Накопичення вушної сірки

Вухо не потребує прибирання. Сірка — не бруд, а робоче мастило слухового проходу: вона кисла, тому мікроби в ній живуть погано, вона затримує пил і не дає шкірі пересихати. Зазвичай вона виходить назовні сама, бо шкіра проходу поволі росте від перетинки до виходу й виносить усе зайве, наче ескалатор. Проблеми починаються тоді, коли цей механізм ламається — або коли людина заходжується йому «допомагати» паличкою. Тоді сірка ущільнюється в пробку, і вухо глухне. Саме по собі це не небезпечно, але в цій темі важливе інше: схожими словами описують стани, які чекати не можуть.

Що відчуває людина із пробкою

Скарги майже завжди однакові:

• вухо наче заклало, звуки приглушені, власний голос віддає в голову;
• слух знизився — зазвичай поступово, а іноді різко, після душу чи басейну: набрякла від води сірка перекриває останній просвіт;
• шум або дзвін, частіше з одного боку;
• свербіж, відчуття розпирання, зрідка тупий біль;
• сухий настирливий кашель без застуди — у шкірі проходу є гілочка блукаючого нерва, і тиск на неї запускає кашльовий рефлекс;
• слуховий апарат почав свистіти або гірше триматися — у тих, хто ним користується, це найчастіша перша ознака.

Запаморочення при пробці трапляється, але рідко й зазвичай легке. Якщо воно сильне, з блюванням і неможливістю стояти, річ не в сірці.

Чим обертаються палички, свічки й «пилососи»

Ватяна паличка за діаметром майже дорівнює слуховому проходу. Вона не вичерпує сірку, а працює поршнем: невелику частину виносить назовні, а основну масу втрамбовує вглиб, туди, де прохід звужується і звідки сірка сама вже не вийде. Заразом вона дряпає тонку шкіру й знімає захисний шар — так і починається зовнішній отит. Те саме стосується шпильок, сірників, ковпачків від ручок і власного пальця.

Вушні свічки — окрема історія. Порожня трубочка, яку підпалюють над вухом, жодного розрідження не створює; темна маса, яку потім показують у залишку, — це віск самої свічки. Натомість опіки зовнішнього вуха, краплі розплавленого воску на перетинці та її прорив описані неодноразово. Побутові вушні «пилососи» з інтернету працюють не краще: тяги в них бракує навіть на м'яку сірку.

Що справді можна зробити вдома

Домашня тактика одна — розм'якшити, а далі дати вуху винести пробку самому.

• Ляжте на бік хворим вухом угору. Закапайте кілька крапель теплої (кімнатної температури) оливкової чи мигдалевої олії або аптечного засобу для розчинення сірки. Мигдалеву олію не використовують при алергії на горіхи.
• Полежіть так п'ять-десять хвилин, потім промокніть те, що витекло, ватою ззовні.
• Повторюйте двічі-тричі на день кілька днів поспіль. Грудочки зазвичай виходять самі протягом приблизно двох тижнів.
• Холодну олію просто з холодильника закапувати не треба: різкий перепад температури в проході спричиняє запаморочення.
• Після закапування слух може на час погіршитися — розм'якшена сірка розтікається й заповнює решту просвіту. Це нормально й минає.

Є ситуації, коли капати не можна взагалі: отвір у барабанній перетинці, поставлений шунт, перенесена операція на вусі, поточне запалення з болем чи виділеннями. Якщо ви не знаєте, чи ціла перетинка, — не капайте, а спитайте. Промивати вухо самому шприцом чи душем удома теж не варто: струмінь під тиском рве перетинку легше, ніж здається.

Коли річ не в сірці

Це найважливіша частина. Пробку легко призначити винною, і через це гають час.

• Слух зник раптово, за хвилини чи години, на одному вусі, без болю й без попередньої закладеності. Пробка так себе не поводить — вона збирається тижнями. Раптова сенсоневральна приглухуватість лікується тим краще, чим раніше почато лікування, і вікно вимірюється днями. Це привід звернутися негайно, а не капати олію тиждень.
• Одне вухо стійко чує гірше за друге, дзвенить лише з одного боку, і після видалення сірки нічого не змінилося. Однобічність — завжди привід подивитися на неї окремо: за нею може стояти доброякісна пухлина слухового нерва, яка росте поволі й роками маскується під «пробку».
• У дорослого одне вухо закладає раз за разом, а за перетинкою стоїть рідина без жодної застуди. У дитини це звична річ, у дорослого — ні: так може виявлятися утворення в носоглотці, що перекриває вустя слухової труби. Ніс при цьому варто оглянути обов'язково.
• З вуха тече, надто з запахом чи з домішкою крові, вухо болить, піднялася температура, шкіра за вухом почервоніла й припухла — це запалення, і його лікують, а не вичищають.
• Сильне запаморочення з блюванням, двоїння, слабкість у руці чи нозі, перекошене обличчя — тут питання вже не про вуха, викликайте швидку (у Європі єдиний номер 112).

Як пробку прибирають у фахівця

Якщо за тиждень-два олія не допомогла або вухо заклало повністю, сірку видаляють механічно. Способів три.

• Промивання теплою водою зі спеціального апарата з контрольованим тиском. Спосіб поширений і зазвичай безболісний, але має протипоказання: перфорація перетинки, шунт, операція на вусі в минулому, єдине чуюче вухо, активне запалення. Про це треба сказати заздалегідь.
• Мікроаспірація — відсмоктування сірки тонкою трубочкою під мікроскопом. Прохід при цьому видно, тому спосіб безпечніший при сумнівній перетинці. Гучно, але швидко.
• Інструментальне видалення маленьким гачком або кюреткою під контролем зору — зазвичай для щільних пробок і для тих, кому не можна воду.

Перед процедурою майже завжди просять покапати олію два-три дні: розм'якшена сірка прибирається за хвилину, суха — довго й неприємно. Одразу після видалення слух повертається, іноді з незвичною різкістю; кілька годин може відчуватися легкий шум або вологість у вусі. Якщо після процедури з'явилися біль, виділення або слух не відновився — треба показатися повторно.

Кому пробки дошкуляють постійно

Є люди, у яких сірка збирається не тому, що вони щось роблять не так. Вузький чи вигнутий слуховий прохід, рясний ріст волосся в ньому, екзема й псоріаз, вікові зміни шкіри, за яких сірка стає сухішою й щільнішою, постійне носіння слухового апарата, берушів чи внутрішньоканальних навушників — усе це заважає природному самоочищенню.

Цілком скасувати вироблення сірки не вийде, та й не треба. Але повторів стає помітно менше, якщо раз на тиждень-два закапувати кілька крапель олії чи аптечного засобу, нічого не пхати всередину, а слуховий апарат щодня протирати й перевіряти, чи не забився його фільтр. Тим, хто регулярно приходить на видалення, зазвичай радять не тягнути до повної глухоти, а приходити за графіком, який лікар добере індивідуально.

Онлайн-консультація

Дистанційно вирішується питання, з яким найчастіше й приходять: схоже це на сірчану пробку чи ні і чи можна починати з олії. Лікар розбере, як змінювався слух, чи є шум, біль, виділення, чи була операція на вусі, що ви вже пробували, пояснить, як правильно закапувати й скільки чекати на результат, і підкаже, який спосіб видалення вам підійде з огляду на стан перетинки. Раптову втрату слуху, біль із температурою та запаморочення з блюванням через екран не розбирають — з ними звертаються по очну допомогу одразу.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.