Невралгія трійчастого нерва (больовий тик)

Невралгія трійчастого нерва — один із найсильніших болів, які взагалі відомі медицині. Він приходить раптовими прострілами в половині обличчя, триває секунди й зникає так само різко, як почався, а спричинити його може дотик рушника, ковток холодної води чи порив вітру. Між нападами людина може почуватися цілком здоровою — і саме тому оточення часто не розуміє масштабу того, що відбувається. Розуміти його важливо: цей стан піддається лікуванню, але лікують його зовсім не тим, чим лікують звичайний біль.

Як виглядає напад

Біль описують майже однаково: удар струмом, простріл, спалах, розряд. Він різкий, однобічний і дуже короткий — від частки секунди до пари хвилин. Найчастіше віддає у щоку, верхню або нижню щелепу, зуби й ясна, рідше — в око й чоло. Під час нападу людина завмирає, не може говорити та їсти; збоку це іноді має вигляд гримаси чи судомного посмикування обличчя, через що стан і дістав стару назву «больовий тик».

Напади йдуть серіями: кілька разів на день, а у тяжких випадках — десятки й сотні разів на добу, тижнями поспіль. Потім біль може зникнути на місяці або роки, і це називають ремісією. З часом світлі проміжки, як правило, стають коротшими.

Друга впізнавана ознака — провокація. Напад запускають найзвичайніші дії: жування, ковтання, розмова, усмішка, чищення зубів, умивання, гоління чи нанесення макіяжу, поцілунок, прохолодний протяг, поїздка автомобілем нерівною дорогою. Люди починають уникати всього цього — перестають чистити зуби з хворого боку, їдять саму лише м’яку їжу, відмовляються виходити надвір у вітряну погоду.

Чому роками лікують зуби

Біль відчувається в щелепі та зубах, тому перший лікар, до якого приходить людина, — майже завжди стоматолог. Це природно і саме собою не помилка: спершу справді треба виключити хворий зуб, тріщину, запалення кореня.

Але далі починається те, про що варто сказати прямо: при невралгії трійчастого нерва людям роками лікують і видаляють здорові зуби. Логіка зрозуміла — болить зуб, отже, річ у зубі. Пацієнтові депульпують один зуб, біль лишається, депульпують сусідній, потім видаляють, потім другий. Іноді так минає кілька років і кілька зубів, перш ніж хтось вимовить слово «невралгія».

Ознака, яка має зупинити цей ланцюжок: біль, що не відповідає знайденій стоматологічній картині. Якщо знімок чистий, зуб здоровий, лікування не дало результату, а прострілі повертаються і запускаються дотиком, далі потрібен не стоматолог, а лікар — сімейний лікар або невролог. Про це варто сказати вголос самому: «зуби перевірили, причини не знайшли, біль стріляючий і провокується дотиком». Така фраза заощаджує роки.

Чому нерв стискається

Трійчастий нерв — головний чутливий нерв обличчя: він передає до мозку відчуття від шкіри, зубів, ясен і слизових. У переважній більшості випадків невралгія виникає там, де нерв входить у стовбур мозку і його торкається або притискає петля кровоносної судини — звичайної артерії чи вени. Від постійної пульсації з часом ушкоджується захисна мієлінова оболонка нерва, і він починає видавати розряд болю у відповідь на найлегший дотик. Такий варіант називають класичною невралгією.

Друга можливість — вторинна невралгія, коли нерв ушкоджений іншою хворобою: осередком розсіяного склерозу, пухлиною, кістою, судинною мальформацією, наслідком травми чи операції в цій ділянці. Нарешті, трапляються випадки, коли причину знайти не вдається; їх називають ідіопатичними.

Класична невралгія частіше починається після п’ятдесяти й дещо частіше трапляється в жінок. Це важливо не саме собою, а як орієнтир: що молодша людина, то уважніше треба шукати другу причину.

Ознаки, за якими може стояти інша хвороба

Типова картина — короткі прострілі на тлі повного благополуччя між ними. Усе, що від неї відрізняється, потребує не добору таблеток, а пошуку причини. Скажіть лікарю й наполягайте на візуалізації, якщо є бодай одна з цих ознак:

• біль не нападами, а постійний — ниючий, пекучий, що не відпускає годинами;
• оніміння або зниження чутливості на обличчі — частина щоки, губи чи підборіддя стала «чужою»;
• слабкість жувальних м’язів: щелепу веде вбік, важко стиснути зуби, жування стало млявим;
• біль з обох боків обличчя;
• початок хвороби в молодому віці;
• зниження слуху, двоїння, запаморочення, хиткість, зміна зору на боці болю;
• біль, що не відгукується на жоден із призначених препаратів, або картина, яка швидко змінюється.

За такими ознаками може стояти розсіяний склероз або пухлина в ділянці мостомозочкового кута, і в цих випадках потрібна МРТ головного мозку — дослідження, яке покаже і судину, що стискає нерв, і осередок демієлінізації, і об’ємне утворення. Сама лише наявність будь-якої з цих ознак не означає, що річ у пухлині; вона означає, що діагноз не можна ставити тільки за описом болю.

Чому звичайні знеболювальні не діють

Це одна з головних практичних відмінностей невралгії трійчастого нерва від інших лицевих болів. Парацетамол, ібупрофен та інші звичні знеболювальні при ній практично марні, і збільшення дози нічого не змінює — змінюється лише навантаження на шлунок і нирки. Причина в природі болю: він не запальний, а нейропатичний, тобто його породжує сам ушкоджений нерв, і гасити треба не запалення, а патологічну електричну активність.

Працюють тут протисудомні препарати — ті самі класи, що застосовують при епілепсії. Вони сповільнюють проведення аномальних імпульсів нервом і в більшості людей помітно зменшують або повністю знімають напади. Препаратом першого вибору зазвичай стає карбамазепін; за непереносимості чи недостатнього ефекту лікар переходить на окскарбазепін, ламотриджин, габапентин, прегабалін або баклофен, іноді поєднуючи їх.

Добір веде лікар, і самостійно ці ліки не починають і не кидають. Дозу нарощують повільно, протягом тижнів, щоб уникнути сонливості, запаморочення, хиткості та сплутаності; приймають їх постійно, а не лише в момент болю; з настанням ремісії дозу так само поступово знижують. Різка відміна або надто швидке нарощування дози небезпечні. На тлі лікування лікар періодично контролює аналізи крові та печінкові показники, а при вагітності та її плануванні схему переглядають заздалегідь — деякі з цих препаратів для цього не підходять.

Коли ліки перестають допомагати

З часом ефект протисудомних може слабшати, а побічні дії — ставати нестерпними. Це не глухий кут: існують хірургічні методи, і про них має сенс дізнатися заздалегідь, а не тоді, коли сил уже немає. Скерування дає невролог, рішення ухвалюють разом із нейрохірургом.

Є дві принципово різні стратегії. Перша — усунути причину: мікроваскулярна декомпресія, операція, під час якої хірург через невеликий отвір у черепі відводить судину від нерва і прокладає між ними м’яку прокладку. Це найбільше за обсягом втручання з тих, що застосовують, воно проводиться під загальним наркозом і несе ризики, але дає найстійкіше й найтриваліше полегшення і не ушкоджує нерв.

Друга стратегія — приглушити проведення болю нервом. Сюди належать черезшкірні втручання через щоку, коли до вузла нерва підводять голку і діють на нього теплом, гліцерином або роздувною кулькою, а також стереотаксична радіохірургія — прицільне опромінення корінця нерва без розрізів. Ці методи переносяться легше й підходять літнім людям і тим, кому велика операція протипоказана, але їхній ефект частіше обмежений у часі, а типовий наслідок — стійке оніміння частини обличчя. Вибір завжди компроміс, і обговорювати його треба з лікарем, зважуючи вік, супутні хвороби, тривалість захворювання і те, що для вас важливіше — надійність чи щадний характер втручання.

Життя між нападами і коли допомога потрібна негайно

Ця хвороба не обмежується хвилинами болю. Люди худнуть, бо бояться жувати, перестають мити обличчя й голитися, скасовують зустрічі та розмови, живуть у постійному очікуванні наступного розряду. З часом це виливається в безсоння, тривогу та депресію — і все перелічене лікується, про це треба сказати лікарю так само, як про сам біль, а не терпіти як «неминуче навантаження».

Що допомагає на побутовому рівні: не голодувати й пити достатньо води навіть у погані дні, за потреби перейти на м’яку або теплу їжу, прикривати обличчя від вітру шарфом, не вмиватися холодною водою, вести короткий щоденник нападів і провокаторів — він дуже стане в пригоді лікарю при доборі лікування.

Біль такої сили буває приводом для відчаю, і про це треба говорити прямо. Якщо з’являються думки про те, щоб завдати собі шкоди, або думки про самогубство, по допомогу треба звертатися негайно — до свого лікаря того самого дня, до служби невідкладної психологічної допомоги або до приймального відділення найближчої лікарні. У загрозливій ситуації викликайте швидку (в Іспанії, Італії, Португалії, Польщі та Україні діє єдиний номер 112). Такі думки — не слабкість характеру, а наслідок безперервного болю, і вони минають, коли біль вдається взяти під контроль. Негайно зв’яжіться з лікарем і в тому разі, якщо на тлі прийому протисудомного препарату з’явився поширений шкірний висип із пухирями, висока температура або виразки в роті: це рідкісна, але серйозна реакція на ліки.

Онлайн-консультація

Невралгія трійчастого нерва — саме той випадок, де багато що вирішує розмова. Діагноз тут ставлять передусім за описом болю: характером, тривалістю нападу, зоною та провокаторами. Онлайн-консультація дозволяє докладно розібрати цю картину, відокремити невралгію від зубного болю, кластерного головного болю, болю у скронево-нижньощелепному суглобі та постгерпетичної невралгії, обговорити, чи потрібна МРТ, і зрозуміти, до якого фахівця йти далі.

Дистанційно зручно обговорити і вже розпочате лікування: як переноситься препарат, що робити з побічними ефектами, чому не можна кидати прийом при першому покращенні, коли має сенс порушувати питання про хірургічний метод. Якщо картина не вкладається в типову або з’явилися ознаки зі списку вище, лікар скаже про це прямо і скерує на очне обстеження.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.