Ексудативний середній отит («клейке вухо»)

За барабанною перетинкою є невелика порожнина, де в нормі лише повітря. Іноді вона заповнюється густою прозорою рідиною — перетинка перестає вільно коливатися, і звук доходить приглушеним, ніби вухо заткнули ватою. Це і є ексудативний середній отит; за в'язкість вмісту його прозвали «клейким вухом». На хворобу у звичному сенсі він не схожий: вухо не стріляє, температури немає, дитина бігає як завжди — просто гірше чує. Через цю непомітність його нерідко помічають не лікарі, а вихователі та вчителі. Саме собою це минає: у більшості дітей за два-три місяці. Проблеми починаються, коли тягнеться довше, а саме в цей час дитина вчиться говорити й слухати.

Звідки у вусі береться рідина

Середнє вухо з'єднане з носоглоткою вузькою слуховою трубою. Вона відкривається при ковтанні та позіханні й робить дві речі: впускає свіже повітря і виводить те, що накопичується всередині. Якщо труба перестає відкриватися, повітря з порожнини всмоктується, виникає розрідження, і стінки починають виділяти рідину, якій немає куди подітися.

У дітей ця труба коротша, ширша й лежить майже горизонтально, тому й порушується легше. Зазвичай винні:

• застуди, що йдуть одна за одною, — набряк слизової перекриває вхід у трубу;
• збільшені аденоїди, які сидять просто біля її вустя;
• алергічна нежить із постійним набряком носа;
• тютюновий дим удома — один з небагатьох чинників, на які можна вплинути просто сьогодні;
• розщілина піднебіння, синдром Дауна та інші особливості будови чи роботи слизової: у таких дітей рідина виходить гірше й сама майже не розсмоктується.

Дорослі хворіють рідше. У них рідина зазвичай з'являється після сильної застуди або перельоту — і, як правило, в обох вухах.

Який вигляд це має збоку

Дорослий скаже, що вухо заклало, що в ньому переливається чи клацає при ковтанні, що власний голос звучить гулко. Дитина про це не розповість: вона або ще не вміє, або просто не знає, що буває інакше. Тому дивляться на поведінку:

• стала говорити гучніше за звичайне, вмикає мультики голосніше;
• перепитує, не озивається на ім'я, якщо вас не бачить;
• не чує з іншої кімнати, зате зблизька й віч-на-віч усе розуміє;
• надвечір дратується й утомлюється більше, ніж зазвичай, — вслухатися цілий день важко;
• здається неуважною, «витає у хмарах» на заняттях;
• мовлення розвивається повільніше, ніж в однолітків, або з'явилися нові помилки у словах;
• стала незграбною, частіше падає — середнє вухо бере участь у рівновазі.

Іноді додаються несильний біль чи тяжкість у вусі та дзвін. Важлива відмінність від гострого отиту: за ексудативного немає ні високої температури, ні різкого болю, через який дитина не спить уночі.

Що відбувається на прийомі

Лікар дивиться вухо отоскопом — приладом із лампочкою та збільшенням. За перетинкою видно бурштинову або сірувату рідину, іноді з бульбашками повітря чи чітким рівнем; сама перетинка тьмяна й втягнута. Огляд не болить.

Здогад підтверджують приладами, і тут варто знати два слова:

• тимпанометрія — коротка безболісна перевірка рухливості перетинки. Вона триває секунди, не потребує від дитини відповідей і надійніша за будь-яке роздивляння;
• перевірка слуху — за віком: у малюків ігрові методики, у старших дітей і дорослих звичайна аудіометрія. Вона показує, наскільки знижений слух і чи знижений він узагалі.

Далі зазвичай спостерігають: раз здебільшого все минає само за два-три місяці, поспішати з втручанням немає навіщо. Лікар призначає повторний огляд і перевірку слуху, щоб побачити, чи справа йде на краще. Якщо рідина тримається довше за три місяці в обох вухах і слух помітно страждає, дитину скеровують до отоларинголога.

Коли чекати не треба

Тактика «зачекаємо три місяці» розрахована на звичайний випадок. Є ситуації, де вона не годиться.

• Дорослий, у якого рідина тримається в одному вусі без явної причини. Це головний привід не відкладати: слухову трубу може перекривати пухлина носоглотки, а «клейке вухо» буває єдиною ранньою ознакою. Насторожують заразом вузол на шиї, носові кровотечі, стійко закладена одна половина носа. Оглянути носоглотку в такому разі потрібно обов'язково, і це нескладне дослідження.
• Кров або гній із вуха, біль, що не дає спати.
• Сильний біль із високою температурою, почервонінням і припухлістю за вухом, відстовбурченою вушною раковиною. Дитина мляла — це ускладнення, яке потребує допомоги негайно; за тяжкого стану викликають швидку, у Європі за єдиним номером 112.
• Перекіс обличчя, різке запаморочення з блюванням, сильний головний біль. Теж негайно.
• Виділення з вуха з поганим запахом місяцями або заглиблення, «кишеня» на перетинці, яку помітив лікар: так виявляється холестеатома, розростання, що руйнує кістку. Вона потребує лікування, а не спостереження.
• Діти з розщілиною піднебіння, синдромом Дауна, а також ті, у кого слух був знижений і раніше. У них рідина сама виходить рідко, і до фахівця їх скеровують, не вичікуючи.

Що допомагає, а що ні

Почнімо з того, чого робити не варто, — це заощадить вам місяці та гроші. За ексудативного отиту не працюють антибіотики, судинозвужувальні краплі в ніс, антигістамінні, гормональні спреї й таблетки, засоби, що розріджують мокротиння. Антибіотик потрібен, лише якщо згори приєдналася гостра інфекція вуха, — і лікує він саме її, а не рідину.

Що має сенс:

• Час. Найдієвіший засіб. Більшість вух очищується сама.
• Автоінфляція. Дитина надуває через ніздрю спеціальну кульку або ковтає із затиснутим носом, продуваючи трубу. Користь скромна, але реальна, ліків не треба, робити кілька разів на день. Зовсім малим прийом не вдається: він потребує вміння повторити інструкцію, а це років до трьох-чотирьох.
• Відмова від куріння вдома. Не «на балконі» — зовсім: дим осідає на одязі та волоссі.
• Лікування алергічної нежиті, якщо вона є: прибравши набряк у носі, часто допомагають і вуху.

Трубки, аденоїди та слухові апарати

Якщо за три місяці нічого не змінилося, а слух знижений настільки, що заважає дитині, обговорюють втручання.

Шунти (тимпаностомічні трубки) — крихітні трубочки, які ставлять у перетинку під коротким наркозом. Рідина виходить, у порожнину знову надходить повітря, і слух повертається одразу, зазвичай того ж дня. Трубка не приживається назавжди: вона виштовхується сама за півроку-рік, а отвір затягується. З наслідків бувають періодичні виділення з вуха, рідше — невеликий отвір, що не заріс сам, і рубцеві зміни перетинки. Заборона на воду сьогодні не така сувора, як раніше: звичайне купання й плавання в басейні здебільшого дозволяють, а от про пірнання та глибину спитайте лікаря, який оперував.

Видалення аденоїдів додають до шунтування, коли ніс постійно закладений, дитина дихає ротом і хропе, або коли рідина повертається після випалих трубок. Одночасна операція помітно знижує ймовірність повторного втручання.

Слухові апарати — повноцінна альтернатива, а не запасний варіант. Їх обирають, коли наркоз небажаний, коли родина проти операції або коли стан завідомо повертатиметься, як за розщілини піднебіння. Носять їх тимчасово, поки вухо не відновиться.

Поки дитина погано чує

Кілька звичок у родині та в класі змінюють справу дужче, ніж здається.

• Перш ніж говорити, привабте увагу й поверніться обличчям: губи й міміка додають половину змісту.
• Говоріть звичайним голосом, чітко й не надто швидко. Крик спотворює звуки, а не прояснює їх.
• Прибирайте тло: вимкніть телевізор і витяжку, коли розмовляєте.
• Не змушуйте відповідати через кімнату — підійдіть.
• Обов'язково скажіть вихователеві та вчителеві. Дитину варто посадити ближче й осторонь від вікна та коридору; «неуважність» на уроці в таких випадках найчастіше виявляється недочутою інструкцією.
• Якщо мовлення вже відстає, не чекайте, доки слух відновиться сам, — спитайте про заняття з логопедом.

І втішне: у переважної більшості дітей слух повертається повністю, а мовлення наздоганяє однолітків. З віком слухова труба змінює форму, аденоїди зменшуються, і «клейке вухо» перестає повертатися.

Онлайн-консультація

Дистанційно зручно вирішити головне питання: чи це те, про що ви подумали, і чи треба йти на прийом, чи можна поспостерігати. Лікар розбере, як дитина поводиться і що саме ви помітили, пояснить, чим це відрізняється від гострого отиту та від сірчаної пробки, подивиться вже зроблені тимпанограму й аудіограму, скаже, скільки чекати до контрольного візиту і за якими ознаками чекати більше не можна. Онлайн-прийом добрий і після операції — обговорити догляд за вухом із трубкою, купання, повернення скарг. Але зазирнути у вухо й виміряти слух крізь екран не можна, тож огляд однаково знадобиться; а ознаки з розділу про термінове дистанційно не розбирають узагалі.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.