Гексіро

1. Що таке препарат Гексіро і для чого він призначений

Препарат Гексіро містить парацетамол і ібупрофен як активні речовини. Ібупрофен належить до групи лікарських засобів, званих нестероїдними протизапальними препаратами (або НПЗП). Парацетамол діє інакше, ніж ібупрофен, але обидві речовини разом діють на зменшення болю.
Препарат Гексіро застосовується у дорослих пацієнтів для короткочасного симптоматичного лікування гострого болю помірної інтенсивності, коли внутрішньовенне введення є необхідним і (або) введення іншими шляхами не є можливим.

2. Важлива інформація перед застосуванням препарату Гексіро

Коли не застосовувати препарат Гексіро:

• якщо пацієнт має алергію на активні речовини, інші НПЗП або будь-який з інших компонентів цього препарату (перелічених у пункті 6);
• якщо пацієнт має важку серцеву, печінкову або ниркову недостатність;
• якщо пацієнт регулярно вживає великі кількості алкоголю;
• якщо пацієнт має бронхіальну астму, мав кропив'янку або алергічні реакції після застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП;
• якщо пацієнт мав кровотечу з шлунково-кишкового тракту або його перфорацию, пов'язану з лікуванням НПЗП у анамнезі;
• якщо пацієнт має або мав активну або рецидивуючу виразкову хворобу (наприклад, виразка шлунка або дванадцятипалої кишки) або кровотечу (два або більше виразкових або кровоточивих епізодів);
• якщо пацієнт має кровотечу в мозку (кровотеча з мозкових судин) або інші активні кровотечі;
• якщо пацієнт має порушення згортання крові або підвищену схильність до кровотеч;
• якщо пацієнт сильно обезводнений (внаслідок блювоти, діареї або недостатнього прийому рідини);
• під час третього триместру вагітності;
• якщо пацієнту менше 18 років.

Попередження та заходи обережності

Для уникнення ризику передозування необхідно:

• перевірити, чи інші приймані препарати не містять парацетамол;
• не перевищувати максимальних рекомендованих доз (див. пункт 3).

Небажані дії можна мінімізувати, застосовуючи найменшу ефективну дозу протягом найкоротшого часу, необхідного для контролю симптомів. Не слід застосовувати препарат Гексіро довше 2 діб.
Якщо під час лікування препаратом Гексіро в пацієнта виникнуть важкі захворювання, включаючи важкі порушення функції нирок або сепсис (коли в крові циркулюють бактерії та їх токсини, що призводять до ушкодження органів) або недоїдання, алкоголізм у хронічній фазі або якщо пацієнт приймає флуклоксацилін (антібіотик). Відомі випадки важкого захворювання, яке називається метаболічною кислотозою (порушення крові та рідини) у пацієнтів у ситуаціях, коли вони приймають парацетамол у регулярних дозах протягом тривалого часу або коли приймають парацетамол разом з флуклоксациліном.
Симптоми метаболічної кислотози можуть включати: важкі труднощі з диханням, включаючи прискорене глибоке дихання, сонливість, відчуття нудоти (нудота) та блювоту.
Перед початком застосування препарату Гексіро необхідно обговорити це з лікарем або медсестрою, якщо:

• пацієнт приймає будь-які інші препарати, що містять парацетамол, ібупрофен або інші протизапальні НПЗП (для уникнення ризику передозування);
• пацієнт має захворювання серця, такі як серцевна недостатність, стенокардія (боль у грудній клітці) або мав інфаркт міокарда, операцію шунтування (байпас), захворювання периферичних артерій (слабе кровообіг у ногах або ступнях через звужені або блоковані артерії) або мав будь-який інсульт [у тому числі "міні-інсульт" або транзиторна ішемічна атака (ТІА)];
• пацієнт має артеріальну гіпертензію, цукровий діабет, підвищений рівень холестерину, у родині трапляються захворювання серця або інсульт чи пацієнт палить тютюн;
• пацієнт має захворювання печінки, гепатит, захворювання нирок або має труднощі з виділенням сечі;
• пацієнт має інфекцію; препарат Гексіро може маскувати симптоми або ознаки інфекції (гарячка, біль і набряк);
• пацієнт має або мав у минулому рефлюкс, диспепсію, виразки шлунка або будь-які інші захворювання шлунка;
• пацієнт нещодавно мав або планує хірургічну операцію;
• у пацієнта трапляється інфекція (див. пункт "Інфекції" нижче);
• пацієнт має бронхіальну астму;
• пацієнт обезводнений або має діарею;
• пацієнт має захворювання кишечника, такі як виразкове коліт або хвороба Крона;
• пацієнт має спадкові або набуті порушення деяких ферментів, симптомами яких є порушення нейрологічні або шкірні, а іноді обидва типи порушень, наприклад, порфірія;
• пацієнт має автоімунне захворювання, таке як системний червоний вовчак або інші захворювання сполучної тканини, оскільки може збільшитися ризик виникнення асеептичного менінгіту (воспалення оболони, яка оточує мозок);
• пацієнт має сінну гарячку, поліпози носа або хронічну обструктивну хворобу легень, оскільки може збільшитися ризик виникнення алергічних реакцій;
• пацієнтка вагітна або планує вагітність (див. пункт "Вагітність, годування грудьми та вплив на фертильність").

Серцево-судинний ризик
Застосування протизапальних і (або) знеболювальних препаратів, таких як ібупрофен, може призвести до незначного збільшення ризику виникнення інфаркту міокарда або інсульту, особливо якщо вони застосовуються у великих дозах. Не слід перевищувати рекомендовану дозу чи тривалість лікування.
Шлунково-кишкові симптоми
Під час застосування НПЗП, включаючи ібупрофен, повідомлялося про важкі небажані шлунково-кишкові дії (що стосуються шлунка та кишечника). Вони можуть виникнути з попереджувальними симптомами або без них. Ризик цих небажаних дій є вищим у пацієнтів з виразками шлунка чи кишечника в анамнезі, особливо якщо також траплялося кровотеча або перфорация. Пацієнти похилого віку більш схильні до небажаних дій зі сторони шлунково-кишкового тракту. Необхідно обговорити з лікарем шлунково-кишкові порушення, які траплялися в минулому, та бути обережним щодо будь-яких нетипових симптомів у животі, включаючи нудоту, блювоту, діарею, запор, диспепсію, біль у животі, мелені стільці або кровоточиві блювоти.
У разі пацієнтів похилого віку лікування необхідно обговорити з лікарем перед його початком. Пацієнти похилого віку мають більший ризик виникнення небажаних дій, особливо кровотечі та перфорації шлунково-кишкового тракту.
Шкірні реакції
Повідомлялося про важкі шкірні реакції, пов'язані з лікуванням ібупрофеном. Необхідно негайно проконсультуватися з лікарем або медсестрою, якщо в пацієнта виникла шкірна висипка, ушкодження слизових оболонок, пухирі на шкірі або інші симптоми алергії, оскільки вони можуть бути першими ознаками дуже важкої шкірної реакції. Див. пункт 4.
Інфекції
Препарат Гексіро може маскувати симптоми інфекції, такі як гарячка та біль. Тому можливе, що застосування препарату Гексіро відтермінує початок належного лікування інфекції, що може призвести до збільшення ризику ускладнень. Це було спостережено у разі бактеріального пневмонію та бактеріальної інфекції шкіри під час вітряної віспи. Якщо пацієнт має інфекцію та отримує цей препарат, а симптоми інфекції тривають або погіршуються, необхідно негайно проконсультуватися з лікарем.
Тривале застосування знеболювальних препаратів
Тривале застосування знеболювальних препаратів може призвести до болів голови, яких не слід лікувати збільшенням дози цих препаратів. Якщо пацієнт має такі симптоми, він повинен проконсультуватися з лікарем або фармацевтом.
Порушення зору
У разі виявлення пацієнтом будь-яких порушень зору після застосування препарату Гексіро необхідно припинити введення препарату та повідомити про це лікаря.

Діти та підлітки

Препарат Гексіро не призначений для застосування у дітей та підлітків віком до 18 років.

Гексіро та інші препарати

Необхідно повідомити лікаря або медсестрі про всі препарати, які зараз приймає пацієнт, а також про препарати, які пацієнт планує приймати.
Завжди необхідно повідомити лікаря, якщо пацієнт приймає інші препарати, що містять парацетамол, ібупрофен або інші протизапальні НПЗП, включаючи ті, які можна купити без рецепта. Це робиться для уникнення ризику передозування.
Препарат Гексіро може впливати на інші препарати або інші препарати можуть впливати на цей препарат. Наприклад:

• ацетилсаліцилова кислота, саліцилати або інші НПЗП (включаючи інгібітори COX-2, такі як целекоксиб або еторикоксиб);
• препарати, що застосовуються для лікування захворювань серця (наприклад, дигоксин або бета-блокатори);
• кортикостероїди, такі як преднізон, кортизон;
• препарати, що застосовуються для розрідження крові (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, варфарин, тиклопідин),
• препарати, що знижують артеріальний тиск (інгібітори конвертази ангіотензину, такі як каптопріл, бета-адренолітики такі, як атенолол, антагоністи рецептора ангіотензину II такі, як лозартан);
• препарати, що застосовуються для лікування епілепсії або судом (наприклад, фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін);
• препарати, що застосовуються для лікування манії (наприклад, літій);
• препарати, що застосовуються для лікування депресії, наприклад селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну;
• пробенецид, препарат, що застосовується для лікування подагри;
• препарати, що застосовуються для збільшення виділення сечі;
• метотрексат, препарат, що застосовується для лікування ревматоїдного артриту та деяких видів раку;
• такролімус або циклоспорин, імунодепресивні препарати, що застосовуються після трансплантації органів;
• зидовудин, препарат, що застосовується для лікування ВІЛ-інфекції (вірусу, що викликає СНІД);
• похідні сульфонілмочевини, препарати, що застосовуються для лікування цукрового діабету;
• деякі антибіотики, відомі як хінолонові антибіотики (наприклад, ципрофлоксацин);
• деякі антибіотики, відомі як аміноглікозидні антибіотики (наприклад, гентаміцин, стрептоміцин);
• хлорамфенікол, антибіотик, що застосовується для лікування інфекцій вуха та ока;
• препарати, що застосовуються для лікування грибкових інфекцій, такі як вориконазол або флуконазол;
• препарати, що застосовуються для лікування туберкульозу, такі як ізоніазид та рифампіцин;
• міфепристон, препарат, що застосовується для медикаментозного переривання вагітності;
• деякі рослинні препарати, такі як мілоріз двоклаповий (Gingko biloba, іноді застосовується для лікування деменції) або зілля діуретика звичайного (Hypericum perforatum, іноді застосовується для лікування легкої депресії);
• флуклоксацилін (антибіотик), через серйозний ризик порушення, пов'язаного з кров'ю та рідинами організму (метаболічною кислотозою з великою аніонною лукою), яке необхідно терміново лікувати (див. пункт 2).

Деякі інші препарати також можуть впливати на дію препарату Гексіро або цей препарат може впливати на їх дію. Тому перед застосуванням будь-якого іншого препарату завжди необхідно проконсультуватися з лікарем, медсестрою або фармацевтом.
Якщо необхідно провести аналіз крові або сечі, необхідно повідомити лікаря про прийняття препарату Гексіро, оскільки він може впливати на результати аналізів.

Препарат Гексіро та алкоголь

Не слід вживати алкогольні напої під час лікування цим препаратом. Вживання алкоголю під час застосування препарату Гексіро може призвести до ушкодження печінки.

Вагітність, годування грудьми та вплив на фертильність

Якщо пацієнтка вагітна або годує грудьми, припускає, що може бути вагітна або планує мати дитину, вона повинна проконсультуватися з лікарем або медсестрою перед застосуванням цього препарату.
Вагітність
Не слід приймати цей препарат, якщо пацієнтка вагітна останніх 3 місяців, оскільки він може нашкодити ненародженій дитині або призвести до ускладнень під час пологів. Препарат може призвести до порушень нирок та серця у ненародженої дитини. Він також може впливати на схильність до кровотеч у матері та її дитини та призвести до того, що пологи будуть відкладені або триваліші.
У перші 6 місяців вагітності не слід застосовувати препарат, якщо це не абсолютно необхідно та не рекомендовано лікарем. Якщо лікування необхідно в цьому періоді або під час спроб завагітніти, необхідно застосувати найменшу дозу протягом найкоротшого часу.
Препарат Гексіро, прийнятий протягом періоду довше кількох днів, починаючи з 20-го тижня вагітності, може призвести до порушень нирок у ненародженої дитини, що може призвести до зменшення об'єму плідної рідини, яка оточує дитину (олігогідрамніоз), також спостерігалося звуження судини (провідної артерії) у серці дитини. У разі лікування тривалістю довше кількох днів лікар може рекомендувати додатковий моніторинг.
Годування грудьми
Тільки невеликі кількості парацетамолу та ібупрофену проникають до грудного молока. Цей препарат можна застосовувати під час годування грудьми, якщо він застосовується у рекомендованій дозі та протягом найкоротшого часу.
Фертильність
Цей препарат може порушувати фертильність у жінок і не рекомендований у жінок, які намагаються завагітніти.
Ця дія є зворотною після припинення препарату.

Проведення транспортних засобів та обслуговування машин

Після застосування НПЗП можуть виникнути небажані дії, такі як головокружіння, сонливість, втома та порушення зору. Якщо виникнуть такі симптоми, не слід керувати транспортними засобами чи обслуговувати машини.

Гексіро містить натрій

Препарат Гексіро містить 35 мг (1,52 ммоль) натрію (основного компонента кухонної солі) у кожних 100 мл розчину (0,35 мг [0,0152 ммоль] на 1 мл). Це відповідає 1,75% максимальної рекомендованої добової дози натрію для дорослої людини.

3. Як застосовувати препарат Гексіро

Препарат Гексіро буде введено пацієнтові у вигляді інфузії до однієї з вен через кваліфікованого медичного працівника.
Препарат необхідно вводити у вигляді інфузії тривалістю 15 хвилин.
Цей препарат призначений лише для короткочасного застосування, максимально протягом 2 діб.

Рекомендована доза становить:

Для дорослих пацієнтів з масою тіла понад 50 кг:за необхідності, одна флакон (100 мл) кожні 6 годин.
Максимальна добова доза препарату становить 4 флакони (400 мл), що відповідає 4000 мг парацетамолу та 1200 мг ібупрофену.
У разі пацієнта з масою тіла 50 кг або менше, осіб похилого віку або наявності порушень функції печінки чи нирок:лікар може вирішити зменшити дозу або збільшити інтервал між дозами через підвищений ризик небажаних дій.
Дозу, більшу за рекомендовану, не слід збільшувати; вона може лише призвести до серйозних загроз (див. також пункт " Прийом більшої, ніж рекомендована, дози препарату Гексіро").
Необхідно застосовувати найменшу ефективну дозу протягом найкоротшого часу, необхідного для контролю симптомів. Якщо пацієнт має інфекцію, необхідно негайно проконсультуватися з лікарем, якщо симптоми (такі, як гарячка та біль) тривають або погіршуються (див. пункт 2).

Прийом більшої, ніж рекомендована, дози препарату Гексіро

Якщо пацієнт підозрює, що випадково прийняв більшу дозу препарату Гексіро, ніж рекомендовано, необхідно негайнозвернутися до лікаря або медсестри. Необхідно зробити це, навіть якщо пацієнтчувся добре. Необхідно зробити це, оскільки надмірна доза парацетамолу може призвести до відстроченого, важкого ушкодження печінки, яке може закінчитися смертю. Навіть якщо пацієнт не має симптомів дискомфорту чи отруєння, він може потребувати термінової медичної допомоги.
Для уникнення ушкодження печінки необхідно якнайшвидше розпочати лікування. Чим коротший час (чим менше годин) між введенням препарату та початком лікування антидотом, тим більша ймовірність того, що можна буде запобігти ушкодженню печінки.
Інші симптоми передозування, які можуть виникнути, включають нудоту, біль у животі, блювоту (яка може містити кров), головний біль, дзвін у вухах, запаморочення та окулоплегію. Після введення великих доз спостерігалося сонливість, біль у грудній клітці, серцебиття, втрату свідомості, судоми (головним чином у дітей), слабкість та головокружіння, кров у сечі, низький рівень калію у крові, відчуття холоду та порушення дихання.

4. Можливі небажані дії

Як і будь-який препарат, цей препарат може призвести до небажаних дій, хоча вони не виникнуть у кожного пацієнта.
Необхідно припинити застосуванняпрепарату Гексіро та негайноповідомити лікаря або звернутися до найближчої лікарні на відділ швидкої допомоги, якщо виникне будь-яка з наступних небажаних дій:
Не дуже часто

• блювота з кров'ю або вмістом, подібним до фусу з кави;
• кровотеча з прямої кишки, чорні, липкі стільці або кровоточиві діарея;
• набряк обличчя, губ або язика, який може призвести до труднощів при ковтанні або диханні.

Дуже рідко

• астма, свистячий дихання, задишка;
• ранній або сильний свербіж, висипка на шкірі, кропив'янка;
• важка висипка з пухирями та кровотечею в області губ, очей, носа та статевих органів (синдром Стівенса-Джонсона). Дуже рідко повідомлялося про важкі шкірні реакції;
• посилення існуючих важких інфекцій шкіри (може виникнути висипка, пухирі та зміни кольору шкіри, гарячка, сонливість, діарея та нудота) або посилення інших інфекцій, включаючи вітряну віспу чи герпес чи важку інфекцію з розкладом (некрозом) тканини підшкірної та м'язової, утворенням пухирів та лущенням шкіри;
• гарячка, загальне погане самопочуття, нудота, біль у животі, головний біль та жорсткість шиї (симптоми асеептичного менінгіту, тобто запалення оболони, яка оточує мозок).

Частота невідома(частота не може бути визначена на основі доступних даних):

• може виникнути важка шкірна реакція, відома як синдром DRESS (англ. drug reaction witheosinophilia and systemic symptoms), симптомами якої є висипка на шкірі, гарячка, набряк лімфатичних вузлів та збільшення кількості еозинофілів (тип білих кров'яних клітин);
• червона, лускова, поширена висипка з вузлами під шкірою та пухирями, розташовані головним чином на складках шкіри, тулубі та верхніх кінцівках, якій супроводжується гарячкою на початку лікування (остра універсальна осутка кросткова). Див. також пункт 2.

Інші небажані дії, які можуть виникнути

Часті небажані дії(можуть виникнути рідше, ніж у 1 з 10 осіб):

• нудота або блювота;
• втрата апетиту;
• згага або біль у верхній частині шлунка;
• спазми шлунка, виділення газів, запор або діарея, незначна кровотеча з шлунково-кишкового тракту;
• висипка на шкірі, свербіж шкіри;
• головний біль;
• головокружіння;
• відчуття збудження;
• дзвін у вухах або шуми вух;
• незвичайне збільшення маси тіла, набряк та заторювання рідини, набряк гомілок або ніг.

Не дуже часто небажані дії(можуть виникнути рідше, ніж у 1 з 100 осіб):

• зменшення кількості червоних кров'яних клітин, кровотеча з носа та обфільна менструація (кровотеча під час місячних);
• алергічні реакції - висипка на шкірі, втома, біль у суглобах (наприклад, хвороба Рейно, синдром Шегрена, захворювання нирок Хеноха-Шонлейна, набряк судин);
• збільшення грудей у чоловіків;
• низький рівень цукру у крові;
• безсоння;
• зміна настрою, наприклад депресія, дезорієнтація, нервозність;
• проблеми з очима, такі як нудьгування зору (зворотне), біль та червоність очей, свербіж;
• густий слиз;
• сильний біль або чутливість шлунка; виразка шлунка та (або) ушкодження шлунково-кишкового тракту;
• запалення кишечника та погіршення стану запального коліту (коліт) та шлунково-кишкового тракту (хвороба Крона) та ускладнення, пов'язані з дивертикулами товстої кишки (перфорація або свищ);
• неможливість повного спорожнення сечового міхура (затримка сечі);
• неправильні результати лабораторних аналізів (що стосуються крові, печінкових та ниркових ферментів).

Рідкі небажані дії(можуть виникнути рідше, ніж у 1 з 1000 осіб):

• поколювання рук та ніг;
• незвичайні сни, бачення речей, які не існують (галюцинації);
• ушкодження тканини нирок (зокрема під час тривалого застосування препарату);
• високий рівень сечової кислоти у крові (гіперурікемія).

Дуже рідкі небажані дії(можуть виникнути рідше, ніж у 1 з 10 000 осіб):

• низький рівень калію - слабкість, втома, спазми м'язів (гіпокаліємія);
• симптоми анемії, такі як втома, головний біль, задишка та блідість шкіри;
• легше, ніж зазвичай, кровотеча або утворення синяків, червоні або фіолетові плями під шкірою;
• сильний або упорчий головний біль;
• відчуття закруту (головокружіння);
• швидке або нерегулярне серцебиття, яке також називається серцебиттям;
• збільшення артеріального тиску та можливі порушення роботи серця;
• воспалення стравоходу;
• жовтіння шкіри та (або) очей, яке також називається жовтяницею;
• ушкодження печінки (зокрема після тривалого застосування);
• випадання волосся;
• збільшене потіння;
• симптоми частих або тривожних інфекцій, таких як гарячка, сильні озноби, біль у горлі чи ушкодження порожнини рота;
• різні форми нефротоксичності, включаючи міжстишкове запалення нирок, нефротичний синдром та гостру та хронічну ниркову недостатність.

Частота невідома(частота не може бути визначена на основі доступних даних):
Важке захворювання, яке може зробити кров більш кислою (так звана метаболічна кислотоза), у пацієнтів з важкими захворюваннями, які приймають парацетамол (див. пункт 2).

Звіт про небажані дії

Якщо виникнуть будь-які небажані симптоми, включаючи всі небажані симптоми, не перелічені в цій інструкції, необхідно повідомити про це лікаря або фармацевту. Про небажані дії можна повідомляти безпосередньо до Департаменту моніторингу небажаних дій лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України, вул. Миколи Амосова, 7, м. Київ, 03022, телефон: +38 (044) 279-64-04, факс: +38 (044) 279-64-04, електронна пошта: [email protected], веб-сайт: www.moz.gov.ua
Про небажані дії можна повідомляти також відповідальній особі.
Звіт про небажані дії дозволить зібрати більше інформації про безпеку застосування препарату.

5. Як зберігати препарат Гексіро

Препарат необхідно зберігати в місці, недоступному для дітей.
Зберігати при температурі нижче 25°C. Не зберігати в холодильнику чи не заморожувати.
Зберігати флакон у зовнішній упаковці для захисту від світла.
Не застосовувати цей препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на пачці та флаконі після "EXP". Термін придатності означає останній день вказаного місяця.
Не слід застосовувати цей препарат, якщо упаковка пошкоджена або має ознаки втручання. Не слід застосовувати цей препарат, якщо видимі будь-які твердих частинок або забарвлення.
Препарат Гексіро призначений лише для одноразового застосування. Препарат необхідно застосувати негайно після відкриття. Будь-які невикористані залишки розчину необхідно видалити.
Невикористані залишки розчину необхідно видалити згідно з місцевими правилами.

6. Зміст упаковки та інші відомості

Що містить препарат Гексіро

Активними речовинами препарату є парацетамол 10 мг/мл та ібупрофен у вигляді ібупрофену натрію двогідрату 3 мг/мл.
Інші компоненти: гідрохлорид L-цистеїну моногідрат, дигідрат дісоду фосфату, маннітол (Е 421), соляна кислота (для встановлення pH), гідроксид натрію (для встановлення pH) та вода для ін'єкцій.

Як виглядає препарат Гексіро та що містить упаковка

Препарат Гексіро є прозорим, безбарвним розчином для інфузії, вільним від видимих твердих частинок. Він доступний у флаконах об'ємом 100 мл з безбарвного скла типу II, закритих сірим пробкою з бромобутилової гуми та алюмінієвої кришки типу flip-off. Препарат доступний в упаковках по 10 флаконів.

Відповідальна особа та виробник

Відповідальна особа

Medical Valley Invest AB
Brädgårdsvägen 28
236 32 Höllviken
Швеція
email: [email protected]

Виробник

S.M. Farmaceutici S.r.l.
Zona Industriale Tito Scalo Snc
85050 Tito
Італія

Цей препарат дозволений до обігу в країнах-членах Європейського економічного простору під наступними назвами:

Греція

Combogesic

Ірландія

Combogesic 10mg/ml Парацетамол + 3mg/ml Ібупрофен розчин для інфузії

Польща

Гексіро

Португалія

Combogesic IV

Швеція

Duofen

Дата останньої актуалізації інструкції:01/2025

Наступна інформація призначена лише для кваліфікованого медичного персоналу:
Гексіро,(10 мг + 3 мг)/мл, розчин для інфузії
Парацетамол + Ібупрофен
Препарат Гексіро перед застосуванням необхідно піддати візуальному контролю, щоб переконатися, що в розчині немає твердих частинок та забарвлень, якщо це дозволяє розчин та контейнер. Розчину не слід застосовувати, якщо видимі не прозорі частинки, забарвлення або інші сторонні частинки.
Через відсутність досліджень сумісності цього препарату не слід змішувати з розбавниками. Якщо для введення однієї дози необхідна менша кількість, ніж повний флакон, необхідно застосувати відповідну кількість, а невикористані залишки розчину видалити.
Препарат Гексіро повинен застосовуватися в одному пацієнта лише один раз. Цей препарат не містить бактеріостатичних консервантів. Будь-які невикористані залишки розчину необхідно видалити.
Спосіб застосування
Препарат Гексіро необхідно застосовувати у вигляді інфузії в вену протягом 15 хвилин.
Для отримання розчину з флакону об'ємом 100 мл необхідно використовувати голку діаметром 0,8 мм (голка № 21G) та проколоти пробку в позначеному місці.
У пацієнтів з масою тіла менше 50 кг, у яких не потрібно вводити повний флакон (100 мл), необхідно застосувати відповідну кількість, а невикористані залишки розчину видалити.
Як і у випадку з усіма розчинами для інфузії в скляних флаконах, необхідно пам'ятати, що необхідний суворий контроль, особливо наприкінці інфузії, незалежно від шляху введення. Це спостереження наприкінці перфузії стосується особливо внутрішньовенної інфузії, введеної через центральне введення, щоб уникнути повітряної емболії.