Зрощення малих статевих губ

Зрощенням, або синехіями, малих статевих губ називають стан, коли внутрішні статеві губи дівчинки злипаються між собою по серединній лінії. Іноді вони з'єднані на невеликій ділянці, іноді майже на всій довжині, і тоді вхід до піхви закритий, а спереду лишається вузький отвір, крізь який виходить сеча. Виглядає це тривожно, але саме собою майже завжди безпечне: найчастіше зрощення знаходять випадково в дівчинки до шести-семи років, воно нічому не заважає й минає саме. Розуміти тут треба інше — коли його справді треба лікувати і коли за схожою картиною ховається щось інше.

Який вигляд це має і як виявляють

Зрощені губи утворюють тонку плоску перетинку без просвіту, здебільшого бліду або напівпрозору, з помітною тонкою лінією посередині — по ній вони згодом і роз'єднаються. Спайка зазвичай починається знизу й поступово поширюється вгору, а вхід до піхви перестає бути видним.

Майже завжди це помічає хтось із батьків під час зміни підгузка або у ванні, рідше — лікар на плановому огляді. Скарг при цьому, як правило, немає жодних: дівчинка спокійна, мочиться нормально, нічого не болить.

Важлива річ, яка знімає головний батьківський страх: тонка лінія посередині означає, що органи сформовані правильно і просто склеїлися ззовні. Це не вада розвитку, не зарощення піхви і не «відсутність отвору». Відрізнити одне від одного — завдання огляду, тож за найменшого сумніву краще показати дитину лікареві, ніж роздивлятися й мацати самим.

Чому губи злипаються

Механізм складається з двох речей. Перша — низький рівень естрогену. До статевого дозрівання це нормальний стан, і шкіра статевих губ у цьому віці тонка й ніжна, легко травмується і легко приклеюється сама до себе. Друга — подразнення або запалення вульви, через яке поверхня стає липкою, і краї, що дотикаються, починають зростатися.

Подразнення спричиняють цілком побутові речі: тривале перебування в мокрому підгузку, мило й піна для ванн, надто ретельне підмивання, тісна синтетична білизна, залишки прального порошку, витирання ззаду наперед, а також гострики, що дають сильний свербіж і розчухи. Часто конкретну причину назвати неможливо, і це нічого не змінює в підході.

Той самий механізм пояснює й решту. У новонароджених зрощення майже не трапляється, бо на них ще діють материнські естрогени. Зі зникненням цих гормонів, зазвичай після кількох місяців життя, ризик з'являється, тримається приблизно до шести-семи років і спадає з початком статевого дозрівання, коли дівчинка починає виробляти власний естроген. У дорослих злипання буває після пологів і після менопаузи — теж на тлі низького естрогену; але в дорослої жінки така картина потребує окремого розбору в лікаря, бо за нею частіше стоїть не просте склеювання, а хвороба шкіри вульви.

Коли нічого робити не треба

Якщо дівчинка спокійно мочиться, ні на що не скаржиться, а зрощення знайшли випадково, лікувати його не потрібно. Така спайка не загрожує ускладненнями і в переважній більшості випадків розходиться сама — іноді за кілька місяців, іноді лише до початку статевого дозрівання. Досить м'якого догляду й того, щоб лікар оглянув дитину під час чергового візиту.

І головне, чого робити не можна: роз'єднувати зрощення пальцями вдома. Це боляче, спричиняє кровотечу й надриви, а на місці розриву утворюється нова, тепер уже щільніша спайка. Порада «просто розведіть» трапляється часто, але дає самий лише шкоду.

Що має насторожити

Показати дівчинку лікареві треба, якщо з'явилося щось із переліченого.

• Сеча витікає краплями вже після того, як дитина встала з горщика, білизна постійно волога. Це найчастіша ознака того, що сеча затримується за перетинкою.
• Повторювані інфекції сечовивідних шляхів, біль або різь під час сечовипускання.
• Почервоніння, набряк, болючість вульви, скарги на свербіж і печіння.
• Виділення із запахом, гнійні або з домішкою крові.
• Кровотеча, синці, садна чи розриви в цій ділянці, а також будь-яка травма, походження якої незрозуміле.
• Шкіра навколо має білий, блискучий, стоншений, наче пергаментний вигляд, із дрібними крововиливами. Так проявляється склероатрофічний лишай — хронічна хвороба шкіри, яка теж призводить до зрощення, але потребує зовсім іншого лікування й спостереження. Її нерідко беруть за звичайну синехію і роками лікують не тим.

Окремо — те, що не терпить зволікання. Якщо дитина не може помочитися зовсім, плаче, тужиться, живіт над лобком напружений і болючий, допомога потрібна негайно: зверніться до приймального відділення або викличте швидку (в Іспанії, Італії, Португалії, Польщі та Україні — за єдиним європейським номером 112). Повне перекриття відтоку сечі при зрощенні буває рідко, але це стан, за якого чекати до ранку не можна.

Лікування, якщо воно потрібне

Лікують не саму спайку, а спричинені нею неприємності. Стандартний перший крок — крем з естрогеном, який лікар призначає коротким курсом. Наносити його треба дуже невеликою кількістю і точно по світлій лінії зрощення, а не на всю ділянку, легким натискальним рухом; курс обмежений у часі, зазвичай кількома тижнями, і подовжувати його самотужки не варто.

Про побічні дії варто знати заздалегідь, щоб не злякатися: можливі потемніння шкіри в місці нанесення, легке набубнявіння молочних залоз і незначні кров'янисті виділення. Усе це минає після відміни крему, але сказати про таке лікареві потрібно. Якщо естроген не підійшов або не допоміг, іноді призначають крем із глюкокортикоїдом — вибір робить лікар, ці засоби не взаємозамінні.

Після того як губи розійшлися, починається найважливіша частина — кілька тижнів наносити пом'якшувальний засіб: вазелін, крем під підгузок або інший бар'єрний крем, який порадить лікар. Саме цей етап утримує краї від повторного злипання, і саме його найчастіше кидають на півдорозі.

Механічне роз'єднання потрібне рідко: коли крем не допоміг, а сеча далі затримується й спричиняє запалення. Лікар роз'єднує спайку зондом або пальцем — зазвичай вона піддається легко. Роблять це під місцевим знеболенням, а маленьким дітям і за щільного зрощення — під загальним наркозом, бо процедура болюча, а невдала спроба «на живу» лишає розриви й майже гарантує повернення. Догляд після роз'єднання той самий: пом'якшувальний засіб кілька тижнів.

Повторне зрощення і що буде далі

До цього варто підготуватися заздалегідь: зрощення повертається часто — і після крему, і після роз'єднання. Це не означає, що лікування було неправильним чи що його провели погано; просто причина нікуди не поділася, естрогену так само мало, а шкіра так само тонка. Повторні епізоди стають дедалі рідшими з дорослішанням і припиняються з початком статевого дозрівання.

Довгострокових наслідків у зрощення немає. Воно не пов'язане з іншими хворобами, не впливає на майбутню здатність мати дітей і на статеве життя, не заважає менструаціям — на той час, коли вони почнуться, спайок уже не буде. Про це варто сказати прямо, бо тривога батьків тут зазвичай значно перевищує масштаб самої проблеми.

Догляд, який зменшує ризик

Сенс догляду один: менше подразнювати ніжну шкіру й не давати їй пересихати.

• Підмивати простою теплою водою, без мила, гелів і піни для ванн; не терти, а промокувати насухо.
• Не мити всередині, між губами: зовнішнього обмивання досить.
• Міняти підгузок частіше й давати шкірі побути без нього бодай недовго щодня.
• Бавовняна білизна вільніша, відмова від колготів і вузьких джинсів на щодень, ретельне полоскання білизни після прання.
• Навчити дівчинку витиратися спереду назад.
• Обговорити з лікарем бар'єрний крем, якщо шкіра схильна до почервоніння.
• Перевірити й пролікувати гостриків за нічного свербежу — подразнення від розчухів запускає всю історію наново.

Онлайн-консультація

На онлайн-прийомі лікар за вашим описом і, якщо це доречно, за фотографією допоможе зрозуміти, чи йдеться про звичайне зрощення, чи потребує воно лікування просто зараз, чи досить спостереження й догляду. Він пояснить, як правильно і куди саме наносити призначений крем — помилки в нанесенні і є найчастішою причиною того, що лікування не працює, — скільки його застосовувати і яких змін чекати. Окремо розберуть ознаки, за яких потрібен очний огляд: підтікання сечі, повторювані інфекції, білувата змінена шкіра або біль. Батькам також допоможуть вибудувати щоденний догляд так, щоб зменшити ймовірність повернення.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.