-разового) на два основних метаболіти лінезоліда у пацієнтів з важкою нирковою недостатністю препарат слід застосовувати з особливою обережністю та лише у випадках, коли очікувана користь переважує потенційне ризик.
Оскільки близько 30% дози лінезоліда видаляється з організму протягом 3 годин гемодіалізу, у пацієнтів, які проходять діаліз, препарат слід застосовувати після закінчення діалізу. Гемодіаліз також призводить до часткового видалення з організму основних метаболітів лінезоліда, однак їх концентрації залишаються значно вищими після діалізу, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок або з легкою чи середньою нирковою недостатністю.
Тому у пацієнтів з важкою нирковою недостатністю, які проходять діаліз, препарат слід застосовувати з особливою обережністю та лише у випадках, коли очікувана користь переважує потенційне ризик.
На даний час немає даних про застосування лінезоліда у пацієнтів, які проходять безперервну амбулаторну перитонеальний діаліз або іншу, крім гемодіалізу, терапію ниркової недостатності.
Дозування у пацієнтів з печінковою недостатністю
Немає потреби у зміні дози препарату. Однак у зв'язку з обмеженою кількістю клінічних даних рекомендується застосовувати лінезолід у цих пацієнтів лише у випадках, коли очікувана користь переважує потенційне ризик.

Особливі попередження та обережність при застосуванні Гальмування функції кісткового мозку

У пацієнтів, які приймають лінезолід, спостерігалося гальмування функції кісткового мозку (у тому числі анемія, лейкопенія, панцитопенія та тромбоцитопенія). У випадках, коли відомі результати лікування, після закінчення застосування лінезоліда зміни результатів аналізів крові поверталися до значень до лікування. Виникнення таких симптомів, як правило, пов'язано з тривалістю терапії. У пацієнтів похилого віку, які приймають лінезолід, ризик порушень гематологічного профілю вищий, ніж у пацієнтів молодшого віку. Тромбоцитопенія може частіше виникати у пацієнтів з важкою нирковою недостатністю, незалежно від діалізу, та у пацієнтів з середньою чи важкою печінковою недостатністю. Тому кількість кров'яних клітин слід суворо контролювати: у пацієнтів з попередньою анемією, гранулоцитопенією або тромбоцитопенією, у пацієнтів, які приймають одночасно препарати, які можуть знижувати гемоглобін, кількість кров'яних клітин або впливати на кількість чи функцію тромбоцитів, у пацієнтів з важкою нирковою недостатністю або з середньою чи важкою печінковою недостатністю, а також у пацієнтів, які приймають лінезолід триваліше 10-14 днів. Лінезолід можна застосовувати цим пацієнтам лише у випадках, коли можливо суворе моніторинг гемоглобіну, кількості кров'яних клітин та тромбоцитів.
Спосіб введення
Рекомендовані дози лінезоліда вводяться двічі на добу внутрішньовенно.
Шлях введення: внутрішньовенний.
Розчин для інфузії вводиться протягом 30-120 хвилин.

Несумісність

Не слід додавати до розчину інші речовини. Якщо лінезолід має бути введений одночасно з іншими препаратами, то кожний з них слід вводити окремо, згідно з рекомендаціями щодо його застосування. Якщо через те саме місце введення мають бути чергово введені розчини лінезоліда та інших препаратів, то кожен раз перед введенням лінезоліда та після його введення слід промивати місце введення розчином, сумісним з розчином для інфузії Зивоксид.
Розчин для інфузії Зивоксид є фізично несумісним з наступними препаратами: амфотеріцин Б, хлорпромазин гідрохлорид, діазепам, пентамідин ізетіонат, лактобіонат еритроміцину, натрій фенітоїну та сульфаметоксазол з триметопримом. Крім того, він є хімічно несумісним з натрій солі цефтріаксону.

Особливі обережності при видаленні та підготовці препарату до застосування

Упаковка призначена лише для одноразового використання. Зніміть зовнішню фольгу безпосередньо перед введенням препарату, перевірте, чи немає дрібних пошкоджень, сильно стискаючи мішок. Якщо мішок протік, не слід використовувати препарат, оскільки він може бути не стерильним. Перед введенням розчин слід оглянути. Його можна вводити лише у тому випадку, якщо він прозорий та не містить твердих частинок. Не слід використовувати мішки у серійному зв'язку. Невикористані залишки розчину слід видалити. Не слід підключати мішки з частково використаною вмістом.
Зивоксид, розчин для інфузії, є сумісним з наступними розчинами: 5% розчин глюкози для інфузії, 0,9% розчин хлориду натрію для інфузії, рінгер-лактатний розчин для ін'єкцій (розчин для ін'єкцій Гартмана).